Головна

Три речі, які варто знати коли йдеш до сповіді

articlБагато що дратує людей, які сповідаються: те, що священики мудрують, переривають, неуважно слухають, говорять не по темі, зверхньо ставляться, їм бракує емпатії або просто делікатності тощо. А що дратує сповідників? — про це розповідає Пьотр Кропіш SJ.

Може, хтось коли?небудь зніме фільм про сповідь і спробує подивитися на справу з боку пенітента, який приходить на сповідь, і якого сповідник може дратувати.

Але сьогодні подивімося з іншого боку. Чого я як сповідник не хочу чути, що мені здається невідповідним, що мене засмучує або навіть дратує?

1. Я не знаю, що в твоєму серці

Це ситуація, коли хтось приходить на сповідь і розповідає свої гріхи так, що я нічого не знаю і мало що розумію: «Я згрішила проти 1, 3, 6?ї заповіді — часто, проти 7?ї — ніколи. Була на сповіді рік тому, згрішила думкою, словом, вчинком і недбальством. Це всі мої гріхи, я шкодую і хочу виправитися» Нічого не знаю. Не знаю, що в серці цієї людини. Якщо хочеш швидко отримати розрішення й піти зі сповідальні — окей. Тільки не про це йдеться. Я насправді не знаю, що в твоєму серці, що ти в цей момент переживаєш. Також якщо розповідаєш про загальні речі: «У мене труднощі в стосунках з людьми». Я не знаю — чи ти когось ненавидиш, чи з кимось у конфлікті, чи іноді просто когось не любиш. Ти кажеш: «Згрішив проти чистоти». Я не знаю, чи ти, хлопче, п’ять років співживеш із кимось, чи задивився на дівчину, яка входила перед тобою в трамвай за дві секунди до того. Я не знаю суті справи. Добре буде, якщо на сповіді оповідатимеш так, аби сповідник міг зрозуміти, що відбувається, щоби він міг знати, що твориться в твоєму серці. Часом буває важко, якщо сповідь настільки загальна, що насправді нічого й не відомо.

2. Довіряю Тобі, Ісусе, мої справи у простоті

Друга проблема протилежна. Коли хтось приходить просто собі поговорити. І це не зарозумілість з мого боку. Я великий прихильник того, щоби приходити на сповідь поговорити з другом, довірити, те, що в серці, Ісусові так щиро, як тільки зможу, а не перераховувати список гріхів. Але не перебільшуйте з подробицями. Наприклад, у Велику П’ятницю, коли за тобою в черзі до сповіді чекає п’ятдесят чоловік. Не мусиш розповідати мені всі подробиці. Якщо хочеш попросити у Бога пробачення за те, що сваришся зі своїм хлопцем чи чоловіком, то скажи це так, як можеш, щиро. Не треба передавати змісту кожної сварки. Потрібна рівновага між тим, що буде настільки загальним, аж сповідник нічого не розуміє, і розповіддю про свої справи настільки докладно й довго, аж очевидно, що в цьому немає необхідності. Бог знає всі деталі твого життя. Прийди і скажи конкретно, так, як зможеш, про те, що тебе турбує, що болить; де потребуєш Його допомоги, де розумієш, що не можеш дати собі ради: «Бачиш, Ісусе, я знову впав, прошу Тебе, пробач, і дай мені сили жити далі».

3. Віддаю Тобі мої гріхи, Господи

Іноді пенітент говорить трошки про свої гріхи — і дуже багато про гріхи інших. Мені важко слухати таку сповідь, бо не знаю, чи мені з делікатності не переривати, чи сказати: «Але ти маєш сповідатися з твоїх гріхів». — «Отче, я злюся на колегу по роботі, але, знаєте, вона насправді стервозна. Ось послухайте, наприклад, вчора я подзвонив до клієнта, а вона одразу після розмови………» Таких сповідей я чую дуже багато. В житті багато разів зазнаватимеш зла, і на сповіді є можливість розповісти, що тебе турбує; але будь дуже уважним, щоб не говорити про те, що є гріхом іншої людини, бо тут не про це йдеться. Бо в сповіді це ти хочеш прийти до Бога і розповісти Йому так, як можеш, про свої справи, про свої слабкості: «Хочу Твого пробачення і хочу переміни, я». Імовірно, надалі буде важко; ймовірно, будуть такі ж самі проблеми, такі самі спокуси, люди навколо не будуть ідеальними. Тут, на зустрічі з Ісусом у сповіді, ти сам повинен змінити своє життя, повинен запитати себе і Бога: «Як я можу покінчити з гріхом? Яким чином ця сповідь має принести добрі плоди? Бо хочу прийняти, Ісусе, Твоє пробачення щодо мене самого і моїх гріхів, тому питаю: як я можу змінитися? Як мені в цих умовах життя, які, ймовірно, будуть такими ж, як і до сповіді, стати іншим, кращим, святішім? Як мені більше любити? Зціли мене, Ісусе!»

Пьотр Кропіш SJ, Deon

Джерело: CREDO

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/