Четвер, 15 серпня 2013, 00:57

Колись давно жило на землі мирне плем’я, що отаборилось біля підніжжя Анд. Одного дня грізна банда розбійників, що переховувались в печері, розташованій високо в горах, напала на їхнє поселення.

Серед здобичі нападників було дитинча однієї з родин низинного племені. Розбійники забрали дитя в гори.Люди, що все життя жили в низині, не відали, як підкорити гірські вершини. Не знали шляхів, якими користувалися люди гір, тож не змогли знайти нападників, ані навіть відшукати їхніх слідів на гірських дорогах.

Усе ж найкращі воїни пішли в гори, аби повернути маля додому. Люди з поселення намагалися зробити це різними способами, затрачали неймовірні зусилля, та зуміли здолати лише кілька метрів.

Відчуваючи свою цілковиту безпорадність, втративши сили, урешті визнати себе переможеними і вирішили повертатись.

Коли вже були на зворотній дорозі, побачили маму розшукуваної дитини, що сходила з гір, куди вони так і не змогли дістатись. Згодом побачили й дитя, у неї на плечах.

- Як їй це вдалося? – дивувались.

Один з учасників походу, захоплений її вчинком, привітавши переможницю, запитав:

- Як же ти, жінка, могла вчинити те, що було не під силу найвправнішим чоловікам поселення?

Жінка, здвигнувши плечима, мовила:

- Це не була ваша дитина.

Бог сказав до кожного з нас: «Ти син мій улюблений». І ніхто не завадить Йому привести нас додому.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро