Головна

Lumen Fidei – перша енцикліка Папи Франциска

Lumen FideiСвітло віри») – так називається перша енцикліка Папи Франциска, підписана 29 червня 2013 року, яка вийшла в п’ятницю, 5 липня. Звернена до єпископів, пресвітерів, дияконів, богопосвячених осіб та мирян і поділена на чотири розділи, вона, як зазначає сам Папа Франциск у 7 пункті, була майже закінчена його попередником, і додає: «За це я йому дуже вдячний й у Христовому братерстві приймаю цю цінну працю, роблячи свій вклад ».

Хто вірує, той бачить. Хто вірує, той ніколи не самотній, тому що віра - це добро для всіх, спільне благом, яке допомагає відрізняти добро від зла, будувати наші суспільства, даруючи надію. Саме так можна окреслити головну думку енцикліки: віра не відокремлює людини від дійсності, але допомагає збагнути її найглибше значення. « В епоху, якою є наша, – пише Папа, – в якій віра сприймається як ілюзія, як стрибок у порожнечу, що стоїть на перешкоді людській свободі, важливо смиренно та відважно ввіритися та довіритися милосердній Божій любові, яка випростовує кривизни нашої історії».

Вірогідним свідком віри є Ісус, через якого Бог діє в історії. Хто вірує в Ісуса, той не тільки дивиться на Нього, але також і під Його кутомзору. І подібно, як у щоденному житті ми довіряємося архітекторові, фармацевтові, адвокатові, що знають краще за нас певні речі, так само у справі віри ми ввіряємося Ісусові, «експертові Божих речей», який пояснює нам Бога. «Віра не є приватним фактом, – наголошує Святіший Отець, – тому що її визнаємо у Церкві, як конкретному сопричасті віруючих».

Папа зауважує тісний зв’язок між вірою, істиною та любов’ю. Як читаємо в енцикліці, віра без істини не спасає, залишаючись лише гарною казкою, передовсім сьогодні, коли переживаємо справжню кризу правди, спричинену культурою, що вірить лише в технології та правду кожної окремої особи, віддаючи перевагу індивіду, а не спільному добру. Найбільше забуття сучасного світу, як наголошує Святіший Отець, - це відкинення великої істини, забуття питання про Бога, з огляду на побоювання фанатизму, віддаючи перевагу релятивізму. Однак, віра - це не прямолінійність, віруючий не є нахабним, тому що правда, яка походить з Божої любові, не накидається силою і не розтоптує особистість. Саме тому можливий діалог між вірою та розумом: насамперед, тому що віра пробуджує критичний сенс та розширює горизонти розуму; а по-друге, тому що Бог є світлим, а отже, навіть невіруючі, які шукають Його щирим серцем, можуть Його знайти. За словами Папи, той, хто стає на дорогу чинення добра, той вже наближається до Бога.

Наступний важливий пункт енцикліки - євангелізація: той, хто відкрився на Божу любов, не може тримати цей дар виключно для себе. Подібно, як полум’я, яке запалюється одне від одного, так і світло Ісуса сяє на обличчях християн і передається з покоління в покоління завдяки свідкам віри. Отож, існує міцний зв’язок між вірою та пам’яттю, бо любов Бога єднає усі часи та робить нас сучасниками Ісуса.

Але існує і спеціальний засіб передавання віри. Ним є Святі Тайни. Насамперед – Хрищення, яке пригадує нам про те, що віра має бути одержаною в церковному сопричасті, тому що ніхто не може охристити сам себе. Воно також вказує на співпрацю між Церквою та родиною в передаванні віри. Цінна пожива для віри - Пресвята Євхаристія, яка вчить нас дивитися у глибину дійсності. Інші засоби - це «Символ віри» та «Отче наш», які занурюють віруючого у правди, які він визнає, та дають йому можливість дивитися очима Ісуса. Врешті, Десять Божих Заповідей, які не є збором заборонних наказів, але конкретними вказівками про те, як увійти в діалог із Богом. Крім того, віра є одною, а єдність віри - це єдність Церкви.

Останній розділ пояснює зв’язок між вірою та будуванням спільного добра: віра, яка народжується з Божої любові, робить міцнішими узи між людьми, стає на служінні справедливості, права, миру. Вона не віддалена від світу, навіть більше, якщо усунемо її з наших міст, то втратимо довіру між собою, залишаючись об’єднаними виключно з огляду на страх чи інтереси.

Віра просвітлює різні середовища. Ними є родина, заснована на подружжі, як постійному зв’язку між чоловіком та жінкою; світ молоді, яка прагне великих ідеалів і якій зустріч із Христом дарує стійку надію, що не розчаровує. Віра, як наголошує Папа, - це не місце втечі для боязких, але розширення горизонтів життя.

Віра також просвітлює природу, допомагає нам шанувати її та шукати такі моделі розвитку, які не ґрунтуватимуться лише на користі і прибутку, але сприйматимуть створений світ, як дар. Вона вчить нас визначати справедливі форми управління, в яких влада є від Бога і є служінням спільному добру. Вона дарує нам можливість прощення, що веде до подолання конфліктів. І коли бракує віри, то існує небезпека, що забракне фундаментів життя, як нагадує Святіший Отець. А тому, не потрібно соромитися прилюдно визнавати Бога, адже віра просвітлює усе суспільне життя.

Також страждання і смерть набувають сенсу, коли поручаємося Богові. «Страждаючій людині, – читаємо в енцикліці, – Бог не дає аргументів, які все пояснюють, але пропонує свою присутність та супровід. Тому віра поєднана з надією».

Закінчується енцикліка молитвою до Пресвятої Богородиці, яку названо «досконалим образом» віри, просячи її, щоб навчила нас споглядати на світ очима свого Сина.

Радіо Ватикану

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/