Всі повинні працювати (4 серпня)
Неділя, 04 серпня 2013, 00:44
Вчителька початкової школи терпляче пояснює своїм маленьким вихованцям, що всі на цім світі мусять працювати.
- Геть усі? – питає чотирилітня Евелінка.
- Ну, майже всі, - відповідає вчителька.
- То я, коли виросту велика, буду "майже"! – ставить крапку дівчинка.
Скільки ж людей у нашому світі задовольняються отим "майже"…
Я звікував життя у шкаралупі кокосового горіха.
Хіба не гарне місце для життя?
А там було тьмаво й затісно, особливо це давалося взнаки ранками, коли я мусив голитися. Та що дошкуляло мені найдужче, - це незмога контактувати із зовнішнім світом. І якби хтось віднайшов мій горіх і розлущив, то я б не збавив ціле життя в його нутрі. А може, й не сконав би там.
І все-таки я сконав усередині кокосу. Там і знайшли мене, скуленого і напівзотлілого.
- Який жаль, - мовили над моїми останками. – коли б ми не знайшли його раніше, то чей же вдалося б його врятувати. Можливо, є й інші – замкнені, як-от він…
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро