Субота, 05 квітня 2014, 00:07

Помер учений і його душа стала перед Богом. Каже учений до Бога:

-          Ми, люди науки, дійшли висновку, що більше Тебе не потребуємо! Ми осягли всі таємниці, знаємо те, що знаєш Ти, вміємо клонувати людей. трансплантувати людські органи, створюємо нові види тварин і рослин… Одне слово. ми можемо робити все, що раніше вважали чудесним і приписували Твоїй Мудрості і Всемогутності.

Бог терпляче слухав і коли вчений врешті змовк запропонував йому:

-          Перевіримо тоді, чи потребує людство мене чи ні? Влаштуємо невелике змагання з творіння.

Учений згодився і спитав:

-          І що ж я маю створити?

Бог відповів:

-          Першого чоловіка Адама.

Учений сказав:

-          Чудово! -  і нахилився щоб набрати пригорщу пороху.

На що Бог казав:

-          Не так хутко, Ти використовуй свій порох, мого не чіпай

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)