Головна

Прапор на церкві

Українські богослови пояснюють, чим є влада, як діяти в умовах диктатури і навіщо християнам патріотизм

Разючі зміни в українських церквах під дією Майдану помічають священики і віряни. Церкви нарешті замислилися над новими для них питаннями, що вже давно визріли в українському суспільстві. Чи влада — від Бога? Чи варто християнинові протестувати?

Чи має хтось давати моральну оцінку тому, що відбувається? Чи, можливо, церква обмежується тільки приміщенням і її справа — лише провадити обряди? Кілька «круглих столів» та інтерв’ю з лідерами протестантських церков (зокрема, міжконфесійний «Богослов’я у присутності Майдану» та протестантський «Майдан та Церква: місія та громадська відповідальність християнина»), низка заяв Патріарха УПЦ КП Філарета та Предстоятеля УГКЦ Святослава Шевчука, Блаженнійшого Любомира (Гузара), архієпископа УАПЦ Ігоря (Ісіченка), публікації богословів iз Московського патріархату впродовж останнього тижня генерували, по суті, оновлене бачення ролі церкви в суспільстві. Це було ще до переступу владою межі життя і смерті, що стався 21 січня. І знаково, що духовні лідери вчасно озвучили необхідні сьогодні духовні орієнтири.

Влада від Бога

«Вся влада від Бога», — так говориться у Біблії, але не всяка влада — Божа, наголошують священики і богослови різних конфесій. Вони нагадують, що слід більше коритися Богові, аніж владі. «Сам інститут влади — від Бога, але конкретні особи у владі часто не є від Бога. Бог наділив нас правом вибору, і наш вибір — не завжди є волею Божою», — свідчить юрист, голова Альянсу християнських професійних організацій Сергій Гула. «Багато хто каже: влада від Бога і хай робить, що хоче. Однак забувають, що це такі ж люди, яким делегували владу. Їхнє завдання — діяти згідно з законом. Якщо влада поводиться незаконно, ми маємо про це заявити, — говорить в інтерв’ю РІСУ старший єпископ однієї з найбільших протестантських конфесій в Україні — Церкви християн віри євангельської Михайло Паночко. — Влада, яка говорить неправду та чинить зло, сама себе прирікає на заміну». Православні, католицькі й протестантські богослови наголошують, що Святе Письмо не вчить миритися з беззаконням влади. «Святе Письмо свідчить, що Бог благословляє тих лідерів націй, що встановили справедливий лад, і проклинає тих, хто примножив беззаконня, корупцію, дозволив наживатися на стражданнях народу», — каже богослов, викладач Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, парафіянин УПЦ МП Юрій Чорноморець.

«Головним фактором саме масового виходу людей на Майдан стало вчинене владою кричуще беззаконня. Народ втомився терпіти несправедливість, безправ’я, корупцію, відверту брехню та маніпуляції через ЗМІ. Саме цей протест підтримали християни багатьох конфесій», — переконаний магістр теології, викладач богословських дисциплін Української євангельської теологічної семінарії Петро Ковалів. Однак богослов закликає пам’ятати, що справедливий протест повинен здійснюватися праведними методами. Християнство категорично не приймає насильства, розпалювання ненависті та злоби. Дуже легко від праведного гніву на зло й беззаконня перейти до ненависті до людини. Адже лише тоді може змінитися наша країна, коли ми будемо діяти з Богом Божими методами. На Майдані є Бог, бо люди виявляють любов один до одного.

«Соромно за нашу бездіяльність...»

«Майдан у першу чергу потрібен Церкві — щоб не заснути, — вважає пастир церкви «Нове Життя», голова Собору незалежних церков України Анатолій Калюжний. — Найстрашніше, на мою думку, це коли служитель є байдужим до того, що відбувається у суспільстві. Церква на сьогодні виступає нашою совістю. Вона завжди в опозиції, вона каже не те, що б ми хотіли чути, але вона максимально наближує нас до Бога». На думку богословів, Майдан допоміг Церкві згадати, до чого вона покликана. «Мені соромно за нашу діяльність упродовж 20 років, — каже доктор філософських наук та протестантський богослов Михайло Черенков. — Ми отримували величезні інвестиції від наших братів і сестер з–за кордону для того, щоб не лише зміцнювати церкву, а й щоб церквою, християнами укріплювати громадянське суспільство України. Щоб християни преображали Україну. Ми волали: «Впав Радянський Союз, допоможіть нам врешті позбавитися від його наслідків», але церква консервувала СРСР, і його рештки вкоренилися у свідомості лідерів. Як один пастор писав, що замість принципу «ідіть і навчіть» ми керувалися принципом «ідіть і заманіть».

Директор Союзу студентів християн Денис Гореньков наголошує, що прийняті урядом січневі закони загрожують не тільки суспільству, а й християнським організаціям. Але організації майже нічого не зробили за ці 25 років, щоб студенти знали і розуміли, як їм реагувати в такій ситуації. Крiм того, він бачив дуже багато членів союзу на Майдані: вони працювали у різних його сферах.

Люди не знають про гріх?

Архімандрит УПЦ МП Кирил (Говорун), викладач Єльського університету (США), пише, що «Майдан у своїй ціннісній складовій значно переріс українські церкви, які до Майдану і почасти під час Майдану залишалися здебільшого у двовимірних взаєминах «церква—держава». Лише в останні дні Майдану українські церкви почали підтягуватися до того рівня моральної свідомості та відповідальності, які продемонстрував Майдан. Від загальних закликів до ненасильства вони перейшли до того, аби справами та словами солідаризуватися з цінностями Майдану, усвідомивши спорідненність його принципів із християнськими».

Архімандрит Кирил (Говорун) нагадує, що в Європі нацизм і Голокост змусив церкви докорінно переоцінити свої відносини з державою та суспільством. В Україні ж «ані гоніння на Церкву від більшовиків, ані Голодомор, ані сталінські репресії, ані війна, ані Хрущов, ані звільнення Церкви від атеїстичного тиску та одразу ж її розділення на ворогуючі групи не спричинили чогось подібного». Однак богослов вірить, що для церков зараз «є нагода вийти з сірої зони колабораціонізму зi злочинною владою». А протестантський лідер Андрій Шеховцов переконаний, що церква має дати чітку оцінку злу. «Якщо вона цього не зробить — люди її не почують, — каже Андрій. — А може, особи у владі й опозиції не знають, що чинять гріх?».

Богослови і церковні діячі відзначають міжконфесійну співпрацю та молитву. «Майдан поставив у молитовне коло православних та п’ятдесятників, греко–католиків та баптистів, римо–католиків та євангельських християн, — констатує Директор Інституту підготовки церковних служителів баптистський пастор Микола Романюк. — Це добре свідоцтво для українців: спільно працювати, заступатися й турбуватися про народ можна, і не поділяючи богослов’я та обряду».

Божий Закон і Конституція

З’ясувалося, що багато хто з пастирів і теологів досі ніколи не брав до рук Конституції України. На що юрист–християнин Сергій Гула ледь не обурився: «Це безвідповідально — знати тільки закон Божий і не знати законів держави». Баптистський пастор, доктор наук Сергій Тимченко, який не одну ніч простояв на барикадах, охороняючи Майдан, пояснив: «Наша церква довгий час позиціонувалася як відсторонена від мирського життя. Тому мало хто знає Конституцію. Однак тепер розуміємо, що коли Ісус — Цар Царів, то має стосунок не лише до нашого майбутнього життя, а й до сьогодення».

Християнський письменник Олесь Дмитренко переконаний, що нині ми пожинаємо брак любові до України у багатьох єпископів і пастирів. «Благослови этот народ» — а який? Як Бог може благословити народ, в існування якого не вірить пастор? Багато хто з них лише зараз починає розуміти — що є патріотизм і любов до своєї держави. Та досі в багатьох церков немає розуміння, чим є для них Україна. «Ми можемо робити маленькі кроки, — запропонував Михайло Черенков. — Скажімо, вивісити на церковній будівлі український прапор — показати, що ми українська церква».

Важливе питання — це мільйони людей, які не підтримують цінностей Майдану. Які переконані, що протестувальники «порушують громадський спокій» і заважають їм жити. «Чому ми опинилися в такому стані? — запитує декан факультету теології Української євангельської семінарії богослов’я Денис Кондюк. — Якби народ не був задоволений владою, її б уже не було. Януковича привели до влади люди, які люблять над усе гроші, такі ж «підтримують» його на Антимайдані. І треба працювати з людьми, боротися з очерствінням за душу народу».

Та навіть у багатьох людей, що вийшли на Майдан, у головах «совок», — свідчить пастор молодіжного служіння «ре:Формат» Олег Магдич. «Люди не знають елементарних речей — про суспільство і особу, про взаємодію громади і влади, — каже пастор. — У нас спотворене уявлення про владу. Це початок війни з совком у нашій Церкві». Поза тим, богослови відзначають, що, на відміну від «помаранчевого» Майдану, люди тепер починають розуміти, що мають не лише право, а й відповідальність.

ЦИТАТА «УМ» 

«Любов до ворога вимагає звільнити його від поневолення гріхом, усунути з посади, яка провокує до обману, насильства. Адже хронічного алкоголіка ніхто не ставитиме барменом. Педофіл не повинен працювати вихователем, садистові не місце в силових структурах, а злочинцеві повинен бути закритий шлях до адміністративних посад. Відсторонити цих осіб від джерел небезпеки для суспільства — акт християнського милосердя не лише до потенційних жертв, а й до самих осіб із деформованою психікою».

Архієпископ Харківськийі Полтавський Ігор (Ісіченко).

 

БОГОСЛОВИ ПРО ЄВРОПУ 

Архімандрит Кирил (Говорун): «Український Майдан, який зібрався «заради Європи», значно переріс саму Європу і її політиків. Ми бачимо, як європейські політики готові зраджувати «європейські цінності» через страх чи якісь власні політичні або й економічні інтереси — Майдан на такий компроміс поки не готовий іти».

Старший єпископ Церкви християн віри євангельської Михайло Паночко: «Могутність Європейського континенту (економічне диво, свобода, ставлення до людей, соціальний захист) — це вплив християнства та Біблії. Бог благословив Європу. Зараз Європа, користуючись цими здобутками, ними не дорожить, як належить, навіть більше, відмовляється від них. Вона недооцінила християнських основ, на яких стоїть. Приєднання до Європи відкриє кордони, дасть можливість там проповідувати. Світло не повинне боятися темряви. Не варто боятися ні Сходу, ні Заходу, а треба боятися робити гріх, робити зло».

Ярослава МУЗИЧЕНКО, http://grwznxp.umoloda.kiev.ua/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/