Головна

Радомишль – осідок Унії

До 250-ї річниці введення на престол Пилипа Володкевича, Митрополита Київського, Галицького та Всієї Русі 8 червня 2012 року була проведена Всеукраїнська науково-історична конференція на тему: «Радомишль в історії Української церкви 1682-1840 роки». Науковці, професори, доктори історичних наук приїхали з різних куточків України до міста Радомишль (Житомирська обл..) У своїх дослідженнях вони представили учасникам конференції культурно-історичну спадщину цього міста: розкрили його таємниці, діткнулися болючих питань Української церкви…

Захід розпочався панахидою-пам‘яті митрополита Пилипа Володкевича, та митрополитів Лева Шептицького і Ясона Смогоржевського, які були тут поховані. Владика Йосиф (Мілян) зазначив: –  «наша молитва в Радомишлі закладе нові підвалини розвитку та розквіту Української Греко Католицької Церкви». Владика наголосив: «Автентичну історію пишуть і трактують люди. Тому ми тут, щоб поставити певні акценти, говорити про історичні факти, заслуги, невдачі, відкривати істинну історію. Радомишль свого часу став осідком митрополитів, тому це місто повинно посісти чільне місце в історії Української Церкви».

З історичних досліджень зрозуміло, що практично усі розколи та міжусобиці в українському суспільстві мали підґрунтя невирішеності проблеми релігійної єдності та політизації Християнства. Це болюче питання й досі залишається відкритим і крає серця мільйонів християн. Проведення цієї конференції, підняття невирішених питань з історії Української церкви та Християнства в цілому, стане вагомим внеском до розв‘язання цих проблем та рішучим кроком назустріч до взаємопорозуміння між християнами.

Учасники всеукраїнської науково-історичної конференції продемонстрували наукові розробки, архівні документи та свідоцтва про те, як Українська церква, покинувши Софію-Київську, переїхала до Радомишля; як це місто пов’язують з долею Уніатських храмів митрополичої резиденції та двох церков, які були переведені до Православ’я 28 жовтня 1795 року. Теми для Всеукраїнської науково-історичної конференції досліджували:

Тимошенко Леонід – кандидат історичних наук, професор всесвітньої історії. Декан історичного факультету та завідувач кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.  Він підготував доповідь на тему: «Доля Уніатських храмів Радомишля у 19  - на початку 20 ст»;

Скочиляс Ігор – доктор історичних наук, старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України, викладач кафедри церковної історії Українського Католицького Університету – виступив з доповіддю:  «Собори Київської митрополичої Архиєпархії у Радомишлі у 1747-1793 роках: програма та склад учасників»;

Пшеничний Тарас – кандидат історичних наук, семінарист Київської Трьохсвятительської Духовної семінарії УГКЦ, досліджував рівень духовної освіти часу «Уніатської Духовної семінарія у Радомишлі»;

Довбищенко Михайло – доктор історичних наук, науковий співробітник Центру Українознавства Філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка дослідив тему: «Уніати правобережної України середини - другої половини 19 ст.: доля людини в історичних документах та спогадах сучасників»;

Стоколос Надія – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедрою філософії і соціальних наук Рівненського інституту слов’янознавства – підняла актуальні питання з теми: «Боротьба зі спадщиною Унійної церкви».

Виступи науковців були досить резонансними, що породжували жваву дискусію між її учасниками. Наприклад, піднялося питання звідки пішла Християнська традиція вітатися між собою: «Слава Ісусу Христу» – «Слава навіки!»  – римо католицький отець Домінік із Хмельниччини розповів присутнім, що традиція бере свій початок з 1540 р. з Франції. Згодом цю традицію продовжили у Римі, а від так це стало Київською Християнською традицією мирян.

«Замок Радомисль», який придбала Ольга Богомолець, ще зовсім недавно, був радомишлівським сміттєзвалищем. Щоб звести цю фортецю, на початку довелось вивезти понад 60 тонн сміття. Сьогодні – це домівка для більш ніж 5-ти тисяч неканонічних українських ікон. За словами пані Олі: «Кожна ікона з колекції була сиротою», усі ікони вишукувала та купувала на блошиному ринку. У часі відбудови замку стало зрозуміло, що на цьому ж місці була перша папірня Києво-Печерської лаври, де друкувались Євангелія, Псалми, Молитвослови, уся духовна література. Також, через це місце проходив шлях «Виа Реджиа», що в перекладі означає – «Дорога королів», який простягався через 8 країн Європи!

Натяк на долю Господь Бог послав Ользі Богомолець ще в дитинстві. Коли в Радянські часи ікони використовували як завгодно, наприклад, як дошки, щоб вкладати ними дорогу, коли дощитиме… В один із таких днів, маленька Ольга ступала цими дощечкам, коли побачила як з-під калюжі на неї дивляться два блакитних ока лику Святого! Вона підняла ці залишки від ікони – і тоді ще не розуміла, що відбувається… Яку величну місію вона має виконати у своєму житті. Від тоді для Ольги Богомолець «врятувати ікону – означає врятувати людину».

Експозиція українських ікон називається «Душа України», в ній зібрані колекції ікон з ликом Св. Миколая Чудотворця, Архангела Михаїла та багатьох інших святих. Для пані Олі «домашня Ікона – це пам'ять кожного роду», тому коли люди намагаються продати їй свої родинні ікони, вона відмовляється їх купувати. Зі збільшення кількості «ікон-сиріт» пані Оля зрозуміла, що має повернути їм життя, знайти їм «домівку»…

«Замок Радомисль» знаходиться в райському місці біля  Папірянського ставу, де б’є природній водоспад річки Микка, має гвинтові сходи, які були реконструйовані в 2007 році і налічують 158 сходинок довжиною 35 метрів. На вікнах замку навіть не знімають павутиння, щоб зберегти дух стародавнього часу (тоді вона служила москітною сіткою). Для того, щоб «Дім для ікон» не пустував, пані Оля вирішила побудувати готельний комплекс, який вміщує 10 номерів: «Кімната принцеси»; «Кімната для молодят»; апартаменти для сімейного відпочинку тощо. Також у дворі є штучно створений «Острів закоханих». По всій території Замку розміщені скульптури, привезені із Західної України 18-19 століття. Незабаром Ольга Богомолець та її команда планує відродити ручне виготовлення паперу та поставити орган у гостинній залі.

Матеріал Орини Маслової, фото Любові Михайлюк, «Оранта»

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/