П'ятниця, 19 грудня 2014, 02:06

У ніч, з 17 на 18 грудня 2014 року, десь приблизно о 01:30 год., охорона церкви Аскольдової могили побачила невідомого юнака, який зупинився біля дверей храму. Проте спершу він не викликав підозри, оскільки часто люди приїжджають молитися вночі, інколи цілими групами.

Цей юнак нахилився, ніби став на коліна. Потім з’ясувалося, що він запалив горючу суміш «коктейль молотова» у двох пляшках. Ці пляшки були поєднані скотчем. Він різко піднявся і кинув їх у бік дверей церкви. Сам же втік до Дніпра.

Охоронці церкви погасили вогонь і викликали правоохоронців, які негайно прибули на виклик.

Ось коротка і суха констатація факту. Та навіть у цій прикрій події ми, християни, маємо вбачати Божу силу і ласку до нашої землі. Чи не чудо самого Миколая Чудотворця у переддень його ж свята? Святиня ціла і практично неушкоджена. Юнак завагався, кинув легко а не жбурнув?! Не вкинув «коктейль» у вікно?! Заговорила совість?! Відчув внутрішню боротьбу добра і зла, де добро взяло верх?!

Ще починаючи з ІХ століття (з часу побудови храму Св. Миколая Чудотворця) церковцю палили, знищували, плюндрували. Навіть за часів незалежності нашої держави, це вже,.. і не пригадаєш яке по рахунку посягання на святиню. На перший погляд може здаватись, що це свідоме розпалювання міжконфесійної ворожнечі, порушення екуменічного діалогу, заздрість того, що храм належить греко-католикам а не комусь іншому.

Як на мене, все набагато глибше – Аскольдова Могила перший християнський храм у Київській Русі зведений у 882 році ще до хрещення України князем Володимиром. Перша святиня, яка засвідчила присутність Ісуса Христа на нашій українській землі і стала колискою християнства слов’янських народів.

Може ще досі хтось хибно вважає, що вбити, знищити зародок християнства – це рівноцінне знищити віру у Бога? Та він дуже помиляється. Зерно віри яке впало на поживний ґрунт, росте, кріпне, стає міцним і непохитним. Це боротьба між добром і злом – боротьба з часів битви Архангела Михаїла з Люципером, бо з того часу зло намагається занапастити душу людини підсолоджуючи її внутрішнє его великим «Я». Та святе місце тому і називається святим, бо має безліч заступників перед Богом: Князя Аскольда, у хрещені Миколай, Святого Миколая Чудотворця (храм від початку має Його ймення), Святого Андрія Первозванного: – «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа», княгиню Ольгу і безліч Святих які покояться у цій землі, у землі Аскольдового некрополя. Прикро лише одне, що людина маючи великий дар від Бога «вільний вибір» свідомо обирає знищення власної душі.

Любов Михайлюк, «Оранта».