Середа, 09 квітня 2014, 23:56

5 квітня, на Аскольдовій могилі в Києві попрощалися зі ще одним бійцем Небесної сотні. На жаль, фактично безіменним, бо встановити достеменно особу полеглого не вдалося.

Хлопець загинув 18 лютого у палаючому Будинку профспілок, коли його штурмував спецпідрозділ «Альфа». Його вважають бійцем організації «Білий Молот», яка до 6 березня входила до «Правого сектору».

Проте сам лідер «Білого Молота» Владислав Горанін (Горан), нещодавно на якийсь час затриманий за підозрою в організації вбивства трьох працівників ДАІ, мало що може сказати про загиблого.

З його слів, невідомий герой мав на прізвисько «Боєць», а на ім’я — Святослав. При ньому нібито були знайдені документи, що підтверджують складення ним 29 січня «Обітниці українській нації» (її складали бійці створеної тоді на Майдані так званої «Національної ґвардії України»). В організації не було звичаю розповідати про себе, зазначає Владислав. «Ідентифікували всіх, хто складав присягу. Вони всі живі, крім однієї людини. І ця людина, ймовірно, і є загиблий». Серед полеглих активістів організації «Білий Молот», як стверджує лідер БМ, Святослав — чотирнадцятий.

Організацію похорону взяла на себе Національна ґвардія України, під цей час вже офіційно леґалізована законом України. Начальник штабу НГУ Володимир Волков наголошує, що загиблого поховали як учасника бойових дій, з усіма військовими почестями — адже він присягнув на вірність українському народу. «На жаль, за 50 днів від часу загибелі не було знайдено родичів майданівця, а візуально його неможливо опізнати через опіки. Проте створили ДНК-карту загиблого. Це юнак віком 23–25 років, що збігається з віком "бійця Горана"», — каже пан Волков.

Відспівували загиблого біля Українського дому священики різних конфесій. Відтак жалобна хода рушила до місця поховання загиблого — біля церкви св. Миколая Мирликійського на Аскольдовій Могилі. Туди, де поховані студенти-«крутяни» з 1918 року.

Чин похорону провадили спільно отці УГКЦ та УПЦ КП. Церемонія відбулася зі всіма військовими почестями (труна на гарматному лафеті, який тягнув БТР; військова почесна варта; прощальний залп з вогнепальної зброї).

Звернула увагу присутність на похороні колишніх народних депутатів України Юрія Кармазина та Юрія Луценка (депутатів чинної Верховної Ради не було помічено).

Юрій Луценко відповів на кілька питань «Z»:

– Сьогоднішня подія, як на мене, є дуже важлива. Вона закладає наріжний камінь нової алеї героїв. Це дійсно дуже символічно, що відбувається на Аскольдовій Могилі. Бо ця нитка між героями Крут і героями Майдану може стати правильним напрямком розвитку України. Вміння пожертвувавати життям, вміння служити своїй Батьківщині часто бракувало нашій землі. Саме ці дві могили — героїв Крут і героя Майдану — можуть стати місцем, де люди будуть звіряти свої вчинки та свої плани. А решта буде залежати від кожного. Такі речі не можна організовувати, такі речі не можна примушувати — це або є, або нема в серці кожної людини.

– Ви казали про шанс, які дали загиблі хлопці. Чи є у Вас впевненість, що він буде використаний?

– Я боюся за цей шанс. Я боюся, що Україна за 10 років пройшла по зачарованому колу і знову висунула тих самих людей, які призвели до поразки Помаранчевої революції. З моєї точки зору, є надзвичайно важливим, щоби суспільство почало їх питати про конкретні плани, конкретні команди, конкретні графіки змін у країні, аби знов не перетворити країну на театр окремих особистостей. Ми мусимо замість цього кола піти на спіраль вгору. Люди були вищими за своїх лідерів, примушували їх робити те, що необхідно для країни та суспільства. Я дуже сподіваюся, що цей імпульс не пропаде і ми з кола підемо на спіраль. І Україна почне розвиватися.

Леся ХОМІЧАК, http://zbruc.eu/