Головна

Використовуйте Божі дари якнайкраще, не марнуйте життя, а творіть добро

798654У Національному університеті державної податкової служби України відбулася зустріч Блаженнішого Любомира  Гузара з викладачами та студентами вишу. Дощенту заповнена зала з піднесенням чекала на розмову з однією з найпотужніших постатей сучасної України.

Про гостя коротко розповів в. о. ректора  Павло Пашко.

Блаженніший Любомир подякував за можливість поспілкуватися з майбутніми податківцями, бо «у християнській традиції завжди було позитивне настановлення до податків». Податки треба сплачувати, а «держава повинна справедливо їх збирати від кожної людини і ці гроші мудро використовувати на загальне благо». Бл. Любомир сказав, що йому будуть цікаві запитання і він сподівається самому чогось навчитися.

Питань було багато, пропонуємо деякі з них.

Що можна зробити, щоб переломити споживацькі настрої молоді?

Ми живемо в такій епосі і є дітьми таких часів і таких суспільних порядків, де людям здається, що найбільше щастя –  це мати гроші і мати їх багато. Люди забувають слова грецького філософа Арістотеля, який казав, що гроші не роблять людину щасливою, гроші тільки заспокоюють нерви.  Гроші є засіб, щоб можна було жити в міру потреби, сама ж кількість їх нічого не значить. Запитайте багатого чи він щасливий.

Борис Білинський писав після спілкування з Вами, що багато що Вам не зрозуміло в українській ментальності. Що саме?

Бачите, я мав 11 років, коли моя сім’я виїхала з України. А повернувся через 46 років. Я жив, виховувався, спілкувався в інших обставинах. Були вони добрі чи погані, це не важливо. Важливо, що вони інші і це природно.

У мене товаришів залишилось всього сім. Це ті, з якими я у 1943 році був записаний до першого класу гімназії у Львові. Тепер ми часто сходимося і згадуємо, як то було у 43-му році. Але у 44-му ми розійшлися – так життя подиктувало. Можливо хтось з вас бачив  фільм «Сходи Якова». Троє з нас – Юрій Шухевич, Борис Білинський і я сидимо і згадуємо шлях нашого життя. Три особи і три дуже різні шляхи. Ми тішимося, що можемо згадати, як то було у 43-му, але в подальшому кожен жив в інших обставинах . Ось ви студенти цього університету разом ходите на спорт, заняття, дивитесь одні і ті ж фільми, ви так багато маєте між собою спільного, ви можете так багато між собою говорити.  Ви скажете одне ім’я і вже знаєте про що мова.

Що маємо робити,  щоб викорінити у нашій країні таке явище, як подвійні стандарти, коли люди думають одне, кажуть друге, а роблять третє?

Думаю, що панове професори краще зрозуміють, особливо ті, кому близько 50 років. Ті, кому 25 вже тих обставин не знають. Щось ще там залишилося, можете бачити у своїх батьків, старших товаришів. 50 років тому люди говорили одне, думали друге, робили третє.

Така була обставина. Вона не є нормальна, але вона була. Було небезпечно говорити те, що ти думаєш. Ви чули, напевно, про таких, як Алла Горська, Василь Симоненко, інші. Вони говорили про те, що думали. За це терпіли. Було  небезпечно сказати те, що ви думаєте, небезпечно спілкуватися. Я вам зацитую такий випадок. Сидять 6 осіб за столом  і святкують іменини одного з них. Говорять. Це було у неділю.  У вівторок кличе КГБ одного з них і каже, що ти такі от дурниці говорив. Хтось з 5-ти вже поспішив сказати про що говорилось. В таких обставинах людина боїться говорити правду і робити те, що вважає за потрібне. Тому,  якщо люди виховані у таких обставинах –  не треба дивуватися, що вони так поводяться.

Тепер, при Божій помочі, надіємося, що ось ви, молоді люди, не будете мати таких страхів, а будете спокійно говорити те, що думаєте, робити те добро, яке ви вважаєте, що його треба робити. Прийшли , Богу дякувати, інші часи, де можна жити справедливо, почуватися справді свобідними людьми.

Якщо людина живе нормальним життям, але не ходить на сповідь у церкву не дотримується посту, то вона  є гріховна?

Господь Бог не тільки сотворив нас, але й дав нам заповіді, щоби ми знали, як ми маємо поводитись. Коли ми легковажимо Божою наукою, коли ми робимо те, що ми хочемо, а не те, що Господь нас вчить, то ми грішимо. Отже, робити добро – це є нормальний спосіб життя. Ненормальним є грішити.

Чому здійснювати владу прагнуть люди, які, як правило, не володіють високими моральними цінностями?

Не можна узагальнювати. Бути при владі – значить служити людям, забезпечувати їм благо, свободу, добробут . А чому до влади часто пхаються люди, які не так живуть? Це є спадщина радянських часів, де людина при владі могла робити, що хотіла, так звані члени номенклатури. Вони практикували корупцію.

Пригадуєте, що одне з ваших з перших питань було чи гроші роблять щасливими . Для «номенклатури» гроші не тільки фактор щастя , а й фактор безпеки . Бо якщо заходилась якась небезпека, багата людина могла викупити себе, підплатити суддю. Вбога людина цього зробити не могла. Тому люди пхалися до влади не тому, щоб служити, допомагати, робити добро другим, а щоб собі зробити спокійне життя. Тому ми ще сьогодні терпимо від поняття влади, як засобу, при якому можете робити, що хочете. Ви – недоторкані. Шукання  влади заради збагачення, недоторканності – це прояв того, що ми ще живемо в радянській дійсності.

Пам’ятайте – влада є від Бога.  Це одна з найкращих форм служіння. Хочеш робити щось доброго – йди до влади і служи . Але ми ще до того не підійшли. Є вже люди, які, на мою думку, щиро хочуть служити не тільки собі, чи своїй партії, чи своїй групі, а суспільству».

Як правильно підійти до створення сім’ї.

Був такий знаний у світі Наполеон.  Який би він не був, та дещо з того, що він сказав треба вважати  правильним. Він казав, що матір родини треба готувати 20 років перед тим, як вона вийде заміж. Це значить, що батьки своїм прикладом повинні показати, як мають поводитися батько і матір .

У теперішніх часах наша церква має цікаву практику підготовки до подружнього життя. 20 разів майбутні пари обговорюють проблеми майбутнього спільного життя. І це є добра практика. Це дуже корисно, але виховання на прикладі батьків, родини, добрих людей – найкращий спосіб підготовлення до подружжя.

Як Ви оцінюєте об’єднання церков в єдину церкву і чи потрібно це робити?

Я вас спитаю скільки церков Ісус Христос встановив? Я знаю тільки одну. І скільки церков, релігійних організацій по цілому світі? Це є не від Бога, це є від нас, це є результат нашої різниці.

От ми говоримо, що в Україні 4 церкви. УПЦ МП,УПЦ КП, УАПЦ,УГКЦ.  Це неправильно.  Ми є 4 гілки Київської церкви. За Володимира  скільки було церков? Одна. Тому не має 4-х церков, а є 4 гілки однієї і тієї ж церкви. І якщо ми хочемо бути християнами і сповняти Божий закон, то повинні старатися знайти дорогу до кожного і вернути первісну єдність Церкви.  Ми повинні вернутися до Церкви часів рівноапостольного князя Володимира. Але  найважливіша річ цього хотіти. Чому ми маємо такі великі труднощі і не можемо знайти дороги один до одного. Говоримо, але не виходить. Чому? Бо ми не хочемо. Не прагнемо єдності . Перша річ – прагнути єдності, заохочувати до добра, старатися створювати спільну християнську атмосферу, а не загострювати поділ, роз’єднання. Це довгий і нелегкий процес Але, якщо не підемо тою дорогою, то ніколи не будемо стовідсотково християнами».

Як сьогодні на Вашу думку примирити Схід і Захід нашої держави?

Треба один одного пізнати. Так сталося, що ми впродовж століть були під Росією, Польщею, Австрією. Ми один одного не знаємо, бо виростали у різних умовах. Треба зусилля і почати говорити один з одним про проблеми, які всюди ті ж самі. Сьогодні ми  одна держава. І нічого не перешкоджає нам зустрічатися. Треба тільки хотіти.

Ви створювали ініціативну групу «Першого  грудня». Що Вас спонукало, щоб створити цю групу?

Не я був ініціатором. Ініціаторами були предстоятелі церков: Владика Філарет, Блаженніший митрополит Володимир, Архієпископ Святослав. Вони поставили питання : чому минуло 20 років , а справи не йдуть вперед, ми живемо у матеріалістичній філософії. Вони запросили старших людей (11-12 осіб), щоб шукати вихід, пояснювати людям. І я щиро радію, що через кілька днів появиться новий документ, який ми випрацьовуємо і надіємось, що він трохи людей застановить. Щоби спільними силами у почутті відповідальності за загальне добро кожен громадянин старався будувати державу, але більш інтенсивно. Об’єднано.

Про молитву

Дуже часто ми молимося ніби ми є радники у Господа Бога : Боже, та треба то-то зробити. А як ми знаємо, що це що ми хочемо зробити, то є добре? Молитва – це не те, що казати Богові, що він має робити, а тільки приймати за добро те, що він робить для кожного з нас.

Ваша кандидатура розглядалася з – поміж 16 претендентів на престол Папи Римського . Що Ви відчували, коли не були обрані?

Богу дякувати, що мене не вибрали. Ми маємо різні обставини і кожну обставину треба так сприймати, як вона приходить. Це частина життя.

Про участь молоді у суспільному житті України

Працювати. Вчитися і працювати. Добре, солідно вчитися. Ви щасливі тим, що народилися і виростали вже в інших обставинах. Ми старі – відійдемо, а ви залишаєтесь. Перед вами майбутнє.

Студенти вчаться нечесно, списують, випрошують оцінки. От що з такими робити?

Треба допомогти таким людям поступати чесно. Є різні способи. Я дам вам приклад. У США  є військова академія і там так сталося, що 4 студенти списували, а 90 студентів про це знали. І всіх вигнали. Було сказано: майбутній американський офіцер не може мати такої плями, що він списував або знав, що інші списували. Може часами  треба і аж так.

Але я думаю, що тут велике завдання вчителів допомогти молодій людині, якщо вона робить не так, як треба. Кожному може трапитися, що зробив щось нечесно. Ми всі є грішні. Треба допомогти, звернути увагу, заохотити. Все це велике завдання вчителя. Сьогодні фіксуємо, на жаль, що вчителі  замало займаються своїми студентами. Пам’ятаємо,  що вчитель не той, що передає знання.  Знання можна з комп’ютера дістати. Вчитель, це той, хто виховує людину, вчить робити добро і робити добро правдиво. Це є дуже поважне завдання.

Як реагувати на зло? Відповісти чи підставити другу щоку?

Це залежно від обставин. Часами так, але якщо розходиться про другу щоку, я можу це робити тільки зі своїми щоками. Бувають моменти, коли треба підставити другу щоку, як каже Ісус Христос, а є, коли треба боронитися чи боронити других.

Сьогодні велика проблема на сході України – стоять молоді люди зі зброєю в руках.  Вони мають стояти там, щоб їх вистріляли? Вони мають боронити.

Комп’ютер це добро чи це зло?

А гусяче перо? Сьогодні ми говоримо про наркоманію і вже говоримо про надмірне користування комп’ютером. Все що робиться забагато, то не добре. Я думаю, що при допомозі інтернету, фейсбуку можна робити дуже багато добра. Але треба робити в міру. Бо сьогодні дуже багато з того, що знаходимо в інтернеті не варто того, щоб воно там було. Тут розходиться про інформатику.

Але проблема – діти не знають, що з тим знанням робити. Дітей треба контролювати.  Хтось мене запитав, чи користувався би Ісус Христос  інтернетом, якби жив сьогодні. Думаю що так.

Як полюбити свого ворога?

Любити ворога, молитися за ворога –  це не значить молитися, щоб він більше робив мені кривду. Любити ворога  – це молитися щоб він навернувся, щоб почав сповняти Божу волю.

Кожен розуміє, яка трудна справа вибачити людині, вибачити душею і серцем.

Дуже трудна справа . Пам’ятаймо, що кожен раз, коли ми промовляємо Отче наш, то говоримо -  Прости,  як і ми прощаємо винуватцям нашим . Дехто вважає, що простити  - це слабкість. Ні. Прощення – це велика духовна сила. Вона легко не приходить.  Треба над тим працювати і дуже благати Господа, щоб дав силу духа, щоб простити.

Демократія, що це  на Вашу думку?

Це – народовладдя. Громадяни відповідальні, стараються спільними силами справедливо організувати своє життя і життя спільноти, щоб осягнути  загальне спільне благо. Бути демократом, поводитися демократично не є легко і вимагає дуже поважної духовної  і суспільної зрілості.

Як навчитися не боятися старості, не боятися кінця свого життя?

А чому треба боятися старості, що тут злого? Чому боїмося смерті ? Бо ми не знаємо, що буде, але не повинні забувати, що смерть – це не кінець. Це тільки перехід з одної форми життя в іншу. Нашою одинокою журбою повинно бути, щоб наша вічність була з Богом, а не далеко від Бога. Бо то є трагедія бути далеко від Бога.

На завершення Блаженніший Любомир закликав  використовувати Божі дари якнайкраще, не марнувати життя, а творити добро.

Доктор філософських наук, завкафедри філософії і політології НУДПС Любов Воробйова, яка була ініціатором зустрічі, підсумувала: « В одному з інтерв’ю бл. Любомир Гузар  говорив, що служіння Богу – це постійне перебування в діалозі з людьми. І от сьогодні він нам подарував цю можливість більше години перебувати з ним і одночасно перебувати з Богом у цій аудиторії. Велике спасибі».

Бл. Любомиру була вручена почесна відзнака «За служіння Богу і Україні».

Після закінчення зустрічі Любов Воробйова сказала, що для вишу, про який вся Україна взнала не з найкращого боку, дуже важливо, щоб у його стінах побував такий моральний авторитет, як бл. Любомир.  Такого рівня постаті не було в університеті років десять.

Данута КОСТУРА

Довідка

Верховний архієпископ Любомир Гузар народився 26 лютого 1933року у Львові. Там закінчив народну школу та перший клас гімназії. У 1944 році разом з батьками  виїхав до Австрії, у 1949 році сім’я переїхала до США. У Католицькому університеті Америки закінчив богословські студії, а у 1958 році був висвячений на священика. Служив  впродовж  10 років. У 1969 році переїхав до Риму. У 1972 р. стає доктором богослов’я, вступає в монастир св.. Теодора Студита.  До 1984 року викладав у Папському Місійному університеті  в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосипа Сліпого. По 1991 рік був протосинкелом Львівської Архієпархії у Римі.

У 1993 році повернувся в Україну. У 1996 році – Екзарх Києво-Вишгородського екзархату. З 2001 року – Глава Української греко-католицької церкви. Цього ж року стає Кардиналом Католицької церкви. У 2011 році подає у відставку з посади глави  УГКЦ.

http://www.imounr.org.ua/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/