П'ятниця, 28 лютого 2014, 22:48

Сьогодні, 28 лютого, в останній день зими, вся Україна згадує загиблих в Україні героїв у дев’ятий день після трагічних подій на Майдані. Хода людей зі свічками та квітами на головну площу країни не спиняється ні вдень, ні вночі.

«Це біль великий для кожного, хто є українцем. Тому що Україна не пам’ятає, щоб за сучаснсті було стільки загиблих. То тільки умовно сотня, а їх набагато більше…», - розповідає мешканець Львівської області Василь, який викладає катехизм та вже третій місяць допомагає у Міжконфесійній капличці. Перед тим, як їхати востаннє на Майдан, заповів своїм дітям та онукам: «Не плачте за мною, а тільки помоліться».

За його словами, в перемозі не мав жодного сумніву, коли ще з початку грудня приїжджав на Майдан. При цьому його вразила молодь, яка рішуче та патріотично налаштована стояти до кінця. Василь певний, що ті юнаки, що йшли на барикади в ті страшні три дні, не мали страху в своїх серцях.

«На Майдані тут – мов небо. Виходиш за його межі і вже не те, не та благодать. Ми маємо будувати свою українську Європу, християнську. Якщо ми будемо будувати з Богом, то вона стане кращою країною у світі, але для того потрібне покаяння», - переконаний волонтер.

Поруч з капличкою помічники продовжують роздавати чотки з хрестами (вервиці), які спільною кількістю мільйон штук були освячені у Римі та передані у Київ задля допомоги усім активістам. Кожен, хто приходить до місць пам’яті, які розташовані буквально на кожному кроці, зупиняються на кілька хвилин, схиливши голову перед тими, хто поклав своє життя за свободу інших.

Здається, що всі квіти перенеслись на Майдан. Навіть посеред буднього дня на площі стільки людей, немов у типовий вихідний, коли туди приходять мешканці столиці. Постійні жителі «Січі» частково скаржаться на те, що це схоже на масову екскурсію, однак кожен з них сьогодні особливо згадує загиблих.

Тутешній активіст Тернопільського намету Віктор особливо не хоче нічого розповідати, ховаючись від журналістів. Однак з нами ділиться тим, що вони усією громадою щоранку та щовечора згадують загиблих у молитвах. При цьому йти до загальної сцени на спільні молитви не хочуть, аргументуючи це тим, що то «акція для киян та гостей».

Громадяни продовжують нести весняні тюльпани та червоні гвоздики під звуки симфонічного оркестру, що лунав з головного екрану. Серед них – двоє киянок, Зінаїда та Ліда, з букетиками жовтих тюльпанів. Вони наважились вперше після стрілянини відвідати Майдан, на вихідні хочуть туди привести онуків. Сьогодні проводитимуть з ними бесіди, намагаючись пояснити, за що загинули люди.

«Мене онука, 5 років, все питала: «Бабо, а чого вони стріляють у людей? За що?» А я не знаю як їй точно пояснити. У самої сльози навертаються, але дитині важко зрозуміти. От і зараз йдемо Хрещатиком, а серце аж калатає, так тут важко знаходитись тепер», - ділиться Ліда.

Сьогодні в усіх храмах столиці відбуіваютьчся поминальні служби. З головної сцени у перерві між тим, як лунають короткі заклики від активістів, демонструють ролики про загиблих героїв Небесної сотні.  Навіть ті, хто отримують слово, не забувають почати його з хвилини мовчання. Люди не стримують сліз, як і коли читають вірші на честь загиблих, які постійно з’являються на стіні пам’яті та на оберемках квітів.

«Просто треба пам’ятати, хто вони були і за що боролись, у що вірили, знати, для чого вони померли. Згадувати та молитись, творити нове», - вважає киянин Андрій, який регулярно допомагає у Міжконфесійному Молитовному наметі.

У страшний день 18 лютого він був на Інститутській, коли Беркут почав наступ і довелось зайти за лінію барикад. Але тоді Андрій зустрів знайому, у якої почалась істерика, та допоміг їй дістатись додому.

«Не скажу, що мені було страшно.. страшно було приїжджати на площу, а тут дієш по ситуації. В мене було якесь завдання, але був би тут – я не сидів би в тилу. Кажуть будуйте барикаду – будую. Кажуть беріть в руки каміння, коли Беркут наступає – беру до рук. Тут страху немає», - підкреслив Андрій.

Сьогодні, о 20:00 розпочалася Свічкова хода з Михайлівської площі, аби ще раз згадати жертв боротьби за свободу. А завтра кияни та волонтери планують масовий вихід на добровільний суботник, аби наблизити Майдан до того вигляду, яким він був до страшних подій.

http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/reportage/55521/