Головна

Існування голоду тоді, як третина продуктів харчування марнується, – це гріх проти Божого милосердя!

holod_5ccf1Духовно-екологічні роздуми над першим ділом милосердя щодо тіла і щодо душі: «голодного нагодувати» і «грішника навернути».

Голодного зможе побачити і нагодували лише той, хто, дивлячись на нього, побачить свого ближнього, хто в природних ресурсах розпізнає Божі дари, призначені для всіх.

Навернути грішника зможе лише той, хто побачить в ньому дитину Божу, яка потребує Божого милосердя.

Перше діло милосердя щодо тіла й душі долучає християнську спільноту до розуміння таємниці Божого Милосердя і дає кожному змогу реально відчути присутності Царства Божого посеред нас. Ці діла милосердя у повній мірі допомагають упевнитись у тому, що Господь, якого визнаємо у «Символі віри» як Творця і Вседержителя, є саме Тим, Хто покликав усе створіння до існування і врятував від тління смерті. Бог Отець продовжує підтримувати усе суще при житті, піклуючись про кожного (Бут 1, 29; Мт 6, 25-26) і, дивлячись на Свого Сина, продовжує довіряти людині, відмиваючи кров’ю Ісуса затертий у ній гріхами образ і продовжує милуватись нею як «вінцем» свого Створіння.

Тому факт існування голоду і нестачі їжі у світі, тоді як третина продуктів харчування марнується, – це великий скандал і гріх проти Божого милосердя!

Всемогутній Творець у своєму Божественному промислі як Господь цілої історії людства, закладаючи підвалини світобудови, заздалегідь подбав про кожного, – починаючи від прабатька Адама аж до останньої людини, яка з Божої волі прийде у створений Ним світ.

На сьогодні питання голоду дуже гостро стоїть на порядку денному на найвищому міжнародному рівні, однак неможливість його подолання пояснюється тим, що вражена гріхом людська природа почала претендувати на місце самого Творця і на свій розсуд почала вирішувати: кому жити, а кому ні, кому їсти, а кому голодувати.

Страх перед неможливістю подолати голод у світі через те, що у спільному Домі-Землі стало занадто тісно жити, породжує парадоксальні й абсурдні рішення в головах «великих світу цього». Виявляючи псевдотурботу про те, як нагодувати усіх мешканців планети, вони готові принести в жертву мільйони і мільярди ще не народжених життів, обмежуючи приріст населення методами, які дуже часто суперечать гідності людської особи і скеровують людство на маргінеси історії.

В економічно складні роки, коли значна частина населення України опинилась за межею бідності, у час воєнної агресії, коли тисячі сімей втратили майно і засоби для існування, таке діло милосердя, як «голодного нагодувати», сприймається, з одного боку, як особливий виклик і воднораз обов’язок не лише для окремих добродіїв чи волонтерів, а й для цілого суспільства, а з іншого – стає перевіркою християнських громад на автентичність.

Однак бачачи пишні столи при відзначенні найбільших християнських свят, храмових празників чи з нагоди урочистих подій, таких як весілля, хрестини, на яких збирається вся християнська громада, складається враження, що за спільною трапезою для чесноти поміркованості просто бракує місця. І виявляється, що такий вислів як «щедрий, багатий український стіл», після якого на смітник викидаються тонни вже не придатних для споживання продуктів, – усього лиш міф, що має виправдати гріхи проти Бога, виявлені у марнотратстві, нанесенні шкоди тілу людини, яка є «храмом» Духа Святого, і у браку живого свідчення віри в Бога як Творця і Спасителя.

Солідарність із людьми, які недоїдають, повинна бути дієвою і найперше повинна проявлятися не в поодиноких поривах благородного серця, а має бути глибоко закоріненою в чеснотливому житті кожної віруючої людини

Під час Великого посту, коли серед християн загострюється відчуття справедливості й солідарності, парафіяльні громади повинні навчитись стати тими осередками, куди справді голодуючі чи потребуючі зможуть звернутись, не переймаючись тим, що будуть відкинутими. Сорокоусти, на які традиційно наші парафіяни щедро приносять різні Божі дари, стають прекрасною нагодою для того, щоби вірні на чолі зі своїм душпастирем могли вчинити добрі діла. Потребуючий, котрого нагодували зі спільного столу, зможе у своїй молитві заступитися перед Творцем як за тих, хто нагодував його, так і за тих усопших, за яких громада зібралась на молитву. Простягаючи з любов’ю потребуючому ближньому шматок хліба, відкриваємо для себе «секрет правдивого щастя». У момент передачі відбувається, твориться доторк до надприродного, коли через наші руки Господь торкається потребуючих – і вони реально відчувають, що, як і ми, є теж улюбленими дітьми Божими.

«Голодного нагодувати» – це:

– мати мужність визнати і перепросити Бога за втрачені можливості нагодувати потребуючих у минулому, за змарновані Божі дари і за те, що, можливо, теж стали співучасниками появи голодуючих у своєму близькому оточенні;

– невід’ємна складова нашого навернення до Бога, що виявляється в усвідомленні взаємозалежностей створеного світу, визнанні правди про те, що моє надмірне споживання матеріальних благ (їжі, речей, енергії, тепла тощо) та послуг є співпричиною голоду людей на різних континентах, а також у якісній зміні повсякденного стилю життя відповідно з вимогами чесноти мудрості та поміркованості;

– уміння в реальному часі не лише побачити голодного ближнього, але й утамувати його голод і вдовольнити духовні потреби, щедро ділячись з ним тими дарами, якими Господь щедро нас обрадував;

– жити так, щоби недвозначно пригадати грішникові, що єдиним Хлібом, який здатний наситити, є Тіло і Кров Ісуса Христа.

Цим першим конкретним ділом милосердя Господь дає реально відчути свою дієву присутність у кожній, навіть дуже складній життєвій ситуації. Саме віра в Бога Творця, підживлена любов’ю, яка дарує впевненість і надію, допомагає активізувати внутрішній, закладений самим Богом у нас потенціал бути співбудівничими Його Царства і захисниками Його створіння.

Голодного зможе по-справжньому нагодувати лише той, хто знає справжню ціну створеним речам, які завжди повинні служити людині для її здоров’я і повноцінного життя.

Християнські громади, спонукані співчуттям, солідарністю і любов’ю до потребуючих ближніх, стають здатними ділитись Божими дарами з ними, чинячи це безкорисливе діло милосердя «голодного нагодувати» як конкретне свідчення віри, що здатне сокрушити серце грішника чи промовити до невіруючої людини

Чеснотливим життям у Христі християнські громади починають викорінювати усе те, що противиться творчому задуму Творця і стоїть на перешкоді побудови Царства небесного «вже тут і тепер», вказуючи грішникам і невіруючим їх справжнє місце серед Божого створіння.

Біблійні тексти для поглиблених роздумів:

Бут 1, 28-31 – «Шостий день сотворення»;

Пс 65 (64), 10-14 – «Подяка за врожай»;

Мт 14, 14-21 – «Перше помноження хлібів»;

Мт 26, 26-29; Мк 14, 22-25; Лк 22, 15-20; 1Кор 11, 23-25 – «Встановлення Євхаристії»;

Рм 12, 20 – «Коли твій ворог голодує, нагодуй його»;

Мк 1, 14-15 – «Покайтеся і віруйте в Євангелію».

Молитва

Господи Боже, Творче неба і землі, і всього сущого! Створивши першого чоловіка Адама, Ти поблагословив його і дав йому для поживи усе потрібне.

Благаємо Тебе, вчини нас, що причащаємося Хлібом Небесним – Тілом і Кров’ю Ісуса Христа – бути здатними помічати потреби наших ближніх і вміти з вдячністю щедро ділитись отриманими від Тебе дарами, щоби було прославлене ім’я Твоє святе серед усіх народів нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Молитовне намірення: За те, щоби вдалося подолати проблему голоду у світі, за всіх, хто страждає від голоду фізичного і духовного. За навернення грішників і за те, щоби народи навчилися справедливо у правді і любові розподіляти природні ресурси.

(Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині).

Дияконія: Намагатись упродовж цілої Святої Чотиридесятниці вправлятись у чесноті поміркованості, виробляючи такий стиль життя, за якого не марнуватимуться продукти та не виявлятиметься надмірність у споживанні, що стане свідченням правдивої віри в нашого Творця та Спасителя і дієвим стимулом для цілісного навернення.

о. д-р Володимир Містерман

Дані духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведенняВеликопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2016.

http://news.ugcc.ua/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/