Головна

Емаус — це історія про те…

Емаус — це історія про те, чому це смішно — боятися робити помилки, і про те, як Бог із нашого поганого може зробити своє чудове. Бо дорога до Емауса — це неправильна, погана дорога. Двоє учнів пішли нею вже після того, як почули звістку, що Ісус воскрес, від жінок та решти апостолів. Вони свідомо вибрали не вірити, свідомо вибрали віддалитися. І тут починає тріщати мій перший стереотип про Бога: Ісус не залишається в якійсь «праведній точці», з якої кричить: «Агов, ви не туди пішли! Ви не праві, і якщо не повернетеся — не бути більше вам Моїми учнями!» Ісус іде з нами, нашою неправильною дорогою… Ми часто сприймаємо Ісуса ще й досі мертвим, думаємо, що як не будемо йти до Нього, то Він так і лежатиме, стаючи дедалі меншою точкою на нашому життєвому горизонті. Можемо вибрати найгірші дороги, які лиш пропонує нам життя; але Ісус від нас не відмовиться, Він залишить ідеальні для нас дороги і йтиме по тих інших разом із нами.

Крім того, давайте подумаємо, що сталося би, якби ці двоє учнів були більш побожними. Не знаю, чи ще комусь Ісус приділив так багато часу одразу після свого воскресіння, як цим двом! Можливо, Він не пройшов із ними всіх сімох стадій (11 км), бо приєднався не від початку подорожі; але для того, щоб пояснити все Писання, мабуть, знадобилося багатенько часу. Це був дуже особистий час, Ісус подарував його їм і тільки їм. Якби не були такими грішниками — не мали би стільки Ісуса.

Дослідники кажуть, що Емаус міг бути рідним містом Клеопи, — що було би логічним, бо учні мали де переночувати там і навіть куди запросити Ісуса. Мабуть, хтось із них був господарем тієї оселі. Крім того, куди захоче піти людина, коли все її попереднє життя розвалилося? Додому. Дім — це місце, де ми були найбільш вразливі та беззахисні; це місце, де у нас сформувалася більшість рис характеру, які зараз маємо; де нас знають без прикрас і нагород. Рибалкам із Галілеї Ісус сказав, що чекатиме на них там. До Клеопи Ісус пішов у Емаус. Це місто розташоване на північний схід від Єрусалима. На івриті «схід» означає «минуле», а північ позиціонується в Біблії як місце, звідки приходять усі наші біди: «І Господь сказав: З боку півночі розгориться зло на всіх, хто живе на землі» (Єр 1, 14). Тому Емаус може символізувати всі моменти нашого життя, які хотів приховати час або ми. Схоже, що Ісусові важливо, щоб ми Його побачили саме в нашому Емаусі — там, де ми Його ще не знали і не бачили; щоб ми зрозуміли, що Він усе одно там був, що Він досі там є, бачить, якими ми є, але не тікає, а ламає для нас хліб, ламає своє тіло. Полишає ідеальні дороги і стає на неправильні, хресні, страшні, наші… Він не стоїть як дорожній регулювальник, а каже: «Я піду з тобою в твій Емаус».

Джерело: CREDO

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/