Неділя, 21 липня 2013, 21:31

Парафіяни церкви св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі мали гарну нагоду відпочити на березі Чорного моря у Чорномоському (Крим). Усім сподобався табір. Кожен день була літургія, добре годували, тепле море і добра погода – все, що потрібно для відпочинку. Ми тут побачили багато медуз, риб, виходили на вітрильнику у відкрите море. Діти Божого милосердя пірнали, засмагали, нас багато фотографували.

Дякуємо голові табору пані Мирославі, отцю Ігорю, вихователям-катехитам, і поварам за те, що ми добре відпочили від сильної цивілізації. Дякуємо людям, які жертвували, щоб ми могли поїхати на цей пречудовий відпочинок.

Олександр Широбоков, «Діти Божого милосердя»

У молитві подяки за материнство просимо Господа просвітити наш розум, щоби діток своїх ми найкраще провадили згідно з Його святими заповідями, дати так виховати дітей, щоби вони все більше Господа пізнавали, любили і ціле своє життя чинили згідно з Його святою волею. Але буденний світ наполегливо ставить нам перепони на цьому шляху. Робота захоплює, побут заїдає – так легко загубитися, втомитися, втратити той прозорий зв'язок, якого прагне серце, просить душа, але намагається «по поличках розкласти розум».

Проте дається тим, хто прагне відкрити своє серце Любові. Дякувати отцю Ігорю Онишкевичу, який у нашій парафії є провідником волі Господньої, за проведення сімейних катехитичних таборів. То є надзвичайно велика справа для духовного розвитку і батьків, і дітей. Як для нашої родини, ці 11 днів на березі Чорного моря, поряд з отцем Ігорем, стали черговою потужною підтримкою нашого прагнення до духовного розвитку. Я глибоко вдячна сестрі Філомені, за її катехитичний супровід, вдячна усім учасникам табору за щиру чуйність та підтримку, за відчуття родинності. У таборі панувала неймовірна атмосфера спільного служіння та смиренності, що допомагала нам розкрити себе, глибше пізнати свою особистість. Спільні молитви, вервечка, катехиз, співочі вечори зробили наше перебування справжньою насолодою для душі.

К. С. Льюіс сказав був про смирення так: «Чим більшу владу над собою ми доручаємо Богові, тим краще для нас. Лише Бог може спрямувати нас у правильному напрямку… тож коли я віддаю себе в руки Христа, то починаю розуміти своє призначення в цьому світі». На мою думку, призначення катехитичного родинного табору саме в тому, щоби дати відчути усю чистоту такого смирення. Коли десь там далеко в Києві лишаються наші амбіції, статки і статуси. А на скелястому березі, який по-батьківські мудро терпить усі прояви характеру емоційного та запального моря, об який спирається при сході сонце, опановують зовсім інші прагнення. Ти розумієш, наскільки штучними, зокрема, є рівні побутового комфорту. Що насправді комфорт і затишок несеш ти сам у своєму серці. Що складні ситуації даються не для скорботи, а для того, аби ми побачили, скільки причин для радості є навколо, і скільки добрих людей готові тобі цю радість відкрити. Що діти – це наші вчителі, які постійно дають нам привід для розвитку та самовдосконалення. І з ними Господь дає нам можливість не тільки заново відчути дитинство, а й побачити власні комплекси, проблеми та переживання у іншій проекції, але з тою самою гостротою. Ба більше – дає шанс виправити власні помилки, допомагаючи дітям стати кращими, мудрішими, чеснішими, чистішими за нас...

Олена Нагорна, «Оранта»

Фото репортаж:

https://www.facebook.com/media/set/?set=a.604379866261298.1073741842.198406070192015&type=3 https://www.facebook.com/media/set/?set=a.612359312130020.1073741843.198406070192015&type=3