Головна

Оранта-Богородиця

ОР?НТА - давньохристиянська Богоматір, заступниця людей; покровителька бідних; образ молитви. Оранта зображувалася з піднятими вгору руками - жест адорації (молитви). Це один із найдавніших жестів, що звернений до Бога і означав благання, прохання. Значення цього специфічного знаку Оранти можна пояснити, звернувшись до Біблії. Під час битви іудеїв з амалекитянами Мойсей молився за свій народ, піднявши обидві руки до неба. До того часу, поки він утримував руки у такому положенні, іудеї перемагали. Коли ж руки опускалися, вороги починали брати гору. Чудовий мозаїчний образ Богоматері Оранти 11 ст. можна і сьогодні побачити у соборі Київської Софії. Вона зображена у надалтарній частині на загальному мозаїчному фоні. Стоїть на чотирикутному золотому камені з піднятими руками. Майже 10 століть це зображення Богородиці залишалося непошкодженим. Очевидно, тому і називалася вона "непорушною стіною". Поза, жест рук Оранти були дуже популярними у народному мистецтві аж до 20 ст. На жіночих весільних вінцях завжди було зображення Богородиці з піднятими вгору руками. На думку деяких вчених, прообразом Оранти була міфічна богиня слов'ян Берегиня.

Богородиця

Богородиця - Культ Богородиці розвивається в християнстві поволі і, хоча його властиво треба починати вже з євангеліста Луки, все ж в перших віках християни більше цікавилися змістом нового вчення, моральною його сторінкою та організацією Церкви і визначенням життьових відносин між християнством та юдейством.

Покрова? Пресвято?ї Богоро?диці

Покрова? Пресвято?ї Богоро?диці - християнське свято, відмічається церквами східного обряду 14 жовтня. За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я - Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячий молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами. За іншою версією, надхненням для свята стало видіння Андрія юродивого під час облоги Константинопіля військами агарян. Пресвята Богородиця з'явилася мешканцям міста у храмі та прийняла їх під свій захист покров. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано. Відзначення свята Покрови має дуже глибоку історію в Україні. Особливе шанування Богородиці з Візантії також перейшло й до Русі - України після прийняття християнства князем Володимиром. Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікониУкраїнської повстанської армії (УПА). Покрови. Свято Покрови Пресвятої Богородиці деякими невипадково вважається днем створення

Історія шанування Богородиці

Деякі юдейське-християнські секти 1-го століття, як, напр., ебіоніти не визнавали дівоцтва Марії, і багато гностиків вважали Ісуса за Йосипового сина. Докетисти, які навчали, що Христос мав тільки уявне тіло, розуміється, не могли визнавати Божої Матері; зрештою й Несторій, патріарх царгородський (428-431) рішуче заперечував, що Діва Марія була матір'ю Бога (Богородицею), а твердив, що вона була тільки матір'ю людини Христа (Христородицею). Ефеський собор 431 р. засудив єресь Несторія і тим поклав кінець довгій полеміці. У перший день засідань Собору величезний натовп чекав на вулиці його рішення, і, як тільки воно стало відомим, всі вулиці були ілюміновані, і св. Кирила, головного оборонця культу Богородиці, з засвіченими смолоскипаами і кадильницями, провожав натовп через усе місто.

Шанування Божої Матері поширюється перше на Близькому Сході, в Палестині, в Єгипті, звати переходить до Італії та інших країн. Перші іконографічні зображення зустрічаємо в катакомбах Риму. Спершу постать Божої Матері повна простоти, що межує з примітивністю, але згодом вона набирає величі та пншности. Вона з'являється перед вірними, як Цариця Неба в багатому вбранні та з почотом янголів. У КиївськомуСофійському Соборі на вівтарній стіні, що збереглася непорушно з XI ст, представлено Богородицю з піднесеними догори обома руками - це образ так званої Оранти (та, що молиться), її первообраз находиться в візантійській каплиці в Равенні (Італія), що походить із V ст. Другий образ цього типу, але не малярський, а різьбарський., знаходимо в соборі св. Марка в Венеції.

Першою церквою в Україні, присвяченою Богородиці була так зв. Десятинна церква, яку побудував у Києві десь у рр. 986 - 995 св. Володимир Великий. Називалася вона "десятинною" тому, що великий князь видав на неї десяту частину своїх доходів. В ній було поховано св. княгиню Ольгу, Володимирову жінку Анну і його самого. Ця церква завалилася під час оборони від татарських орд Батия - 1240 - але митрополит Петро Могила був її частинно відбудував. Та московські руїнники знищили цілковито цю церкву в 1943 р. (Про Богородицю більше під: Покрова).

Діва Марія в іконографії

Її багата іконографія лише в невеликій частині зобов"язана Євангеліям і, здається, розросталася протягом століть в силу необхідності для християнської Церкви мати фігуру матері - предмет поклоніння. Сумніви щодо її ролі - подібні до тих, що були висловлені несторіанами в V ст чи ідеологами Реформації в XVI,- лише стимулювали створення її зображень тими, хто залишались її прибічниками. Несторій заперечував, що Діва Марія може по праву називатися "Богоматір"ю" - вона була матір"ю тільки Христа як людини, а не божественної особи. Цей погляд був засуждений як єресь Ефесським собором у 431 році - вердикт, який сприяв поширенню образа "Матері і Немовляти" як виразу офіційної доктрини. Величні зображення Діви Марії і Немовляти на троні, які протягом багатьох століть прикрашали церковну архітектуру, вперше стали поширюватися на Заході у VII столітті; вони були змальовані з візантійських зразків. Іншим раннім стимулом до почитання Діви Марії було виявлення того, що стали вважати її портретом, припускають, що він був написаний Св. Лукою. Росту культу Марії у деякій мірі противилась сама Церква з її традиційно ворожим ставленням до жінки - ставленням, яке культивувалось деякими ранніми теологами у XII і ще більше у XIII ст. Почитання Марії так широко поширилось, що епоха ця стала називатися епохою культу Діви Марії. Це був час релігійного підйому, викликаного хрестовими походами і досягнувшого свого найвищого вираження, як визнає більшість, у готичних соборах Франції, які часто зводилися на честь Богоматері - "Notre Dame".

Берегиня

Берегиня в давньослов'янській релігії - мати всього живого, первісне божество-захисник людини, богиня родючості, природи та добра. З часом Берегиня стала охоронницею дому, її скульптурки знаходились у хатах, зображення-амулети носили на шиї.

На думку академіка Б.Рибакова, культ Берегині започаткувався в первісні часи, коли протоукраїнці приносили жертви упирям і берегиням ( у чому "проявився дуалістичний анімізм: задобрювання чорних сил і вдячність охоронним берегиням"). З часом, згідно з еволюцією релігійних уявлень, Берегиня стає "хатньою" богинею, захищаючи оселю, всю родину, надто - малих дітей від хвороб, лютого звіра, смерті тощо. Академік Б. Рибаков виводить етимологію слова «берегиня», до грецького «земля» (давньоруська транскрипція - «берние», тобто земля, глина), богиня землі, її берегуша, охоронниця.

З давніх-давен люди звертаються до богів з молитвами, як і ви, здіймаючи руки до неба, благаючи захистити від лиха та зла. Тому рука, розкрита долоня стала символом захисту. Охоронцем домашнього вогнища завжди вважався вуж, а оберегом господи від грому і пожежі - півень Найсильнішою захисницею всього живого є Мати-Берегиня. Люди малювали ті зображення на стінах житла, вишивали, ліпили з глини. Ще й до прийняття християнства слов'яни вірили, що найбільшу силу обереги мають, якщо їх намалювати на білому яєчку. І якщо в кожній родині будуть розписувати писанки з тими символами на Великдень, то їх оселю, село, місто минатимуть біди. Образ Берегині дійшов до нас у вишивці: на обрядових рушниках, у жіночому одязі бачимо стилізовану жіночу постать, найчастіше - з піднятими руками (знак захисту), іноді з прибогами - конями по обидва боки. Нерідко Берегиню підміняла ідеограма - ромб з гачками - землеробський символ родючості, магічний оберігальний знак (українська плахта - своєрідне «перепитування» цього мотиву). Зображалася (вишивалась) на білих рушниках, що вивішувалися над вікнами й дверима і, за наївними уявленнями, мали захищати домівку від чорних сил. Схематичний образ Берегині вишивався на одязі, вирізблювався на дереві (на віконцях, дверях, ганках). Невеликі зображення Берегині (глиняні чи мідні обереги) українці носили на грудях.

Традиційний малюнок Берегині - символічна постать жінки з застережливо піднятими руками. Її образ у 14 ст. входить до укр. народно-прикладного мистецтва і дійшов до наших днів (символічні зображення на кролевецьких рушниках і т.п.). Схематичне зображення Берегині трансформувалося в малюнок тризуба, що довгі століття вшановувався і використовувався як оберіг, а згодом у боспорських (кримських) царів-українців та в київських князів доби України-Руси стає національним гербом.

З Х ст., тобто з часу прийняття християнства, символічний смисл Берегині (Венери, Рожаниці) було перекладено на образ Богородиці. В ньому людина вшановувала саму природу, життя, подвиг материнства. У свідомості людей Давньої Русі Богородиця сприймалась як всемогутня заступниця людства перед Богом. Підтвердження цьому знаходимо в історії. Так, під час походу азіатського полководця Тімура на Русь в 1395 році вважалось, що Москва була «врятована» заступництвом Всевишнього завдяки іконі Владимирської Богоматері (письма початку XII ст.), яку встигли перенести з Владимира до Москви і яка ніби відвернула похід Тімура на Москву. З того часу русини почали шанувати ікону Божої Матері як заступницю, як оберег, складали про неї легенди, на її честь були закладені монастир та церква. Не менш цікава історична подія відтворена на одному з клейм ікони «Битва новгородців із суздальцями» (письма 2-ї половини XV ст.), на якому зображено фортечну стіну, де виставлено ікону із зображенням Богоматері. На неї дощем летять ворожі стріли, вона - перша мішень ворожої раті і - захисниця міста.

Ікони із зображенням Богоматері брали з собою в похід, ними благословляли воїнів, що йшли на смертний бій із загарбниками. Такі ікони часто вважаються покровительками міст.

У Велесовій Книзі Берегиня згадується як провісниця славних перемог русичів, і в цьому сенсі вона зливається й з образом Матері-Слави.

Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.

http://uk.wikipedia.org/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/