Субота, 11 травня 2013, 23:27

Одного разу добрий Бог вирішив створити... маму. Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував. Та ось з'явився ангел і каже:

- Ти стільки часу тратиш на неї!

- Так... Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все - від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо спитав:

- Шість пар рук?

- Не в руках проблема, - відповів Бог, - а в трьох парах очей, що вона повинна мати.

- Аж стільки! - скрикнув ангел. Бог ствердно кивнув. Потім додав:

- Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: «Що ви там робите, діти?», навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару - на потилиці, щоб бачити те, що не мала би бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який попав у халепу: «Розумію, сину, і люблю тебе».

- Господи, - сказав ангел, - вже пізно, йди відпочивати.

- Не можу, - відповів Господь. - Вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

- Надто ніжна, - сказав, зітхаючи.

- Але витривала! - відповів Господь із запалом. - Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

- Вміє думати? - спитав ангел.

- Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.

- Тут щось стікає, - сказав здивовано.

- Так, це - сльоза, - відповів зі смутком Бог.

- А для чого вона? - спитав ангел.

- Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.

- Господи, Ти - справді геній! - вигукнув захоплено ангел.

Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:

- Правду кажучи, це не Я створив... ту сльозу...

(Ерма Бомбек)

Бог не створив сліз. То чому їх творимо ми?

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро