Головна

Вшанування пам’яті Романа Шухевича

5 березня, на Аскольдовій Могилі пом’янули Романа Шухевича – одну із найвизначніших постатей в українській історії минулого століття. Про особистість Головного Командира Української Повстанської Армії, генерала-хорунжого Романа Шухевича, написано вже дуже багато, однак перед тим, хто береться за перо завжди відкриваються нові грані його індивідуального характеру та діяльності.

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові. В книзі про хрещення, знаходимо інформацію, про те, що Тайну Хрещення та Миропомазання йому було уділено 26 липня в Успенській церкві, священником Іваном Стоцьким – дідом Романа по материнській лінії та парохом з Оглядова (тепер, це село в Радехівському районі Львівської області). Батько – Йосип–Ярослав Шухевич, цісарсько-королівський юридичний радник, син Володимира і Герміни з дому Любович а мати – пані Євгенія, дочка священика Івана Стоцького, та Марії з дому Авдиковської». Мама Романа була глибоковіруючою жінкою, тому змалку привила синові любов до Бога й молитви.

Роман Шухевич успадкував найкращі риси своїх родичів і галицької інтеліґенції загалом: патріотизм, інтелектуальність, високу культуру у ставленні до себе і оточення. Шухевичі належали до тих галицьких священичих родів, які протягом ХІХ століття сприяли українському національному відродженню. З роду Шухевичів вийшла велика когорта політичних, культурно-громадських та військових діячів, що формували українську націю та боролися за її державність.

Прапрадідом головного командира УПА Романа Шухевича був о. Микола Шухевич, парох церкви села Раківці над Дністром, повіт Городенка. Прадідом – о. Йосиф Шухевич, сільський парох у Тишківцях, що був одружений з донькою о. Озаркевича Ангеліною. Отець Йосиф йшов слідами Маркіяна Шашкевича, - у церкві завжди виголошував проповіді лише українською мовою, хоча інші священики в той час користувалися церковнослов'янською. Мало того, отець Йосиф узяв на себе нелегку працю перекладача чужомовних творів. Серед них: твір німецького письменника й філософа історії Йогана Готфріда Гердера (1744-1803) «Хоробрий воїн», твір шотландського поета й письменника Вальтера Скотта (1771-1832) «Подорожній», поема римського поета Публія Вергілія «Про хліборобство» та інші. Посмертне видання творів о. Йосифа Шухевича вийшло у Львові в 1883 p. з передмовою молодого тоді ще, літературного критика 27-літнього Івана Франка, який вельми прихильно оцінював творчість отця Й. Шухевича.

 

Можна припустити, що Романові розповідали удома про прадіда, а також про дідуся Володимиpa, котрий помер, ще коли Романові виповнилося вісім років. А був це, визначний громадський діяч, етнограф, педагог і публіцист, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Прославився і дядько Романа, доктор Степан Шухевич - блискучий правник, адвокат у політичних судових процесах, а крім того - військовик і літератор-публіцист...

Домашнє виховання, освіта в найпрестижніших і доступних для того часу навчальних закладах, відкритість до кращих досягнень європейської культури вплинули на формування багатьох з роду Шухевичів, та Роман Шухевич став чи не найобдарованішим із свого давнього роду.

Дитинство майбутнього командира УПА пройшло в Кам’янці (Камінці) Струміловій (сучасне містечко Кам’янка-Бузька), де його батько Йосиф-Зиновій Шухевич був суддею. Ще навчаючись в Академічній гімназії та її філії у Львові (1917-1925) Роман проявив себе, як зразковий учень. Його товариш по шкільній лаві Лев Ярошевський писав: «Був він щуплим, сухорлявим, зовсім незамітним хлопцем… Але в дуже короткому часі, Роман своїми здібностями, своєю вдачею та своєю поведінкою звернув на себе увагу не лише нас, учнів, але й наших професорів… Він усім радо помагав, а робив це в такій субтильній (ввічливій) формі, щоб не показувати своєї вищості над іншими та щоб когось не принизити цим. Він був скромним, працьовитим, дуже обов’язковим і досить серйозним на свій вік, та одночасно веселої, і лагідної вдачі, завжди приязно налаштованим до своїх товаришів.

Віра у Бога завжди допомагала йому у житті: в революційній боротьбі, в керівництві УПА, збройним підпіллям ОУН та у приватному житті. Його шкільний товариш Лев Ярошинський також розповідає, що Роман «був надзвичайно побожним. У церкві під час Богослужіння завжди зосереджений і зайнятий відправою. Ніхто ніколи не бачив, щоби він у церкві під час Богослужіння розмовляв з товаришами чи поводився невідповідно».

А зі спогадів М. Кальба – одного із соратників Романа Шухевича в Дружинах українських націоналістів, дізнаємося, що часто після занять до провідника  заходили старшини і не раз були свідками того, як він, утомлений, кладучись спати, ставав на коліна та молився. За його ж словами, Роман Шухевич ніколи не ставав на п’єдестал, щоб видаватися вищим духовно або фізично поміж своїх стрільців. Він був вільним від комплексів і легко налагоджував контакти з людьми, не любив похвал, відзначень та не бажав почестей.

Роман Шухевич завжди носив при собі натільний медальйон із зображенням Матері Божої. Він був релігійною людиною, щодня молився. Та одного разу, під час відпочинку в Одесі в 1949 році, купаючись у морі, загубив медальйончик із зображенням Божої Матері, який йому в дитинстві подарувала мати. Тоді Шухевич пророче сказав: «Я згубив, уже не знайду. Це значить, що я скоро загину». Так і сталося, 5 березня 1950 року Романа Шухевича не стало.

Як бачимо зі спогадів сучасників, перед нами постає образ високоморальної, релігійної, освіченої та вихованої людини, котра все своє життя присвятила здобуттю свободи для свого народу. Саме таким, назавжди залишиться у пам’яті українців Роман Шухевич.

 

 

Джерела:

  1. https://o-lyutyi.livejournal.com/
  2. http://guralyuk.livejournal.com/828378.html
  3. http://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Tom_45_Heneral_Roman_Shukhevych_-_Taras_Chuprynka_Holovnyi_Komandyr_UPA.pdf
  4. https://dyvys.info/2018/03/05/roman-shuhevych-shlyah-do-lider-oun-ta-generala-horunzhogo-upa/
  5. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/65015/18-Peleshok.pdf?sequence=1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/