Головна

Аборти провокують в «уцілілих» дітей наміри самогубства

innerЧому аборти в родині штовхають до самогубства підлітків?.

Підсвідомі очікування жінки, котра вирішила позбутися своєї дитини.

Причини, котрі штовхають до цього вчинку.Наслідки аборту, які є дуже потужні, - постабортний синдром. Цей синдром має таку властивість: він може проявлятися безпосередньо після аборту, а може проявлятися через 10, 20 років після здійснення аборту.

Яким чином він проявляється?

Перше – це почуття провини, яке провокує депресивні розлади, провокує психічні патології у жінки. В практиці, наприклад, нерідко зустрічаються випадки розвитку в пізньому віці шизофренії, де першопричина – аборт. Тобто коли працюєш з жінкою, піднімаєш першопричину з глибинного рівня, виявляється фактор абортованості дітей у минулому, непрощення жінки себе. Причому це непрощення не мало місця відразу після аборту, а лише потім, з часом починає розвиватися уже в контексті зростання особистості, зміни її світоглядних позицій.

Проте, як показує практика, жінка, яка чинить аборт, сама належить до категорії уцілілих. Тобто у її родині теж присутні аборти. І синдром уцілілого в нашому суспільстві присутній, мабуть, у 70-80 відсотків нашого населення. Ми проводили дослідження чотири роки тому серед студентської молоді. У вибірці було 450 чоловік. Ця вибірка показала, що 76 відсотків молоді мали в своєму анамнезі суїцидальні думки або суїцидальні вчинки. Коли ми почали досліджувати цю категорію молоді, з’ясувалося, що в анамнезі в принципі усіх їхніх родин був присутній аборт. В той же час, коли провели дослідження серед молоді, які не мали суїцидальних думок та вчинків, там наявність абортів була тільки в 10-ти відсотках.

Тобто аборти провокують певний сценарій проживання дійсності. Що характерно для синдрому вцілілого? Відбувається фіксація дитини або на тому стані, що я не потрібен цьому світові, або на стані того, що я не можу пробачити того, що зі мною хотіли зробити. Хоча безпосередньо до дитини не було застосовано жодної думки абортивного характеру. Тобто аборт був перед або після народження цієї дитини.

Таким чином фактор уцілілого формується незалежно від того, чи були думки абортивні по відношенню до дитини конкретної ,чи просто був аборт в анамнезі даної родини.

Окрім цього, аборт пов’язаний з онкозахворюваннями. Зараз говориться про онкозахворювання, де причиною безпосередньо є аборт самої жінки. Але ми в практиці підняли чимало випадків, де причина онко лежить не в аборті самої жінки ,а в аборті, який зробили її мати чи бабця. Як фактор витіснення певної частини свого роду, яка призводить до витіснення внутрішніх процесів. Ці витіснені внутрішні процеси призводять вже до витіснення на фізичному рівні.

Аборт має дуже широкі наслідки для особистості самої жінки, її дітей, але також і для чоловіка. Тому що як показує практика, жінка ніколи не пробачає чоловікові аборту. Жінка, якби вона не вирішувала сама зробити аборт, яке б вона не приймала рішення, на рівні несвідомого вона до останнього чекає , що він її зупинить, що він скаже що вона – найкраща, що дитина йому потрібна і що він їх сильно любить. І коли цього не відбувається, жінка віддаляється від чоловіка. І таким чином ми маємо завжди деформацію подружніх стосунків у родині, яка призводить до деформації всього родинного середовища.

Перша причина, яка призводить жінку до аборту – це страх, розгубленість. Тобто жінка нерідко опиняється в ситуації вагітності один на один. І вона виходить з тієї ситуації, яка в неї є тепер і зараз. Наприклад, її покинув чоловік, або чоловік не хоче мати дітей більше, свекруха не хоче, або матеріальні якісь проблеми. І жінка фіксується саме на проблемах, а не на тому, щоб шукати шляхи вирішення цих проблем.

Дуже часто жінка приходить до лікаря і каже: «Знаєте, я вирішила зробити аборт». І лікар не докладає зусиль, щоб з’ясувати, які причини, щоб допомогти жінці розібратися у власних почуттях, дати їй відчуття цінності того стану, який вона має. Натомість зразу відправляють без будь якої роботи з цією жінкою, її родиною.

Тому в практиці видно, що достатньо жінці дати психологічного резерву, тобто перевести акцент на радість материнства. Тоді, коли виникає цей стан прийняття – виникає стан радості, зазвичай змінюється і зовнішнє середовище. Тому що ми завжди притягуємо до себе той стан ,який у нас всередині. Є страх – відповідно все зовнішнє середовище буде нам сигналізувати цим страхом. Якщо всередині любов, то воно почне сигналізувати любов’ю.

Психолог Людмила Гридковець, мати шістьох дітей, викладач, психолог, кандидат наук, письменниця

http://christian-psychology.org.ua/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/