«НА РІКАХ ВАВИЛОНСЬКИХ»
Неділя, 16 лютого 2014, 23:26
Документальна новела (За Квінтіліаном, Готлібом Фіхте)
Псалом Давида 136. «На реках Вавилонских, Тамо седохом и плакахом, Внегда помянути нам Сиона. Аллилуйя!»
http://www.youtube.com/watch?v=PmhuoTRMNRQ
(Артемий Ведель. На реках Вавилонских»)
Ганна Куземська. Парафія Св. Архистратига Михаїла.
Музей просто неба. Київ. Пирогів. 2009. С.11-19.
Глава 1
НІЧНА ТВОРЧІСТЬ А.ВЕДЕЛЯ
«Філософ Квінтіліан присвятив багато натхненних сторінок тій обстановці, у якій автор пише твори. Це вчення про нічну тишу, в якій у самоті автор пише нічні твори при безсонній лампаді. Квінтіліан серйозно навчає: якщо у вас є час удень, при сонячному світлі, краще пишіть вдень! Вночі вимушені творити лише зайняті люди».
(Лосев А. Історія античної естетики. Москва.
«Мистецтво». 1979).
За Еклезіастом, настала пора, прийшов час багато говорити про реабілітацію імені Артемія Веделя ( сина Лук»яна Ведельського), невинно репресованого під ігом російської диктатури царя.
Дослідники християнської музики Артемія Веделя обрали філософські вчення древньої естетики Квінтіліана про «нічну творчість» (нічні бдіння) від великого Богонатхнення, напливу великих пророчих одкровень музиканта Артемія Веделя та «наслідування» взірця – Святої Особи Всевишнього Творця, у матеріалістичних обрисах німецької філософії Гегеля: теза – антитеза – синтез (тріада Гегеля у Німеччині). Нині юнкори
знають філософську тріаду: людина – індивід – особа (російською мовою: «человек – индивидуум – личность»), і музикант Артемій Ведель був надзвичайно людяним, гуманним, чоловіколюбним, тобто «людина внутрішньо багата». Дослідники поставили суспільні вимоги про реабілітацію невинно репресованого, безсонного обдарованого естета-музиканта Артемія Веделя , відродження його музичної неповторної спадщини.
Сучасний християнський журнал «Регентское дело», №11 2008 року, на сторінках 9,10 розповідає про неповторну творчу долю українського композитора Артемія Веделя, автора відомої християнської пісні «На ріках Вавилонських», музику до 136 псалма Давида. Артемій Лук»янович Ведель (Ведельський) народився 1770 року, помер 1808 року, прожив лише 36 років. Був неодруженим монахом, жив у пору мандрівного українського філософа Григорія Сковороди, автора християнської пісні «Всякому городу –нрав и права». Ймовірно, на ту пору вірнопіддані християни Григорій Сковорода та Артемій Ведель добре виконували євангельські заповіти: складайте та збирайте собі скарби на небі, там буде й серце твоє (за «Євангеліє від Матвія», 19), ідіть та проповідуйте слово Боже, як святі апостоли! Так і Артемій Ведель якось вирушив у мандрівку у фіналі свого життя, наслідуючи великого мислителя Григорія Сковороду.
Артемій Ведель (Ведельський) – син Лук’яна Ведельського вчився музики в італійського маестро Сарті, глибоко засвоїм нюанси італійської музики епохи романтизму. Очевидець життя композитора Артемія Веделя – протоієрей і музикант Петро Турчанинов був обдарованим учнем Артемія Веделя, залишив свої спогади про Веделя: часто голодний композитор Артемій Ведель, у пості молився у своїй тісній комірчині, харчувався лише хлібом та водою; а свої кошти роздавав убогим, сліпим та нужденним біля Святої Православної Церкви Христової. Композитор Петро Турчанинов писав, що італійський придворний маестро Сарті справив глибокий вплив на музичний естетичний розвиток сина Лук’яна Ведельського – Артемія Веделя. В українській музиці «На ріках Вавилонських» за 136 псалмом Давида композитора Веделя слухачі вчувають італійські нюанси вчителя Сарті. Музикант, композитор Д.Аллеманов у праці «Русское хоровое церковное пение» в українському журналі «Регентское дело», №11 2008 р., на сторінці 9 через журналістів сповіщає: «Ця музика мало що виражає. Сам Ведель визнав її абстрактність, коли почув у місті Києві виконання чотирьох своїх концертів. Ведель писав: «Я невдоволений тим, що пісні не могли мене хвилювати, бо нічого не могли висловити у тих музичних формах, які там відображені». Слухаючи свої концерти, Ведель знаходився буцімто у свідомості чоловіка, який колись, раніше знав кілька фраз іноземною мовою и часто виголошував кілька фраз, але потім забув, і коли почув їх з уст іншого, не міг зрозуміти іноземних фраз. У цьому визнанні ясно чується, крім того, самозасудження російської натури. Тут є присуд безземельним мрійникам, які надіються творіннями за іноземними взірцями служити своїй вітчизні. Тут Артемій Ведель поклав початок критичному відношенню в користуванні стилем зарубіжної музики». (Аллеманов Д. Русское хоровое церковное)
Пение. «Регентское дело», №11 2008. С.9,10. Головний редактор Олександр Лебедев).
На творчій презентації християнського журналу «Регентское дело»
з міста Севастополя слід похвалити ізраїльську священну тему 136-го псалма Давида, який покладено в основу музики українського композитора Артемія Веделя, а цей 136 псалом Давида – не італійський, а ізраїльський,
З Псалтиря співця-царя Давида. Похвалу української обдарованої музики
«На ріках Вавілонських» Артемія Веделя варто посилити ще й тому, що наш український великий поет Тарас Шевченко звертався до 136-го псалма Давида «На ріках вавілонських» і створив цілу низку прекрасних віршованих переспівів псалмів Давида!
Глава 2
А. ВЕДЕЛЯ ЦАРСЬКІ СЛУГИ
ДЕКЛАРУВАЛИ «НЕ-Я»
«Боже! Беззаконники повстали проти мене, І юрба сильних шукає душі моєї, І не мають Тебе перед собою!»
«Боже! Прийшли чужинці в насліддя Твоє, Осквернили святий Храм Твій, Єрусалим Обернули в руїну». (Псалом 85:14, 78:1) (З концертів Артемія Веделя).
17 січня 1799 року Артем Ведель стає послушником Києво-Печерської Лаври і, попри всі свої незвичайні прояви, бездоганно виконує послух читця та співця на кліросі, і не перестає творити музику. Ведель (Ведельський) був взірцем для братії в покорі, терпеливості та сумлінності служіння.
Дослідники Дмитро Редчук, Ганна Куземська у новій книзі «Максим Березовський. Артем Ведель» з Київської області, з парафії Св. Архистратига Михаїла з міста Пирогова, 2009 року, стор. 18-20 виявляють великі творчі муки композитора Артемія Веделя у музичних способах самовираження його Небесного Провидіння, музи.
Ось як пишуть Дмитро Редчук, Ганна Куземська з Пирогова: «Що вище духовно підіймається людина, то дужче нападає на неї невидимий ворог. Артемій Ведель не зневірився і не зійшов з обраного шляху. Двічі звертається український композитор Артемій Ведель до 136-го псалма, з Богонатхненною силою розкриваючи трагедію людства, полоненого гріхом, у полоні «пісень Сіонських». Протоієрей Петро Турчанинов згадує своє відвідування послушника Артемія Веделя: «Я знайшов Веделя у тісній келії, де він лежав на кам’яній підлозі.
Коли я увійшов, то Ведель довго лежав нерухомо, і це мене так збентежило, що я вагався, чи й справді музикант не позбувся розуму.Щойно я це подумав, як Ведель швидко підвівся, почав мене хрестити й цілувати і сказав:»Невже, мій добрий Петре, і ти засумнівався?»
Ближні неодноразово запевнялися у тому, що Господь Творець обдарував Артемія Веделя прозорливістю.
Що спонукало подвижника, музиканта Артемія Веделя покинути Київську Лавру? Напевно, лише воля Божа, якій музикант Артемій Ведель корився беззаперечно.
Інший німецький мислитель Артур Шопенгауер у працях «Світ як воля і уявлення»,
«Про генія» пише про небесне Боже Провидіння, про «мировую волю» Небесного Творця, яка буцімто вища за розум звичайної людини, творіння Господнього. Світова воля (вчення про філософський волюнтаризм, Боже Провидіння) у німецькій філософії Артура Шопенгауера вказує, що у віщих снах генії-музиканти від Небесного Божого Провидіння бачать якісь картини Господні та чують якісь нечувані співи, пісні, одкровення Небесного Творця у формі нот, музики, у лініях картин, у якихось обрисах далеких нетутешніх міст, куди і пориваються. (Дивіться: Артур Шопенгауер, «Світ як воля і уявлення». «Про генія»).Дослідники філософії А.Шопенгауера вказують на літературний твір «Страждання юного Вертера»
В.Гете, що молодий геній страждає через відсутність коханої дівчини, яку шукає.
Ймовірно, за судженнями німецької філософії «волюнтаризм» («мировая воля» Божа)
український музикант Артемій Ведель у віщих снах почув Боже одкровення звіщати добру новину християнам.
Біблейські слова його молитви, зодягнені в Божественну музику, з пророчою силою викривали злочини нечестивих гнобителів із царської Росії.
Через кілька місяців Артемія Веделя заарештовують, начебто за бродяжництво, а потім звинувачують у злочині проти царської особи. Злочин полягав у тому, що у друкованій книзі Києво-Могилянської академії на порожніх сторінках було знайдено рукописні «нєлєпості» про майбутнє вбивство царя. Потрібно було знайти й покарати винуватця, і такий знайшовся. Без жодного доказу злочинцем було названо «сумасшедшего капітана Веделя» та негайно відкрито «секретну» негласну справу між фельдфебелями у конкуренції на місце капельмейстера. Далі – неправедний суд і жорстокий вирок: цар «повєлєть соізволіл, будє он, Ведель, виздоровел, взять от отца, отослать в дом сумасшедших в Кієве і держать без випуску» із забороною давати Веделю папір, перо і чорнило».
Дмитро Редчук, Ганна Куземська. Максим Березовський. Артем Ведель. Парафія Св. Архистратига Михаїла. Музей просто неба. Київ. Пирогів. 2009. С.18,19).
«Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність». ». Конституція України. Стаття 60.
ВИСНОВКИ
«Вчення про звуконаслідування, наслідування взірця широко показане в грецькій естетиці Платона, у наукових трактатах «Тимей», «Печера»,
в еллінській естетиці Квінтіліана.Все наше життя влаштоване таким чином, що ми бажаємо робити ті вчинки, які шануємо в інших людях.
Існує ідеал, і слід брати приклад із суспільного ідеалу».
(Лосев А. Історія античної естетики. Москва. «Мистецтво». 1979).
Дослідники християнської музики Артемія Веделя обрали філософські вчення древньої естетики Квінтіліана про «нічну творчість» (нічні бдіння) від великого Богонатхнення, напливу великих пророчих одкровень музиканта Артемія Веделя та «наслідування» взірця – Святої Особи Всевишнього Творця, у матеріалістичних обрисах німецької філософії Гегеля: теза – антитеза – синтез (тріада Гегеля у Німеччині). Дослідники поставили суспільні вимоги про реабілітацію невинно репресованого, безсонного обдарованого естета-музиканта Артемія Веделя , відродження його музичної неповторної спадщини.
Німецький відомий філософ Готліб Фіхте описав суспільну свідомість: «Я обумовлює самого себе» та «Я обумовлює себе і «не-я». Такі великі суспільні течії: «Я обумовляє самого себе» та «Я обумовлює «не-я» огорнули хвилюючу творчу натуру ранимого музиканта Артемія Веделя, у якого прізвище батька – Лук’ян Ведельський. Відомий український композитор Артемій Ведель підписував свої нотні клавіри псевдонімом Ведель, що обумовлює родовід Лук’яна Ведельського визнати таке: «Я обумовлює «не-я», визнати Веделя у нашому українському родоводі, як новотвір, неологізм у старому роду Лук’яна Ведельського.
Канівські слідопити, юннати, юні кореспонденти із літературної студії «Зорянка» в газеті «Дніпрова зірка» - на чолі з поетами Василем Березою, Іваном Белименком –головним редактором газети «Дніпрова зірка» (1968-2000), поетесою Тамарою Яковенко спрямували свої християнські пошуки про поета Тараса Шевченка на засланні та українського музиканта Артемія Веделя, як про невинно убієнного брата Авеля від старшого царя, російського брата. (Див.Пасічна Катерина. Новий роман про Каїна та Авеля.Канів.Газ.»Дніпрова зірка».13 квітня 2007. Газета “Оранта”.Січень.№1 2010 р.).
Використана література:
- Дмитро Редчук, Ганна Куземська. Максим Березовський. Артем Ведель. Парафія Св. Архистратига Михаїла. Музей просто неба. Київ. Пирогів. 2009. С.11-19.
- Шопенгауер Артур.Світ як воля і уявлення. (В кн.. Радугин А. «Философия».Москва. «Центр».2004).
- Шопенгауер А. О гении. Санкт-Петербург. 1914.
2. Фіхте Готліб.
5. Конституція України. Стаття 60.
6. Пасічна К. Новий роман про Каїна та Авеля.Канів.Газ.»Дніпрова зірка».13 квітня 2007.
Матеріал для «Оранти» надала Катерина Пасічна