П'ятниця, 11 липня 2014, 23:58

Двоє молодиків освідчувалися двом дівчатам у оханні. Один сказав:

-          Я можу запропонувати тільки своє серце, куди може прийти одна з тих, хто згодиться розділити мій важкий шлях.

Інший мовив так:

-          Я можу запропонувати величезний палац, де розділю зі своєю супутницею радість життя.

Одна з дівчат подумавши відповіла:

-          Серце, яке пропонуєш ти, мандрівнику, затісне для мене. Воно вміститься в долоні моєї руки, а я мушу зайти до палацу і сама відчути простір і світло, які даруватимуть мені щастя. Я вибираю палац і сподіваюся, що не буде мені в ньому ані тісно, ані нудно. Там буде чимало простору а отже повно щастя.

Молодик, що запропонував палац, взяв красуню за руку і сказав:

-          Твоя краса гідна величності моїх покоїв. - І він повів дружину до свого палацу.

Інша дівчина простягнула руку тому, що міг запропонувати тільки серце і тихо промовила:

-          Немає у світі теплішої і затишнішої оселі ніж людське серце. Жоден, навіть найбільший палац не дорівняється розміром до цієї святої господи.

І дівчина вирушила в нелегку дорогу під гору зі своїм обранцем. Багато незгод і випробувань зустріли вони на своєму шляху. Але в серці коханого їй завжди було затишно і спокійно. І почуття щастя ніколи не покидало її.

Наприкінці шляху, на вершині, яка ховалася у хмарах, вони відчули таку всеосяжну любов, що зрозуміли яке щастя здатне спізнати людина якщо дорога до нього полягає через серце.

Красуня, що вибрала розкішний палац, недовго тішилася простором і світлом палацу. Невдовзі вона зрозуміла, хай який великий він, все одно має межі і подібний до великої позолоченої клітки де важко дихати і співати. Печаль огорнула чорною запоною її серце і воно перестало битися. Прекрасна птаха вмерла у клітці, яку вибрала собі сама.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)