Субота, 31 березня 2012, 00:46

Місяць тому мені запропонували організувати поїздку та провести невеличку просвітницько-культурну програму для 18-тьох вихованців Борзнянської загальноосвітньої школи-інтернат. Парафіяни нашої церкви вже відвідували цих діток з подарунками http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=829:velyka-rodyna-odna-mama-i-216-dite&catid=29:propovidi-cat&Itemid=34 і продовжують опікуватись ними.

Зізнаюся, було страшно, адже раніше я ніколи цим не займалася. Та внутрішній голос підказував що це потрібно, все вийде, все буде добре… Це відчуття мене не підвело. Дорогі у Христі, я навчилася більше ДОВІРЯТИ Богові! Коли відчуваєш, що тебе веде сам Господь - отримуєш безцінні знання, досвід і спогади…

Із самого початку, люди, яких я ніколи не знала і не бачила, самі дзвонили до мене та пропонували поміч…

Щоденник нашої подорожі

26.03.2012

Чудовий день

Перед обідом зустрічаємо діточок та двох вихователів (разом 20 чоловік) на залізничному вокзалі і веземо на Майдан Незалежності. Там нас зустрічає пан Роман зі своєю матір’ю (парафіянин нашої церкви св.. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі; батько спочилої минулого року доньки - Аріани) і годує всіх діток у Мак Дональді. Після обіду прогулюємось Майданом Незалежності, фотографуємося з «ведмедем» і даємо в «лапу» 20 грн. на мед (що ж зробиш, він зараз дорогий)! Після спільного фото, йдемо до кінотеатру дивитися мультфільм «Лорекс» у 3D форматі (велика за це дяка нашому меценату пану Богдану Батруху). Сюжет мультфільму про те, як треба берегти природу і все живе на Землі…

Звідти відправляємось пішки до Аскольдової Могили. Парафіянка нашої церкви п. Люба, у ролі екскурсовода, розказує нам цікаві речі про Київ та про місце, котре нас усіх єднає – Церква Св. Миколая на Аскольдовій Могилі. Там нас радо і по-батьківськи зустрічає отець Ігор Онишкевич. Парафіяльна кухня Карітас-Печерськ (низький уклін пані Марії) пригощає нас гарячим чаєм, бутербродами. Пані Ганна підібралам дітям одяг. Волонтер пані Світлана допомагала у всьому. Отець всіх благословляє на навчання, спілкується з дітьми… Після трапези спільно  молимося. У церкві запалюємо подячні свічки…

27.03.2012

Складний, але пізнавальний день

Побудка о 9 ранку. Відправляємося до зоопарку в очікуванні зустрічі з різноманітними тваринами. По дорозі ми бачимо як на очах «наступає» зима на весну. Поки ми доїхали так намело і стало прохолодно, що ми заледве пересувалися зоопарком. Але ці труднощі нас ніби об’єднали… Мавпочки геть налаштували на добрий настрій! Від одного павільйону з тваринами до іншого ми бігали, щоб не замерзнути. Було весело! В обід ми поїхали до Планетарію. Планувалося пообідати в парку НТУУ «КПІ», та було холодно… Приїжджаємо до Планетарію. В повному холі людей (Божа Рука) звільняються два столи з сидіннями: ми всі розсідаємося, беремо гарячий чай, дістаємо все, що наготували нам в Карітасі і починаємо обідати. Не встигли попоїсти - бачу: хтось з наших дітей скаче на м’ячах, хтось фотографується, хтось грає в комп’ютерні ігри. Слава Богу, було чим зайнятися! А ось і початок сеансу. Тиша… темно… відкривається, немов справжнє, зоряне небо… Приємний голос розказує про зірки, Сонячну систему, планету Земля…

28. 03.2012

Прощальний день

Останній день. Заїжджаю за дітьми вранці до Карітасу. Вибігають, обіймають! Кажуть: «Чого ми тут так мало, нам так подобається… сьогодні вже їхати треба…» Хух!  Подобається! Під’їжджає наш екскурсійний автобус з екскурсоводом.  Вирушаємо у тригодинну подорож по Києву: згадуємо історію України, гуляємо парком Слави, заходимо у Володимирський собор… Молимося…

15.00 - електричка… прощаємось, не прощаючись… Стою я на пероні – діти у вагоні, приліплені до вікна… Важко на серці… Та я вірю, що це не остання зустріч. Ще стільки всього не до показаного, ще стільки всього не до розказаного… ще стільки добра ми можемо зробити для цих і для інших дітей, адже немає чужих дітей, є діти наші, бо вони діти Божі.

«Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне» (Мт. 19:13)

Ми стукали – і нам відкрили. Від початку задуму провести таку екскурсію для дітей Борзнянської школи-інтернат, Чернігівська область, з’являлися люди, які організовували, годували, возили, були з нами просто так…

«Просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам» (Єв. від св. Матвія) [2, с.1193]

Щира дяка усім, хто у часі посту, разом з нами чинить милосердя Боже, на славу розп‘ятого Хреста..

Особливу подяку висловлюємо «Карітас-Київ», отцю Роману Сиротичу. Діти проживали у добрих умовах: теплі , світлі кімнати, душ, гаряча вечеря. Коли ми запитували у дітей, як вас годують, як їм спалось, вони відповідали: - "Шикарно, все чудово і дуже смачно!". Разом із сухим пайком дітям кожного давали безліч солодощів: крекерів, шоколадок, цукерок, бісквітів та ін.. У знак подяки діти допомагали прибирати і мити посуд! Розповідали, що вони так і в школі роблять, виховання у них таке.

Матеріал та фото Орини Маслової, «Оранта»