Головна

Судити, не осуджуючи: як допомогти «безнадійним»

Цікавою видалась зустріч минулої п’ятниці із братом-семінаристом Володимиром Битюгою. І, осмислюючи цю важливу у великопосному часі тему, хотілось би зараз поговорити про людей… «не таких». Ні, зазвичай вони нічим зовні не відрізняються від нас. Вони їздять із нами у транспорті, вони ходять із нами на пари, працюють із нами на одній роботі, ходять до однієї церкви. Вони навчаються, працюють, організовують власні справи, здобувають наукові ступені. І все ж вони… не такі. Не такі, як нам хотілось би.

Щоби трохи прояснити, що ж це означає для кожного, я запитала людей, які саме риси вони найбільше не терплять в інших. І ось що отримала:

Оксана, інформаційний відділ УМХ:

– Нещирість. Зверхність. Для мене важлива щирість.

Володимир, дійсний член УМХ:

– Коли людина робить іншому навмисне шкоду і в тому не кається.

Софія, дійсний член УМХ:

– Конкретна риса – це властивість конкретної людини. І якщо я бачу цю конкретну рису, яка мені не подобається у конкретній людині, значить, вона у мене є. Є така японська приказка: побачив щось дуже негативне в іншій людині – біжи скоренько виправляй це в себе.

Володимир, дійсний член УМХ:

– Коли людина безвідповідальна і неорганізована, і цим підставляє тебе.

Марічка, дійсний член УМХ:

– Мене дратують люди, які обіцяють і не виконують, зраджують… Якщо це робить близька людина, яку ти любиш, вона просто нехтує тобою…

Олена, симпатик УМХ:

– Гордість, зухвалість.

Христя, симпатик УМХ:

– Напевне, егоїстичність. Ненавиджу егоїстичних людей. Занадто самовпевнених.

Але ось справа в тім, що це все – не просто перелік абстрактних рис. Мабуть, і у вашій уяві на питання «Що ви не терпите в людях?» постала би конкретна людина (або й не одна), наділена саме цими «неприпустимими» рисами. Таку людину хочеться «перевиховати», аби навіки вибити із неї оте ненависне.

Але стоп. Зупиніться. Розслабтесь, зробіть глибокий вдих. Заспокоїлись? Тепер подумайте: чи допоможе оте «перевиховання»? Людина навіть позбудеться однієї, такої ненависної риси, але ви все одно почнете вишукувати у ній друге-п’яте-десяте. Тому що під осуд, напевне ж, підпадає не окремий вчинок і навіть не риса, а сам власник цієї ненависної риси.

Ми звикли бути юридичними, – каже брат Володимир. – Ми дуже любимо сухість життя, коли все чорне і біле». Але насправді ми багато чого про саму людину не знаємо. Нам зручно судити, звисока поглядаючи на інших, зручно розставляти оцінки і креслити чужі характери червоною ручкою, як учителька – школярські зошити. І важко опинитись на місці цієї людини і зрозуміти, які мотиви насправді нею керують.

Осуджувати, як порівнює брат Володимир, – це те саме, що підштовхнути вперед самогубця, який стоїть на краєчку балкона. Людина прекрасно знає про свою неміч, вона хотіла би виправитись! – але ми, суворі судді, не даємо їй такого шансу. Ми ставимо на цій людині хрест: ось ти такий – і крапка! Тут навіть простежується психологічна залежність: якщо повторювати людині постійно про її недолік, людина зрештою піддасться такому навіюванню і… здасться.

Коли виникає вкотре бажання когось осудити (нехай навіть і не за спиною, а прямо у вічі), поставмо собі питання: для чого? Не чому – із причинами якраз усе зрозуміло: тому що нас переповнює злість або ж тому що ми начеб хочемо, аби людина «виправилась». Що саме дадуть ваші докори? Можливо, людина лише озлобиться? Або розчарується? Або впаде у відчай?

Хіба що в окремих випадках людина сама не знає, що вона робить щось недобре – тоді їй варто м’яко вказати на це. Зазвичай людина прекрасно свідома свого недоліку і подумки просить довколишніх: допоможіть мені! І в наших силах – показати, що життя без цієї вади можливе, що є альтернатива поганій звичці. Важливо розрізняти людину і її вчинок: напевне ж, у її характері знайдеться безліч хороших рис, і можна звернути увагу на них, аби спонукати людину до позитивних змін.

Головне наше завдання – дати людині стимул, аби вона розвивалась сама. Як в анекдоті: «Скільки треба психологів, аби змінити лампочку? – Одного, якщо лампочка готова змінюватись». Тож будьте готовими до позитивних змін і заохочуйте до них людей довкола себе.

Автор: Катерина Судин, http://umh.org.ua/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/