Головна

А ТОЙ ТРЕТІЙ ПРАЗНИК СВЯТЕ ВОДОХРЕЩЕ...

Святе Водохреще та голодний Святвечір завершують українські різдвяно-новорічні свята. Після 11-денної загальниці (з 7 по 17 січня), коли не було постів, 18 січня вважалося строгим пісним днем. Деякі господарі цілий день говіли (нічого не їли або вживали лише чорний хліб та воду). На вечерю в цей день подавали пісні страви (інколи їх було 12) та вже не запрошували святих душ, які, вважалося, знову повертаються на "той світ", тому це був голодний Святвечір чи голодна кутя. Перед вечерею господар брав у ложку куті й закликав перед вікном мороз куті їсти, але просив не зашкодити людям, посівам і худобі. Після вечері парубки бралися "проганяти кутю":

"Геть кутя з покутя, а ти, узвар, йди на базар", - при цьому стукали макогонами по воротах, розбивали горшки та тричі стріляли з рушниць, проводжаючи цим душі померлих, щоб не зостались тут і не зашкодили живим. Ввечері молодь йшла до річки чи ставка й там вирубувала в льоду хрест "йордан", виймали і ставили його поруч з ополонкою та обливали червоним буряковим соком.

Наступного дня - 19 січня було Святе Водохреще або Йордан (від назви біблійної річки де хрестили Ісуса Христа). Вранці, після урочистої церковної служби, люди збирались на льоду коло "йордані" й священики освячували воду (де не було водоймищ це робилося в церковних чашах), а потім нею окроплювали всіх присутніх. Якщо ж водоймище було, то в ньому заздалегідь робилася ополонка (часто у вигляді хреста) і так освячувалася. Все це робилось в урочистій атмосфері (люди раділи, вітали один одного зі святом, випускали голубів та стріляли з рушниць). Важалося, що той, хто у цей день окунувся в освячену воду очищався від "усякої скверни".

Така урочистість пояснювалася тим, що за християнською традицією Водохреще було одним із дванадцяти найбільших свят - Хрещення Господнє або Богоявлення. Ця друга назва пов'язана із тим, що на ріці Йордані у Зайоранській пустелі сталося об'явлення Пресвятої Трійці у вигляді голуба на Ісуса Христа зійшов Дух Божий.

Чудотворна Хрещенська вода звалася "Великою аліасмою", тобто великою святинею і вважалася українцями дуже помічною від навроків та хвороб. Нею освячували оселі, садиби, худобу і посіви, а в йорданських ополонках проводили купелі важко хворих людей. Люди зберігали освячену воду протягом року біля образів й користувалися нею як оберегом (при пожежі) та лікувальним засобом. На диво багатьом - вона не псувалася і не втрачала "чудодійних" властивостей.

Після Богоявлення, вважалося, зима повертала на потепління: "Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі". Тим і завершувалися Різдвяно-новорічні святки:

Різдво, кутя і коляда,
Мов таїнство, приходять знову.
І знов Вкраїна молода
Так прибрана в свою обнову!
А радість, як жива вода,
Як щедра, животворна Чаша,
Звучить Вкраїнська коляда!
Приймає Бог моління наші.
(Іван Швець)

Матеріали підготував Гурбик Андрій Олександрович
к.і.н., ст. науковий співробітник

Інституту історії України НАН України

 

21. І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо,

22. і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!
(Від Луки 3:21,22)

 

8. Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені,

9. щоб в'язням сказати: Виходьте, а тим, хто в темноті: З'явіться! При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська.

10. Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх.

11. І вчиню Я всі гори Свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи Мої.

12. Ось ці здалека прийдуть, а ці ось із півночі й з заходу, а ці з краю Сінім.

13. Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими!

14. І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув…

15. Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!

16. Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною.
(Ісая 49:8-16)

 

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/