Бачити Бога (19 січня)
Субота, 19 січня 2013, 03:09
Одного разу могутній король скликав усіх чаклунів, мудреців та жерців свого королівства, жадаючи, аби вони показали йому Бога. їм загрожувала найстрашніша кара, якщо не потрафлять цього зробити. Бідолахи у відчаї рвали на голові волосся, не знаючи, що діяти. Тоді з'явився один пастух, який пустив вістку, що може дати собі раду з цим завданням.
Його відразу представили королю. Пастух вивів короля на терасу.
- Подивись на сонце! - сказав він.
За якусь хвилину король затулив очі і вигукнув:
- Ти що, хочеш, аби я осліп? О Господи!
- Сонце - це лише малесенька частинка Творця, - відповів йому тоді пастух, - ба навіть не одна іскра Його сяєва... Як же ти можеш сподіватися, що твої очі уздрять Його самого?
Щодня учень ставив одне і те саме питання:
- Як мені знайти Бога?
I щоденно отримував від свого учителя ту саму таємничу відповідь:
- Ти повинен цього хотіти.
- Але ж я прагну Його усім своїм серцем. Чому ж не знаходжу?
Якось учитель разом із учнем купалися в ріці. Раптом учитель вхопив хлопця за голову і занурив його цілого у воду і досить довго не відпускав. Бідолаха у цей час тільки розпачливо борсався, намагаючись вивільнитися.
Наступного дня учитель спитав:
- Чому ж бо ти так сіпався, коли я тримав тебе під водою?
- Бо мені страшенно бракувало повітря.
- От коли тобі буде дарована благодать так само відчувати потребу у Господеві - неодмінно знайдеш Його.
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро