Що треба знати про гроші новоспеченій сім’ї? Поради фахівця
Вівторок, 12 вересня 2017, 14:51
Якщо ви думаєте. що у вас все вийде, то ви праві; якщо ви думаєте, що у вас нічого не вийде – ви також праві. Але тільки ви визначаєте, в чому ви хочете бути праві.
Перш, ніж говорити про бюджет і управління фінансами, варто згадати про базовий закон: гроші, духовність і психологія – це взаємопов’язані речі.
Фінансова грамотність – це, насамперед, сукупність якихось звичок.
Коли з’являється пара – чоловік і дружина – вони переносять ті звички, які були у їхнії сім’ях. І це найперше, про що мають говорити у новоствореному подружжі або ж іще до шлюбу: проговорити, як із грошима поводились у їхніх сім’ях і як вони бачуть свій сімейний бюджет.
Буває, що дівчина – із сім’ї, де все було чітко пораховано, а хлопець з такої, де якщо є гроші, то їх тратять, нема – гризуть сухарі. Дуже важливо, щоб на початку спільного життя обоє поговорили про це, бо кожен з них звик жити за усталеним сценарієм поведінки. В якійсь мірі ні той, ні інший сценарій не є правильним, має бути якась середина, якийсь компроміс.
В такій новоствореній сім’ї дуже важливо правильно заощаджувати. Все як в особистому бюджеті: це має бути десь до 10 відсотків доходів. І то зовсім не має бути “заначка” один від одного і не на “чорний день”. Це ті кошти, які сформують капітал. У нас є такий стереотип, що заощаджувати треба на “чорний день”, бо у нас постійні кризи в країні. Але не варто відкладати на нього. Однак цих 10 відсотків не мають іти також і на меблі, чи на покупку квартири, до прикладу, – це вже інша стаття витрат. Спільні цілі тоді насправді є спільні, коли хочуть обоє, а не хтось хоче, а інший погоджується.
Спільні цілі тоді насправді є спільними, коли хочуть обоє, а не хтось хоче, а інший погоджується.
Фінанси працюють за такою логікою: якщо є спільні цілі – гроші на них з’являються. Якщо людина буде думати: в нашій країні неможливо купити кваритру, то вона права. Свого часу Г. Форд сказав дуже класну річ: якщо ви думаєте. що у вас все вийде, то ви праві; якщо ви думаєте, що у вас нічого не вийде – ви також праві. Але тільки ви визначаєте, в чому ви хочете бути праві.
До прикладу, зараз дуже популярний фріланс, а це не постійні доходи. Витрати ж у сім’ї постійні. Тому тут дуже важливо порахувати, скільки грошей щомісяця потрібно витратити для забезпечення побутових потреб: комунальні послуги, харчування, одяг тощо.
Свого часу Г. Форд сказав дуже класну річ: якщо ви думаєте. що у вас все вийде, то ви праві; якщо ви думаєте, що у вас нічого не вийде – ви також праві. Але тільки ви визначаєте, в чому ви хочете бути праві.
Далі – подумати над спільними цілями на майбутнє. Звісно, не всі цілі можуть бути спільними, але якісь конкретні для двох мають таки з’явитись. До прикладу, сімейний відпочинок. Ми хочемо поїхати влітку кудись конкретно, така подорож коштує певну суму грошей, до літа залишилось стільки-то часу… Насправді у фінансах все надзвичайно просто: достатньо розуміти, чого ти хочеш, знати, скільки в тебе на це часу, розуміти, скільки щомісяця слід відкладати і все.
Насправді у фінансах все надзвичайно просто: достатньо розуміти, чого ти хочеш, знати, скільки в тебе на це часу, розуміти, скільки щомісяця слід відкладати і все.
Звісно, хтось може сказати: я знаю, чого хочу, але зі своєю зарплатою складатиму ці гроші вічність. Тут варто бути розсудливим, щоб від чогось відмовитись. Я ніколи не рекомендую відмовлятись від маленьких слабкостей, але вони не можуть бути постійними і керувати нами: ми дозволяємо собі випити кави із задоволенням, але не п’ять кав і не розуміти, навіщо.
Надзвичайно важливо у сім’ї – розуміти, що ми обоє рухаємось у спільному напрямку.
Десь через півроку спільного життя можна визначити також певну суму, за яку чоловік і дружина не звітують. Не має бути повний звіт: гроші люблять рахунок і якщо з ними правильно поводитись, не виносити їх на п’єдестал, а з іншого боку – не зневажати, вони зможуть бути конструктивними.
Насправді у сімейному бюджеті головне – не гроші, а вміння двох осіб домовитись і планувати своє спільне життя разом.
З Олександрою Грудзевич розмовляла Тетяна Трачук
Фото: educacao