Понеділок, 18 лютого 2013, 01:43

Один батько залишив своїм синам у спадок поле. Брати його справедливо поділили — навпіл. Один брат був багатий і нежонатий, а другий — бідний і мав купу дітей.

Настали жнива. Не йде сон на очі багатому братові, думки в голову лізуть:

«Я багатий, навіщо мені стільки збіжжя? А мій брат бідний, йому треба годувати сім’ю».

Устав з ліжка старший брат, пішов на своє поле, взяв кілька снопів і переніс на братове.

Тієї ж ночі бідний брат міркував собі так:

«Мій брат не має ні жінки, ні дітей. Єдине, що може його бодай трохи втішити, — це багатство. Допоможу йому побільшити багатство».

Він устав, пішов на своє поле, взяв кілька снопів і переніс на братове.

Вранці обидва брати потайки дуже дивувалися, що снопів на їхніх полях не поменшало.

Те саме діялося наступними ночами.

Кожен переносив своє збіжжя на братове поле, і обидва щоранку дивувалися, що його не убуває.

Але однієї ночі, переносячи снопи, брати зустрілися на межі. Вони все зрозуміли, засміялися і радісно обійняли один одного.

У цей момент почувся голос з неба: «Місце, на якому об’явилося стільки братньої любови, заслуговує на те, щоб на ньому постав храм — храм братньої любови».

І справді, на тому місці цар Соломон збудував храм.

Чи вдалося б цареві Соломону сьогодні знайти місце для храму?

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро