Мирослав Маринович: приклад Ісуса - це найбезумніший бізнес-проект
Вівторок, 04 листопада 2014, 00:57
Влада це - екстракт отрути, яка булькає в середині нашого суспільства. Тому просто замінити владу не змінюючи систему нічого не дасть
Від того якими є духовні та моральні цінності у суспільстві, залежить доля бізнесу як системи. Про це на лекції-зустрічі для львівських підприємців розповів, дисидент, правозахисник, віце-ректор Українського католицького університету у Львові Мирослав Маринович. Add a comment
Читати далі: Мирослав Маринович: приклад Ісуса - це найбезумніший бізнес-проект
Російсько-радянська релігійна міфотворчість
Понеділок, 03 листопада 2014, 23:30
Пострадянський простір живе подвійним, а то й потрійний життям. Кілька поколінь людей народилися в часи Сталіна, Хрущова і Брежнєва, а значить, що частина їх віку була пов'язана з тим рівнем життя, який встановлювала КПРС та інші партійно-господарські органи. Життя було розписане по пунктах для всіх. Партія знала, хто повинен і де вчитися, якої національності мають бути майбутні інженери або лікарі, де вони працюватимуть за "напрямками", скільки отримувати «зарплати» і коли їм дозволяти вступати в партію. Життя радянської людини регулювали парткоми, райкоми, міськкоми і обкоми, якими, в свою чергу керувала ЦК. Нагляд здійснював КДБ і численні помічники - піонери (юні друзі міліції) і комсомольці (оперативні комсомольські загони), а також дружинники і таємні інформатори. За 74 роки виросло кілька поколінь слухняних людей, для яких розпад СРСР став особистою трагедією - вони залишилися без спрямовуючої ролі ЦК КПРС.
Сенс смерті
Понеділок, 03 листопада 2014, 14:56
Жити глибиною духа означає приймати життя цілісно, разом із його завершальним етапом — смертю. Смерть це завжди кінець біологічного життя, фізичний процес розкладу, деструкція, перед лицем якої людина залишається безсилою. Також вона є небуттям несповнених мрій, життя, існування.
Давні монаші статути, наприклад, бенедиктинський чи камедульський, радили щодня згадувати про смерть. Однак не згадувалося про смерть заради тривання в смутку, але навпаки, аби жити свідомо й інтенсивно. Якби ми щодня думали, що можемо не дочекатися світанку, то кожен день переживали б у спосіб більш свідомий та інтенсивний.
Add a commentСторінка 589 з 1376
