Середа, 16 жовтня 2013, 03:12

Прекрасні розписи церкви св. Миколая Чудотворця милують сьогодні око парафіян та гостей нашої церкви. Ініціатором оздоблення стін і купола церкви виступив Богдан Батрух, а виконані розписи належать київському художнику Юрію Матвійчуку, який зі своїми помічниками Іриною Ганіною і  Валерієм Васильєвим здійснили цей чудовий розпис. Сам розпис купола здійснювали за ескізами Олександра Пигарьова.

На ньому зображено Другий Прихід Ісуса Христа – очікуване повернення Месії, Який наприкінці світу в своїй небесній славі зійде з неба на землю; здійсниться подія, що сповнить месіанські пророцтва: воскресіння мертвих, страшний суд живих та мертвих, цілковите встановлення Царства Божого на землі.

Кирило Єрусалимський писав: «Є два пришестя Христа в історії. Перший раз Він прийшов таємно і мовчазно, як дощ на землю. Вдруге Ісус прийде у славі та сяйві на очах у всіх. За першим разом він повився пеленами і був покладений у ясла; за другим разом він одягнеться в шати. Він прийшов і вистраждав на хресті. Незважаючи на ганьбу, прийде ще раз, сповнений слави, в оточенні ангелів. Тому не зупиняймося лише на першому його приході, але чекаймо також і другого. За першим разом ми говорили: «Благословенний, хто йде в ім’я Господнє». Це саме скажемо і за другим, виходячи з ангелами назустріч Господу, віддамо Йому честь, вигукуючи: «Благословенний, хто приходить в ім’я Господнє!».

На стінах церкви намальовані сцени із життя та діянь св. Миколая Чудотворця. Як відомо, народився св. Миколай у 257 р. по Різдві Христовому в Малій Азії, у мірлікійському місті Патарі, в родині Феофана і Нонни. Його батьки походили із шляхетного роду і прославилися своїм милосердям до бідних, відзначившись добрими справами, чесністю і побожністю. Проте подружжя переживало важке випробування – воно не мало дітей. В скорому часі була вислухана їхня молитва Господом і, по багатьох роках безпліддя, народила Нона сина, якого вказано було їм назвати Миколаєм. У перекладі з грецької це – «Переможець народу». Ще при народженні явив святий перше своє чудо – від усіх недуг зцілена була його мати, а друге знамення, яке явив Господь полягало в тому, що під час Таїнства Хрещення, немовля саме стояло ніжками в купелі. Це чудо зображено в першому розписі праворуч від вівтаря.

Наступне зображення розповідає нам про інше чудо. Коли в Мирах засудили до страти трьох безвинних чоловіків, вже збиралися виконати вирок, але на майдані з’явився св. Миколай і, вихопивши з катових рук меча, привселюдно викрив підкупленого суддю. Цю історію продовжує свідчення трьох римських чиновників. Вони були помилково обвинувачені і молилися до св. Миколая про спасіння. Тоді Чудотворець прийшов у сні до імператора Костянтина і застеріг його від судової помилки.

На протилежній стіні розписи розповідають нам дві легенди, які сталися поблизу Києва і безпосередньо пов’язані з іменем св. Миколая.

Перша з них  розповідає про виникнення чоловічого монастиря поблизу Аскольдової могили. У 1113 р. великий князь Мстислав Володимирович, син Володимира Мономаха, повертався додому з полювання у пізню пору. Князь заблукав у густих хащах (суч. Печерськ). Раптом, у заростях князь побачив яскраве світло, яке випромінював образ св. Миколая, видніючись на великому пні біля дороги. В пам’ять цієї події Мстислав заснував при церкві св. Миколая жіночий монастир, який згодом було змінено в чоловічий.

Друге зображення показує нам чудо про немовля в Києві, яке відбулося, коли побожне подружжя киян вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба в день їх пам’яті. Поверталися вони до Києва по Дніпру на човні. У дорозі жінка задрімала і упустила у воду немовля. Батьки дитини, перебуваючи у відчаю, звернулися по допомогу до св. Миколая, «велику віру до нього маючи». Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою перед образом св. Миколая на хорах Софії Київської.

В Івана Франка є вірш «Чудо з утопленим хлопцем», де він пише:

«Рознеслося на весь Київ, на всю Русь святую,

Як Николай з Дніпра витяг дитину малую».

Художники створили прекрасні розписи, написані майстерно, з великим талантом і делікатністю. Сцени наповнені світлом, повітрям, дивовижно-ніжними переливами кольорів. Кожне зображення можна довго розглядати, все глибше і глибше вдивляючись в одухотворені образи персонажів, їхні поважні постаті, сповнені величністю і духовністю. Все це сповнює нашу церкву відчуттям свята, перемоги над темрявою, світлом віри і благодаті Господньої.

Написані вони не лише професійною рукою, але і чистими серцями, наповненими  великою вірою, ці прекрасні твори будуть окрасою нашого храму багатьом поколінням вірних.

Особливо хочеться подякувати настоятелю нашого храму о. Ігорю Онишкевичу, всім священникам, які служать у нашій церкві, ініціаторам оздоблення,  всім жертводавцям, які долучилися, як матеріально, так і духовно до здійснення цього великого проекту, а також і всім мирянам, молитви яких давали силу і натхнення створити ці прекрасні твори.

Леся Бабляк, парафіянка церкви, для «Оранти»