Головна

Степан Чміль - перший український салезіянин східного обряду

ArticleImages_45449_.__-800x445На Аскольдовій Могилі помолилися за упокій душі Степана Чміля – єпископа, архімандрита та ректора Української Папської Малої Семінарії в Римі. Про отця Степана говорили, що він був священиком радісного духу, завжди веселий, врівноважений, скромний у своїй поведінці та в своїх особистих справах; готовий завжди прийти на допомогу та  вислухати кожного, хто в цьому нуждався.

Степан Чміль народився 20 жовтня 1914 року в містечку Судова Вишня, що на Львівщині. Його батьки, Степан та Юлія Шидловська, були хліборобами, ревними та свідомими християнами, що залишили глибокі сліди в душі свого сина Степана. Спочатку хлопець навчався в рідному місті, а згодом з 1925 року у Перемиській гімназії. Степан був дуже здібним і пильним студентом. Учителі та студенти шанували і любили його за його доброту та веселу вдачу. Всі хотіли бути його приятелями, а він, у свою чергу, був лідером всіх однолітків студентів.

Бажання бути священником завжди  підтримувало та вело в житті Степана. Капелан та катехит гімназії, о. Петро Голинський збагнув, що молодий хлопчина, повинен був продовжувати своє навчання за кордоном та вернутись в Україну в якості основника української східної вітки оо. Салезіян. Коли о. Петро подав Степанові таку пропозицію, той прийняв її, і вже 1 листопада 1932 року, очолив групу з десятьох студентів, котрі виїхали до Італії в місто Турин, а звідти подались до близького містечка Івреа, щоб підготуватись до салезіянського життя.

Під час періоду гімназійного навчання в Італії Степан завжди підтримував та підбадьорював своїх друзів-земляків. Більше того, учителі та настоятелі завжди зверталися до нього у справах учнів з України. Після закінчення Новоціяту, 16 серпня 1935 склав перші дочасні обіти, стаючи першим українським духовним сином св. Івана Боско в східному обряді.

По завершенні навчання та філософських курсів Степана призначено практикантом-асистентом новиків. Це завдання він сповняв з подиву гідною точністю та святістю. А вже по закінченню періоду практики семінарист Степан Чміль почав свою богословську підготовку в містечку Болленго. Це були важкі часи через воєнне лихоліття Другої світової війни. З одного боку панував страх бути вивезеним в концтабір, а з другого - голод, що дуже давався в знаки. Незважаючи на ті труднощі, архієпископ Кир Іван Бучко, Апостольський Візитатор українців в Європі, висвятив молодого салезіянина Степана Чміля на священика в Римі 14 жовтня 1945 року.

Відтак о. Степан займав посаду директора гідів Катакомб св. Каллиста в Римі, маючи, таким чином, можливість зустрічати та контактувати з українськими біженцями. Допомагав їм в усьому, щоб поселитись у різних країнах Європи, адже в ті часи було неможливо вернутись в рідний Край.
Відтак доручено йому опіку над Салезіянськими Місіонерами в Матірному-Генеральному Домі в Турині, а згодом на прохання Кир Івана Бучка та Конгрегації Східних Церков його було відправлено до Аргентини в якості душпастиря для українських біженців, яких в той час було вже біля ста п’ятдесяти тисяч.

Тут о. Степан виявився хорошим і сумлінним священиком, який дбав про всіх як рідний батько. Усі, котрим він допомагав, стверджують, що він був настільки відданим священиком та жертовною людиною, що заслуговував на вдячність та пошану від усіх. Дванадцять літ о. Степан душпастирював в Аргентині, де навчився як себе вести з вірними, настоятелями та владою.
Прийшов час для вірних східної української католицької Церкви, щоб вони отримали свого першого владику. о. Степан був між першими кандидатами до того сану, адже був ознайомлений з українськими вірними в Аргентині та їх проблемами. Але не його висвятили в єпископи, тому відкликали до Риму, де призначили його Ректором Української Малої Семінарії. Якщо в Аргентині він виразився хорошим душпастирем вірних, то у Семінарії він виявився дуже хорошим вихователем і провідником молодих семінаристів, вихідців з українських родин діаспори.

Мала Семінарія за його ректорату нараховувала близько ста двадцяти юнаків, а склад викладачів також був немалим. Саме тому треба була потреба в людині з неабиякими чеснотами, щоби правильно вести та програмувати життя і діяльність Семінарії. За ректорату о. Степана Мала Семінарія отримала титул «папської» від папи Івана ХХІІІ завдяки старанням Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого.

Після кількох років інтенсивної та напруженої праці виховання «малих семінаристів», здоров’я о. Степана почало занепадати, але це не зашкодило його  праці. Після перших шести років ректорства (1961-67), о. Степан залишився в Семінарії, як духовний провідник та учитель катехизму у старших класах до 1976 року.

Не будучи вже ректором, о. Степан поширив свою діяльність на інші українські релігійні громади та установи у Римі. Він був прехорошим вчителем української та італійської мов новосформованого Українського Католицького Університету, що знаходився близько базиліки Святої Софії в Римі. Проводив духовні конференції та був сповідником різних релігійних спільнот. Крім того був членом Комісії з питань визнання недійсності подружжя для вірних східного обряду. З прибуттям Патріарха Йосифа до Риму о. Степан став його довіреним соратником.

Отець Чміль переписувався та спілкувався з українським владиками, розсіяними по всьому світі. Між культурними діяльностями на велику увагу заслуговує його співпраця над виданням італійсько-українського словника, який видав Український Католицький Університет ім. св. Климента в Римі. О. Степан працював і для ознайомлення італійців з історією української Церкви та Держави, що страждали та боролись за свої права, ніколи не забуваючи своєї ідентичності і національності.

У 1976 р. він знову погодився стати Ректором Малої Семінарії, свідомий, що це вимагало від нього багато зусиль. Патріарх Йосиф, дуже цінуючи діяльність та ревність о. Степана, нагородив його титулом Патріаршого Архімандрита з правом носити митру та жезл. Поставлення в чин Архімандрита відбулось урочисто 8 грудня 1976 р. у величавій базиліці Святої Софії в Римі в присутності численних вірних. Усі відчули велику радість, тому що о. Степан дійсно заслужив такого достоїнства.

Нажаль, здоров’я о. Степана підупадало і не дозволяло йому виконувати свої обов’язки ректора Малої Семінарії. Його було госпіталізовано та піддано операції на жовчний міхур. Незважаючи на делікатну операцію, о. Степан надалі працював у спільноті, що призвело до погіршення його післяопераційного стану.

Помер 22 січня 1978 р. після того, як відслужив Божественну Літургію. Він уже передбачав свою смерть, бо сходячи вниз з кімнати до каплиці, віддав ключі одному семінаристу, кажучи: «Я вже більше їх не потребуватиму. Це буде моя остання Літургія». Як тільки закінчилася Служба Божа, йому стало дуже зле, а семінаристи відвели його до кімнати, де й помер.

Похорон, що Патріарх відправив з участю багатьох священиків та вірних, відбувся у базиліці св. Софії. При закритті домовини, Патріарх велів одіти отця Чміля в єпископський омофор, - лише в цей момент всі дізнались, що улюблений всіма о. Чміль був єпископом. Таємна, зважаючи на часи переслідування, єпископська хіротонія, про яку довідались пізніше, відбулася в монастирі оо. Студитів у містечку Маріно поза Римом 2 квітня 1977 року. Разом з о. Чмілем єпископами стали Іван Хома та  Патріарх УГКЦ Любомир Гузар.

Отець Степан був духовно врівноваженим священиком, своєю глибокою українською душею, любив свої корені, не відкидаючи втім нікого. Підтримав справу кардинала Йосифа Сліпого до тієї міри, що зазнавав труднощів від церковних властей.

Теперішній Папа Франциск не один раз вказував на особливу роль о. Степана Чміля у своєму вихованні, адже серед вихованців школи в якій працював отець Степан, навчався також хлопчина Хорхе Маріо Бергольйо (Папа Франциск). 28 січня цього року, за запрошенням Блаженнішого Святослава, Папа Франциск відвідає собор Святої Софії Української греко-католицької церкви в Римі. Там, під час зустрічі з главою УГКЦ та паломниками, понтифік зійде до крипти собору, де буде молитися перед могилою владики Степана Чміля.

Джерела:

sdbua.net/new/category/stefan-chmil/

http://www.sde.org.ua/component/k2/item/2197-vladyka-stepan-chmil-pershyj-ukrajinskyj-dukhovnyj-syn-svivana-bosko.html

https://uk.wikipedia.org/wiki/Степан_(Чміль)

http://gordonua.com/ukr/news/worldnews/papa-frantsisk-28-sichnja-vpershe-vidvidaje-sobor-ugkts-v-rimi-226936.html

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/