Неділя, 31 травня 2015, 21:07

Бесіда перша Йоана Золотоустого на Святу П’ятдесятницю і про те, чому нині не бувають знамення, і що діла і слова наші записуються.

1. Знову свято, знову торжество і знову многодітна і дітолюбна Церква прикрашається безліччю дітей. Але яка їй користь від дітолюбства, якщо вона тільки в свята, а не постійно бачить жадані обличчя своїх дітей, подібно до того, якщо би хтось, маючи прекрасну одежу, не мав дозволу користуватися нею постійно? Багаточисельність тих, які приходять, є одежею Церкви, як і пророк в давнину сказав, говорячи про Церкву: Усіма ними, немов окрасою, ти вберешся, як молода, ними ти оздобишся (Іс 49,18). Як цнотлива і благородна жінка, одягнувшись в одяг, що простирається до п’ят, здається благообразною і гарнішою, так і церква, покриваючись безліччю ваших тіл, немов би довгою одежею, є сьогодні більш блискучою.

Не видно у ній сьогодні жодної частини обнаженої, як у попередні дні; винуватці ж тодішнього її обнаження – ті, які тільки сьогодні прийшли, а не завжди прикривають матір свою. А що немала небезпека бачити свою матір обнаженою, згадаймо давню історію, згадаймо про те, хто бачив батька свого обнаженим, і за цей погляд зазнав покарання. Хоча не він сам обнажив батька, але тільки побачив батька нагим, проте він не позбувся покарання, за те лише, що побачив (Бт 4,20-25); ті ж, які прийшли сьогодні, а раніше не приходили, не тільки бачать матір свою обнаженою, але роблять її обнаженою. Якщо ж той, який бачив наготу не уникнув покарання, то як можуть удостоїтися прощення ті, які заподіюють наготу? Це я говорю, бажаючи не налякати вас, але для того, щоб нам уникнути покарання, щоб уникнути прокляття Хама, щоб заслужити благовоління, наслідуючи Сита і Яфета, та щоб і нам завжди прикривати матір свою. Це юдеям властиво було з’являтися перед Богом тільки тричі на рік, їм було сказано: Тричі на рік мусиш показатися перед Господом Богом твоїм. (Вих 23,17); а від нас Бог бажає, щоб ми були перед Ним неустанно. У них причиною небагатьох зібрань були відстані місць; тоді богослужіння обмежено було одним місцем; часи їх зібрань і присутність на них були нечисленні, тому що необхідно було поклонятися в Єрусалимі, і ніде в іншому місці. Тому їм наказано з’являтися перед Богом тричі на рік, – відстань дороги служила для них виправданням, а для нас не може бути ніякого способу виправдання. Вони були розсіяні по всій землі: перебували, говориться (в Писанні), в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом (Ді 2,5). А ми всі живемо в одному місті, мешкаємо в одних і тих же стінах, часто церкви не віддалені від нас навіть однин провулком, і проте так рідко заходимо на це священне зібрання, так ніби ми відділені широкими морями. Їм наказано було святкувати тільки в три періоди, а нам наказано робити це неустанно, так як у нас завжди свято. А щоб вам упевнитися, що у нас завжди свято, я скажу вам про причини свят, і ви дізнаєтеся, що в нас кожен день – свято. Отже, перше свято в нас Богоявлення. Яка ж причина цього свята? Та, що Бог на землі з’явися і з людьми перебуває (Вар 3,38), та що Бог, Єдинородний Син Божий, був з нами, а це буває завжди. Отже, каже Він, я з вами по всі дні аж до кінця віку (Мт 28,20); тому Богоявлення можна святкувати в усі дні. Що означає свято Пасхи? Яка його причина? Ми тоді звіщаємо смерть Господа, – це і є Пасха, але і це ми робимо не в один певний час. Павло, бажаючи подати нам незалежність від часу і показати, що можна завжди звершувати Пасху, говорить: Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню (1 Кор 11,26). Отже, якщо ми завжди можемо звіщати смерть Господню, то можемо завжди звершувати і Пасху. Чи хочете знати, що і сьогоднішнє свято може бути звершене щодня, або – краще, що воно буває щоденно? Погляньмо, яка причина цього свята і чому ми святкуємо його. Це тому, що Дух зійшов до нас, – як Єдинородний Син Божий перебуває з вірними людьми, так і Дух Божий. Звідки це відомо?Якщо любите ви мене, – говорить (Спаситель), – то мої заповіді берегтимете. І проситиму я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини (Йо 14,15-17). Тому, як Христос сказав про себе: отже я з вами по всі дні аж до кінця віку, – і ми можемо завжди святкувати Богоявлення, – так і про Духа Він сказав: буде з вами повіки, – і ми можемо завжди святкувати П’ятидесятницю.

2. Щоб вам переконатися, що нам можна святкувати постійно, що немає для цього певного часу, і ми не зв’язані залежністю від часу, послухайте, що говорить Павло: Отже святкуймо (1 Кор 5,8). Тоді, коли він писав це, не було свята, не було ані Великодня, ані Богоявлення, ані П’ятидесятниці, та він бажає показати, що не час творить свято, а чиста совість, що свято є не що інше, як радість, радість  духовна і розумна, яку приносить не що інше, як свідомість добрих діл, – тому, хто має добру совість і такі ж діла, той може постійно святкувати. Отже, бажаючи показати це, Павло сказав: Отож святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в опрісноках чистоти й правди (1 Кор 5,8). Бачиш, як він не зв’язує тебе залежністю від часу, але перестерігає мати чисту совість? Я хотів би використати на це всю бесіду: як ті, які захопили когось у свої руки після довгого часу, не легко випускають його, так і ми вас, що приходите сюди через рік, захопили в свої сіті, то й не хочемо відпустити сьогодні. Але щоб вам не піти без настанови щодо свята, треба від цього умовляння звернути мову про причини свята. Великі блага багаторазово сходили з неба на ввесь людський рід, але такі, які послані сьогодні, не були зіслані ніколи раніше. Дізнайтеся ж, які блага були колись і які сьогодні, щоб вам бачити різницю між тими та іншими. І послав, як дощ, манну, на поживу їм, і хліб небесний дав їм. Хліб ангельський їв чоловік (Пс 77,24-25); діло справді, велике і гідне чоловіколюб’я Божого! Після того посланий був вогонь для виправлення заблуканого юдейського народу і пожер жертву з жертовника (1 Цар 18,38). Потім, коли всі були виснажені голодом, був посланий дощ і спричинив велику родючість. Великі ці блага і дивні, але справжні набагато більші, тому що не манна, вогонь і дощ послані сьогодні, але потік духовних дарувань, послані понад рясні дощі, не землю збуджуючи до родючості, але приготовляючи людське єство приносити плоди чеснот Подателю людей. І ті, які взяли краплю звідти, одразу забували своє єство, і раптово вся земля наповнилася ангелами, ангелами не небесними, але такими, які в людському тілі показують чесноту, властиву безтілесним силам. Не ангели зійшли додолу, але, що дивно, долішні піднеслися до їх чесноти: вони не скинули плоті і не одними душами зійшли, але, перебуваючи в своєму єстві, стали ангелами по волі. А щоб ти знав, що і колишнє покарання, коли було сказано: Бо ти є порох і вернешся в порох (Бт 3,19), не було покаранням, Бог благоволив залишити тебе на землі, щоб ще більше відкрилася сила Духа, яка здійснює такі діла через тлінне тіло. Справді, можна було бачити, як тлінний язик наказував бісам; можна було бачити, як тлінна рука зцілювала хвороби; або – краще – можна було бачити, як не рука тільки тлінна, але, що набагато дивніше, тіні тлінних тіл долали смерть і безтілесні сили, тобто бісів. Як при появі сонця тьма розсівається, дикі звірі відходять до своїх леговищ, вбивці, розбійники і ті, які розкопують могили, тікають на вершини гір, так і тоді, коли був Петро і підіймав свій голос, – тьма омани розсівалась, диявол віддалявся, біси вдавалися до втечі, плотські пристрасті придушувалися, душевні хвороби зцілювалися, всяка вада виганялася і чеснота встановлювалася на землі. Так, якщо б хтось із царської скарбниці, яка містить в собі золото та дорогоцінні камені, міг взяти хоча малу частину того, що з пошаною зберігається в ній, хоча б один тільки камінь, то став би володарем великого багатства, так і від уст апостольських: уста їх були царськими скарбами, які містять в собі скарб зцілень, і кожне слово, що виходило з них, приносило велике духовне багатство. Тоді справді можна було бачити, що слова Господні пожадані більше, ніж золото і каміння дорогоцінне (Пс 18,11), того, чого не могли зробити ані золото, ані дорогоцінні камені, то те робили слова Петра. Яка кількість талантів золота могла б зцілити кульгавого від народження? А слово Петра в змозі було виправити цей природний недолік. Він сказав: В ім’я Ісуса Христа, встань і ходи (Ді 3,6), і слово стало ділом. Бачиш, як слова їх пожадані більше, ніж золото і каміння дорогоцінне? Бачиш, що уста їх були царськими скарбами? Воістину вони були і лікарями всесвіту, і хліборобами, і керманичами: лікарями, бо зціляли хвороби; хліборобами, бо сіяли слово благочестя; керманичами, бо приборкували бурю помилок. Тому й Христос іноді говорив до них, як до лікарів: Ідіть, оздоровлюйте недужих(Мт 10,7-8), іноді говорив, як до хліборобів: Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися (Йо 4,38); а іноді розмовляв з ними, як з керманичами і рибаками, і говорив в одному місці: Я вас зроблю рибалками людей (Мт 4,19), і Петру: Не бійся! Віднині людей будеш ловити (Лк 5,10). І можна було бачити чудеса за чудесами. За десять днів перед цим наше єство зійшло на царський престол, а сьогодні Дух Святий зійшов на наше єство; Господь возніс наше начало, і зіслав Духа Святого. Інший Господь наділяє цими дарами, так як і Дух є Господь, домобудівництво ж для нас розділили між собою Отець, Син і Святий Дух. Ще не минуло десяти днів, як вознісся Христос, і вже послав Він нам духовні дари, дари примирення. Щоб ніхто не сумнівався і не дивувався, чи зробив щось Христос після вознесіння, чи примирив з нами Отця, чи умилостивив Його, щоб показати нам, що Він (дійсно) примирив Його з нашим єством, Він негайно послав нам дари примирення. Так, коли вороги об’єднуються і примирюються між собою, то за примиренням негайно іде обмін вітаннями, дружні прийоми і дари. Ось і ми послали віру – і отримали звідти дарування, послали послух – і отримали виправдання.

3. А щоб ви знали, що дарування Святого Духа є даром Божого примирення, я постараюся переконати вас в цьому з Писань, спочатку пояснивши слова свої з протилежного боку і показавши, що Бог утримує благодать Духа, коли гнівається на нас, щоб ти, переконавшись, що відсутність Святого Духа є знаком Його гніву, і побачивши, що Дух знову посилається, пізнав, що якби Він не примирився, то і не послав би Духа Святого. Звідки ж ми дізнаємося це? Старець Елі був людиною в інших відносинах поважною і розсудливою, але не вмів виправляти порочність дітей своїх, з надмірної до них любові. Послухайте ви, що маєте дітей, як ви повинні стримувати свою до них любов і лагідність. Елі засмутив цим Бога і привів Його до такого гніву, що Він відвернувся від усього народу. Тому той, що написав про це, бажаючи показати, що Бог цілковито відвернувся від них, каже: Слово Господнє було рідким того часу, видіння не були часто (1 Сам 3,1), називаючи тут часто рідкісним; цим він висловив, що дари пророцтва тоді були рідкісні. Також інший, плачучи і ридаючи про гнів Божий, каже:Тепер нема у нас ні князя, ні пророка (Дан 3,38). І євангелист говорить: Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений (Йо 7,39). Так як Він ще не був розп’ятий, то, – каже, – і Дух Святий не був ще дарований людям, – прославлений означає: розп’ятий. Хоча діло це за своєю природою ганебне, але так як воно було звершене за улюблених, то Христос називає його славою. А чому, скажи мені, Дух не був дарований перед розп’яттям? Тому, що всесвіт був ще в гріхах, в злобі, у ворожнечі і безчесті, тому що не був ще принесений в жертву Агнець, Який взяв на себе гріхи світу. Отже, доки Христос ще не був розп’ятий, досі не було і примирення; а поки ще не було примирення, доти по справедливості ще не був посланий і Дух. Таким чином послання Духа є знаком примирення. Тому й Христос каже: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде (Йо 16,7). Якщо я не піду, – каже Він, – і не примирю Отця, то не пошлю вам Утішителя. Бачите, скільки доказів ми представили вам на те, що відсутність Духа Святого в людях є знаком гніву Божого? Слово Господнє було рідким того часу, видіння не були часто (1 Сам 3,1). Оце тепер нема у нас ні князя, ні пророка (Дан 3,38). Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений (Йо 7,39). Бо коли не відійду, то Він до вас не зійде (Йо 16,7). Отже, відсутність Духа Святого є знаком гніву Божого. А коли ти бачиш, що Дух Святий посилається щедро, то вже ніскільки не сумнівайся в примиренні. Де ж, скажеш, нині Дух Святий? Тоді дійсно можна було це говорити, коли були знамення: мертві воскресали і всі прокажені очищалися, а нині чим ми доведемо, що Дух Святий з нами? Не бійтеся, я покажу, що Дух Святий перебуває і нині у нас. Як і яким чином? Так: якщо б не було у нас Духа Святого, то як ці, просвічені в цю священну ніч, позбулися б гріхів? Без дії Духа не може бути і відпущення гріхів. Послухайте Павла, який говорить: Ми теж були колись безглузді, непокірні, збаламучені, служили пристрастям та розкошам прерізним, живучи у злобі й заздрощах, огидні, взаємно ненависні. Та коли з’явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, Він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа (Тит 3,3-5). І ще в іншому місці: Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – царства Божого не успадкують(1 Кр 6,9-10). Чи бачиш всі види пороків? І такими з вас деякі були; але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались (1 Кор 6,11). Яким чином? Питання в тому, чи через Духа Святого ми звільнилися від пороків. Послухай: але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога (1 Кор 6,11). Чи бачиш, що Дух Святий згладив всі ті пороки?

4. Де тепер ті, що хулять гідність Духа? Якщо Він не відпускає гріхів, то даремно приймається у хрещенні, коли ж Він відпускає гріхи, то даремно зневажається єретиками. Якби не було Духа Святого, то ми не могли б назвати Ісуса Господом, тому що ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого (1 Кор 12,3). Якби не було Духа Святого, то ми, вірні, не могли б призивати Бога, а ми кажемо: Отче наш, що єси на небесах. Як не могли б ми називати Ісуса Господом, так не могли б називати і Бога Отцем. Звідки це видно? Зі слів того ж апостола:А що ви сини, – говорить він, – Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває «Авва, Отче!» (Гал 4,6). Отже, коли ти називаєш Отцем, то пам’ятай, що ти удостоївся так називати Його тому, що Дух рухає душу твою. Якби не було Духа, то в Церкві не було б слова премудрости й пізнання: Одному бо дається через Духа слово мудрости; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання (1 Кор 12,8), Якщо б не було Святого Духа, то не було б в Церкві пастирів та вчителів, бо й вони поставляються Духом, як і Павло говорить: Дух Святий поставив вас пастирями та єпископами (Ді 20,28). Бачиш, що і це – від Духа? Якби не було Духа Святого у нашому спільному отці і вчителі, то коли незадовго перед тим, як він входив на це священне піднесення і воздав всім вам мир, ви не відповідали б йому всі разом: і духові твоєму. Тому не тільки тоді, коли він сходить (сюди), і розмовляє з вами, або молиться за вас, ви вимовляєте ці слова, але і тоді, коли він предстоїть перед цією священною трапезою, коли має намір принести страшну жертву, – посвячені в таємниці знають, про що я кажу, – він не відноситься до передлежачого перше, ніж випросить вам благодать від Господа, і ви відповісте йому: і духові твоєму, нагадуючи собі цією відповіддю, що сам присутній нічого не звершує і що передлежачі дари звершуються не людським єством, але благодаттю Духа, що є присутня і на все сходить, уготовляє цю таїнственну жертву. Хоча присутній чоловік, але діє через нього Бог. Отже, не дивися на природу видимого, але уявляй благодать невидиму. На цьому священному престолі не звершується нічого людського. Якби не був присутній Дух, то не існувала б і Церква, а якщо Церква існує, то очевидно, що Дух присутній.

Чому ж, скажеш, не буває нині знамень? Тут слухайте мене уважно: я від багатьох чую це неперестанне і повсякчасне питання: чому тоді всі охрещені говорили мовами, а нині вже не говорять? Спочатку дізнаємося, що означає говорити мовами, а потім скажемо й причину. Що ж означає говорити мовами? Охрещений негайно починав говорити мовою індійців, єгиптян, персів, скіфів, фракіян, і одна людина отримував багато мов, і якщо б ці, що хрещені нині, були хрещені тоді, то ти зразу почув би їх, що говорять різними мовами. Павло, – говориться (в Писанні), – знайшовши деяких хрещених Йоановим хрещенням, сказав їм: Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували? Ті йому відповіли: Та ми й не чули, чи є Святий Дух. Він негайно наказав їм хреститися, і як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами (Ді 19,2-6). Чому ж нині припинена і взята від людей ця благодать? Не тому, щоб Бог хотів принизити нас, але навпаки, тому, що надає нам велику честь. Як? Я скажу. В той час люди, недавно відступивши від ідолів, були більше нерозсудливими; розум їх був ще дуже тупий і грубий, вони були віддані і дивувалися всьому матеріальному, і в них ще не було ніякого поняття про дари безтілесних, і вони не знали навіть, що таке благодать духовна і споглядальна одною вірою: тому тоді і були знамення. Одні з духовних дарувань невидимі і осягаються одною тільки вірою, а інші виявляються і в чуттєвому знаменні для посвідчення невірним. Наприклад: відпущення гріхів є справою духовною, даром невидимим, тому що ми не бачимо тілесними очима, як очищаються наші гріхи. Чому? Тому, що очищається душа, а душа не буває видима тілесними очима. Отже, очищення гріхів є даром духовним, який не може бути помітний для тілесних очей; а здатність говорити різними мовами, хоча також походить від духовного діяння Духа, проте представляє знамення чуттєве і добре видиме для невірних. Мову чути поза, вона є виявленням і показником діяння, що відбувається всередині душі, тобто невидимого. Тому й Павло каже:Кожному дається виявлення Духа на користь (1 Кор 12,7). Отже, я не маю нині потреби в знаменнях. Чому? Тому, що і без обдарування знаменнями я навчився вірити у Владику. Невіруючий має потребу в заставі, а я, віруючий, не маю потреби ані в заставі, ані в знаменні, але, хоча я і не говорю мовами, проте знаю, що я очищений від гріхів. Ті тоді не повірили б, якби не отримали знамення: тому їм і давалися знамення, як запорука віри, якою вони вірували, так що знамення давалися їм, не як вірним, але як ще невірним, щоб вони стали вірними. Так і Павло говорить: Знак не для віруючих, а для невіруючих (1 Кор 14,22). Бачите, що припинення знамень є доказом не того, що Бог принижує нас, але того, що Він робить нам честь? Він зробив це, бажаючи показати віру нашу, – що ми віруємо в Нього без застав і знамень. Ті, якби наперед не отримали знамення і застави, то не повірили б Йому в невидимому; а я і без цього показую усю віру. Ось причина, чому нині не бувають знамення.

5. Хотів би я сказати і про причину свята і показати, що таке П’ятидесятниця, чому в це свято поданий дар, чому у вогненних язиках і чому через десять днів; але бачу, що повчання занадто затягнулося. Тому, додавши небагато, закінчу промову. А як настав день П’ятидесятниці, і з’явились їм поділені язики, мов вогонь (Ді 2,1;3), – не вогняні, але мов вогонь, щоб ти не підозрював в Дусі нічого чуттєвого. Як на струї йорданські Він зійшов не голубом, але у вигляді голуба (Лк 3,22), так і тут не вогнем, але у вигляді вогню. Також і вище сказано: Неначе подув буйного вітру (Ді 2,2), не подув буйного вітру, але неначе подув буйного вітру. Чому ж Єзекиїл отримав дар пророцтва не за допомогою подоби вогню, але за допомогою книги, а апостоли отримують дари за посередництвом вогню? Про нього кажуть, що [Бог] дав в уста його книжковий сувій, в якому виписані були жалощі, стогін і скарги, і записаний був з обидвох сторін (Єз 2,9;10), і він з’їв його, і був він в устах його солодкий, як мед (Єз 3,3). А про апостолів не так, але: з’явились їм поділені язики, мов вогонь. Отже, чому там сувій і письмена, а тут язик і вогонь? Тому, що той ішов викривати гріхи і оплакувати юдейські лиха, а ці йшли винищувати гріхи вселеної, – тому той отримав сувій для того, щоб пам’ятати про прийдешні лиха, а ці отримали вогонь, щоб попалити і винищити всі гріхи всесвіту. Як вогонь, впавши в терен, легко винищує його цілком, так і благодать Духа винищує гріхи людей. Але і при цій події бездушні юдеї, замість того, щоб подивляти, тремтіти і поклонятися Подателю дару, знову показують своє власне безумство, звинувачуючи апостолів, сповнених Духа, в сп’янінні. Вони, – кажуть, – молодим вином повпивалися (Ді 2,13). Уяви невдячність людей і подивися на благодарність ангелів. Ангели, побачивши начало наше возведеним [на небо], раділи і говорили: Піднесіте, князі, ворота ваші, і піднесітеся, ворота вічні, і ввійде цар слави (Пс 23,7); а люди, побачивши сходячу до нас благодать Духа, кажуть, що ті, які прийняли благодать, п’яні, і не засмучувалися навіть порою року: адже під час весни не можливо було знайти вина, а тоді була весна. Втім, залишимо їх і подивимося на воздаяння чоловіколюбивого Бога. Христос взяв начало нашого єства і воздав нам благодать Духа; і як буває після тривалої війни, коли закінчено бій і укладається мир, так що ті, які перебували між собою у ворожнечі дають один одному поруку і заручників, так сталося і між Богом і людським єством; воно послало Йому в поруку і заручником своє начало, яке возніс Христос, а Він у замін послав нам в поруку і заручником Духа Святого. А що ми маємо запоруку і заручника, це видно з наступного: запорука і заручники повинні бути царського роду, тому і посланий нам Дух Святий, величний по єству, так само як і Той, що вознісся від нас був царського роду, тому що Він був із роду Давидового. Тому я вже більше не боюся, адже начало наше перебуває вгорі; тому, хоча б хтось говорив мені про черв’яка невмираючого, або про вогонь незгасаючий, або про інші покарання і муки, я вже не боюся, чи краще сказати, хоча і боюся, але не втрачаю надії на своє спасіння. Справді, якби Бог не бажав дарувати великі блага нашому роду, то не взяв би нашого начала вгору. Перше ми, дивлячись на небо і представляючи безтілесні сили, ясніше вбачали свою нікчемність через порівняння з вишніми силами, а тепер, коли ми хочемо бачити своє благородство, то дивимося вгору, на небо, на самий престол царський, – так возсідає начало від нас. Так і прийде Син Божий з неба судити нас. Тому приготовляймося, щоб не втратити тієї слави, – а неодмінно прийде і не забариться спільний наш Владика, прийде, ведучи з собою воїнства, полки ангелів, собори архангелів, строї мучеників, лики праведників, сонми пророків і апостолів, і серед цих нематеріальних воїнств з’явиться сам, як цар, в невисловленій і невимовній славі.

6. Отже, робімо все, щоб не втратити тієї слави. Якщо хочете, я скажу і щось страшніше? Це не для того, щоб засмутити (вас), але щоб виправити. Тоді перед тим престолом буде текти річка вогненна; тоді розкриються книги; суд буде страшний і жахливий; як в судилищі, читатимуть записи про наше життя. Про ці книги багато говорять і пророки. Так, Мойсей говорить: Ой, коли б ти простив їхній гріх! А ні, то викресли мене з твоєї книги, що ти написав (Вих 32,32). Також і Христос говорив учням: Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі (Лк 10,20). І пророк Давид: Усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було(Пс 138,16), і ще: Нехай будуть викреслені з книги живих, і з праведними нехай не будуть вписані (Пс 68,29). Чи бачиш, що одних викреслюють, а інших вписують? Чи хочеш знати, що не тільки праведні вписані в тих книгах, але вписані там також і гріхи наші? Тепер час свята: навчаймося того, чим ми можемо позбутися від покарання. Страшне це слово, але разом з тим корисне й прибуткове, тому що позбавляє нас від необхідності насправді зазнати (покарання). Отже, нехай буде відомо, що гріхи записуються, і що ми тут не скажемо, негайно вноситься туди і записується. А звідки це відомо? Про такі речі не можна висловлюватися просто. Малахія говорить юдеям: горе тим, що прогнівляють Господа, і чим ми Його втомили? Кожний, хто чинить зло, добрий в очах Господніх - це слова невдячних рабів - він до таких ласкавий, тобто до розбещених, – каже, – тих, які не служили Йому (Мал 2,17). Ось ми берегли його постанови і називаємо щасливими зухвалих; ми, – говорили вони, – щодня служимо, а інші насолоджуються благами (Мал 3,14;15). Це часто говорять і раби про господарів. Втім людині говорити це про людину не настільки небезпечно, хоч і небезпечно, але говорити це про спільного Владику всесвіту, Владику милостивого і чоловіколюбивого, гідне всякого осуду і крайнього покарання. А щоб тобі переконатися, що такі слова записуються, послухай, що говорить пророк: Почала списуватись пам’яткова книга для тих, що Господа бояться і поважають Його ім’я (Мал 3,16). Записуються не тому, щоб Богу згадати день, але щоб представити книгу, як доказ і звинувачення. Може бути, я потряс душу вашу страхом, але не вашу, а наперед свою. Отже, припиню промову, або – краще – страх, а ще краще, не припиню, але пом’якшу; нехай він залишається і очищає вашу душу, але суворість його ми зменшимо. Як же ми можемо зменшити його? Якщо покажемо, що гріхи не тільки записуються, а й викреслюються. В судилищі все, що підсудний не скаже при записуванні, неодмінно записується назавжди і вже не може бути викреслене; а в тій книзі, хоч би ти і сказав щось лихе, потім, якщо захочеш, знову зітреться. Звідки це відомо? З Писання: Відверни лице Твоє, – каже псалмопівець, – від гріхів моїх, і всі беззаконня мої очисти (Пс 50,11). Ніхто не викреслює того, що не написано; і так як гріхи записані, то він і молиться про те, щоб були стерті. А хтось інший навчає і про те, як вони викреслюються: Милостинями і вірою, – каже він, – очищуються гріхи (Прип 15,27), – не тільки викреслюються, а й очищаються, так що не залишається і сліду. Притому викреслюється не тільки те, що вписано після хрещення, а й те, що вписано раніше цього обмивання, – все то очищається водою хрещення і хрестом Христовим, як каже Павло: Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; Він її зробив нечинною, прибивши до хреста (Кол 2,14). Бачиш, як стерто це рукописання? І не тільки стерто, а й розірвано; хресні цвяхи так розірвали його, що воно стало непридатним. Втім, це все стерто благодаттю і чоловіколюбивою силою розп’ятого Христа; і зроблене після хрещення вимагає великого старання, щоб воно знову було стерте. Так як вже немає другого обмивання, а потрібні наші сльози, покаяння, сповідь, милостиня, молитва і всяке інше благочестиве заняття, то і очищаються вчинені після хрещення гріхи з великим трудом і зусиллям. Отже, докладаймо всяке старання, щоб згладити їх тут і позбутися тамтешнього сорому і покарання. І хоча б ми зробили безліч гріхів, ми можемо, якщо захочемо, зняти увесь цей тягар гріхів. Маймо таке бажання, тому що набагато краще трохи потрудитися тут і позбутися від неминучого покарання, ніж, провівши цей короткий час в недбальстві, впасти в ті нескінченні страждання. Втім, уже час оглянути сказане. Ми зробили докір тим, які приходять сюди тільки через рік, що вони залишають матір свою обнаженою, нагадали їм древню подію, і прокляття, і благословення; бесідували про юдейські свята і про те, чому Бог наказав юдеям з’являтися перед Ним тричі на рік; сказали, що у нас свято буває повсякчас, і П’ятидесятниця, і Великдень, і Богоявлення; сказали, що свято проводиться чистою совістю, а не визначеним колом днів і часів; потім ми перейшли до дарів, посланих згори, – сказали, що вони є знаком примирення; довели присутність Духа Святого у відпущенні гріхів, у відповіді пастирю, в слові премудрості і веденні, рукоположенні, і таїнственній жертві; сказали, що ми маємо взаємних заручників і поруку; додали причину, чому нині вже не видно знамення; після того нагадали про страшний суд, про книги, які тоді розкриються, і про те, що всі наші гріхи записуються; пояснили, що вони знову викреслюються, якщо ми захочемо. Пам’ятайте все це, якщо ж неможливо пам’ятати все, то з усього затримайте в пам’яті сказане про книги, і все, що б ви не говорили, говоріть з обережністю, точно маючи при собі того, що записує; завжди зберігайте ці слова у свіжій пам’яті, щоб тим з вас, які вписані в книзі праведних, примножувати чесноти, а тим з нас, які мають записаними багато гріхів, стерти їх тут, коли ніхто не бачить, і позбутися від майбутнього їх виявлення. А можливо, як ми показали, стерти всі записані гріхи старанням, молитвою і посиленим благочестям. Отже, дбаймо про це повсякчас, щоб, по відході туди, нам отримати прощення і всім уникнути неминучих покарань, щоб, позбувшись від них, всім нам удостоїтися Царства небесного, благодаттю і чоловіколюб’ям Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцю зі Святим Духом слава, влада, честь нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

http://www.ukr-parafia-roma.it/