Неділя, 06 липня 2014, 22:54

"Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя" (Мт. 11, 11). 7 липня наша Церква вшановує великий празник Різдво Івана Христителя.

Серед різних святих, яких почитає Східна Церква, особливим культом славиться святий Йоан Хреститель, Господній Предтеча. Він єдиний з усіх святих після Божої Матері має свій празник Зачаття і празник Різдва. Про його великий культ у Східній Церкві найкраще свідчать аж шість празників в його честь протягом церковного року: празник Зачаття, Різдва, Усікновення, Перше і Друге Знайдення Голови, Третє Знайдення Голови і Собор після празника Богоявлення. Тож погляньмо на його особу й на його культ у Східній Церкві.

Особа св. Йоана Христителя

Його особа поміж святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і героїчна. Святий Йоан Хреститель — це велетень духа, що стоїть на грані двох завітів: Старого й Нового. Він останній з пророків і перший з апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча-вістун, христитель і мученик. Він один мав ласку хрестити Того, кого инші пророки тільки предсказували і в дусі бачили. Він був очищений від первородного гріха ще в лоні своєї матері.
Заки він народився, то ангел Господній сказав до його батька Захарії: “Він буде великий в очах Господніх” (Лк. 1, 15). І він справді став великий своїм героїчним життям, героїчною наукою і героїчною смертю. Сам Ісус Христос каже про нього: “Той був світич, який палає і світить” (Йо. 5, 35).

Його життя — це безперервна низка жертв й покути. Він голосить науку, яку до нього ще ніхто не голосив: про хрещення покаянням, про близькість небесного царства, про появу й живу присутність Месії Спасителя. Він указує пальцем на Месію і хрестить Його в ріці Йордані.

Святий Йоан Христитель відважно викриває всякі гріхи і соблазни. Він сміливо говорить гордим фарисеям: “Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву?” (Лк. З, 7). Він не боїться прилюдно картати за гріхи і згіршення царського дому: “Йоан же казав Іродові: «Не личить тобі мати жінку брата твого»” (Мр. 6, 18).

Його героїчне життя і науку завершує героїчна смерть. Він гине, наче жовнір на посту, і віддає своє життя за найвищі ідеали: службу Богові і своєму народові. Тож у всі часи він був і буде вічним символом героя-борця за те, що святе, Боже й вічне.

Його героїчний характер, небуденні чесноти і визначну роль оспівує наше богослуження у дні його празника Різдва, даючи йому різні похвальні назви: “могутній проповідник покаяння”, “пустинолюбна горлиця”, “світильник світла”, “зоря Сонця правди”, “найбільший пророк”, “великий предтеча”, “найбільший з усіх пророків”, “вселенський апостол”, “богознаменний голос”, “проповідник Агнця Божого і Слова”, “кінець пророків і початок апостолів”, “земний ангел і небесний чоловік”.

Культ святого Йоана Хрестителя на Сході дуже давній і дуже поширений. Свідком того є почитання його святих мощей у різних місцях; велика кількість церков у його честь; численна іконографія, аж шість празників у церковному році.

Різдво Йоана Хрестителя – це найбільший з усіх празників святого. Як празник його зачаття, так і цей празник уже знали в IV сторіччі. Науки на цей празник маємо від святого Йоана Золотоустого, святого Амвросія і святого Августина. Останній у своїй проповіді цього дня каже: “Сьогодні празнуємо день різдва святого Йоана. Це честь, якої, на нашу думку, не має ні один святий. У всьому християнському світі почитають тільки день Різдва Господа і святого Йоана”. Святий Августин не згадує тут про празник Різдва Божої Матері, бо в той час цього празника ще не було. На Заході празник Різдва святого Йоана Предтечі засвідчений в найдавнішому календарі африканської Церкви з V ст.

Джерело: Ю. Катрій Пізнай свій обряд

Дещо з українського обрядового календаря.

У той час, коли сьогодні святкуємо Різдво Йоана Хрестителя, наш народ у дохристиянські часи відзначав свято Купала.

Одне з найпоетичніших свят українсського обрядового календаря. Купальські вогні надихали на творчість не лише великого Миколу Гоголя, а й багатьох інших письменників та поетів. Церква цього дня відзначає Різдво Івана Хрестителя. Ще в дохристиянську добу слов’яни відзначали цієї пори свято Купайла, тобто Сонця. шляхом злиття християнських та язичницьких традицій і утворилося свято Івана Купала.

Спеціально до дня Купайла хлопці та дівчата виготовляли ляльки-опудала Купало та Марену. Навколо цих персонажів точаться головні події вечора на Івана Купала. Марена яваляє собою зроблену із соломи ляльку, яку вдягають у жіночий одяг, Купало також виготовляється із соломи, але одяг на ньому чоловічий. Марену, відповідно, роблять дівчата, а Купало – хлопці. Цікаво, що походження ті того, ні іншого образів невідоме, зате відомо, що і Купало і Марену чекає трагічна розв’язка. Їх обох, або ж топлять, або ж спалюють.

Як відомо, і цей звичай зараз гарно зберігся, головною розвагою вечора на Івана Купала є стрибки через багаття. Хоча чому власне розвагою, це зараз вони стали чимось на кшталт спортивних змагань, а от раніше цьому ритуалові надавали магічного значення. Скажімо, якщо стрибнути найспритніше, то у Вас буде гарне здоров’я, коли вдало перескочать через полум’я закохані, то вони скоро поберуться. І не дай Вам Боже вскочити у вогонь – біди на протязі року не уникнути.

По закінченні веселих дійств можна йти відпочивати. Це не стосується, лише найсміливіших та найчистіших серцем у яких є шанс знайти чарівну квітку папороті і здобути усі земні скарби. Але пам’ятайте: шлях до квітки захищає нечиста сила, та й земні багатства, які вона відкриває ще нікого до добра не доводили.

В день Івана Купала намагалися зцілюватися росою Для цього потрібно встати якомога раніше і пройтись босоніж по цілющій купальській росі. В цей день проходив масовий збір лікарських трав. Особливої цілющої сили купальська трава набирає до сходу Сонця, отож, як мовиться, “Хто рано встає, тому й Бог дає!”

Джерело: http://www.kolyadka.h1.ru