П'ятниця, 14 грудня 2012, 17:21

У IX ст. історія Русі переживала переломний етап, оскільки на нього припало складне і тривале формування феодалізму серед східних слов’ян та Давньо­руської держави, столицею якої був Київ. Могутньою ходою Русь виходить на кін сві­тової історії, утверджуючи себе в ролі по­важного рушія тогочасної міжнародної політики. Піднесення, що відбилося на всіх сторонах суспільного життя, пов’язане з іменем Аскольда – одного із найвизначні­ших і найпотужніших державних діячів раннього європейського Середньовіччя.

Аскольд був останнім представником першої династії давньоруських зверхників, нащадком легендарного Кия, прямим і законним спадкоємцем київського престолу. Змінивши при владі свого брата Діра, він здійснював сміливу й далекоглядну про­граму заходів, спрямованих на зміцнення Київської держави та усталення її автори­тету в очах середньовічної ойкумени. Заради піднесення свого політичного реноме, київський володар перейняв на себе титул кагана, що дорівнював імператорському, завдяки чому Русь формально стала на одну площину з найсильнішими тогочасними державами – Візантією та Хозарією.

За час правління Аскольда в Русі міцно утвердилися узбережжя Понту, який у давніх джерелах невипадково дістав назву «Руського моря». Головний напрям політичних зацікавлень київського ка­гана спрямовувався на південь та схід, де були розташовані найрозвинутіші країни. У 852–853 рр. руське військо на прохання санарійців (населення Кахетії, суч. Східна Грузія) бере участь у відсічі арабського наступу в Закавказзі. Близько 864–865 рр. київські дружини досягають м. Абесґун, що розташоване в Ісфагані – іранській провінції на південному березі Каспійського моря. Вже на той час руські купці користувалися популярністю у самому Багдаді – славнозвісній столиці арабського Халіфату, що тоді переживав найблискучіший апогей своєї історії.

Серед широкої діяльності Аскольда варто відзначити славетні походи проти Візантії та встановлення мирних угод з греками. В основному відбу­лися чотири важливі сутички, які несли за собою досить різноманітні наслідки:

• у 860 р. київське військо, разом із флотом, несподіваною атакою оточили імперську столицю з суходолу та моря, при­мушуючи візантійську адміністрацію укласти мирний договір, що мав характер капітуля­ції;
• через три роки відбувся напад Русі на Принцеві острови, що знаходяться в Мармуровому морі і, як наслідок, було укладено нову угоду, що стала дуже ви­гідною для Русі;
• у 866 р. відбувся третій грандіозний похід Русі на Царгород, який, однак, закінчився фатально. Причиною втрати війська стала несподівана буря на морі, яка розки­дала київський флот, тому руському війську довелося повернутися додо­му. «І був у Києві плач велій», – констату­вав із сумом тогочасний літописець;
• і лише 874 р. Аскольдові випало здобути переконливу перемогу, завдяки могутньому київ­ському війську, яке водою та суходолом рушило до Константинополя. Цього разу не сподіваючись на воєнну фортуну, греки вирішили не доводити справу до збройного зіткнення, тому поспішили укласти з руським каганом договір, що максимально забезпечував ін­тереси київської сторони.

Величезну увагу приділяв Аскольд ідеологічному та культурному поступу своєї країни. Одним з грандіозних наслідків переможної виправи 860 р. стало перше хрещення Русі, наслідком якого було за­снування Київської єпархії та підвищення її до рангу митро­полії. З того часу почався тривалий і багатогранний процес переоцінки ідейних вартостей, що спричинив засвоєння моністичного світосприйняття, усвідомлення великої ідеї єдності Буття і перегляду етичних цінностей.

Із прийняттям хрещення давньоруська культура підноситься на принципово новий щабель. Стараннями досвідчених грецьких майстрів у Києві започат­ковано муровану архітектуру. Здійснюються перші переклади церковних книг своєю мовою, насамперед біблійних. Взимку 860–861 рр. під час своєї хозарської місії славетний просвітник Кири­ло Філософ уже мав змогу побачити в Херсонесі «Євангеліє і Псалтир, руськими письменами писані». Дана подія відбулася за рік до винайдення Кирилом особли­вої слов’янської абетки – глаголиці.

Варто відзначити, що разом із перекладами книг створювалися оригінальні твори давньоруської літератури, започатковувалося лі­тописання. Першим історичним компендієм Русі був «Літопис Аскольда», який мав на меті визначити місце Київської дер­жави як невід’ємної частини християнської ойкумени, а історію нашої країни – як безпосередній елемент світової історії. Київські книжники запровадили особливу Руську еру літочислення, згідно якої відлік років вели від 860 р. – прилучення Русі до «християнської благодаті». Подія із запровадженням християнства на давньоруській землі стала величною пам’яткою філософської та суспільної думки, що засвідчила дивовиж­но високий безпрецедент­ний рівень національної свідомості.

Аскольд загинув трагічно у 882 р., коли відбувався переворот і захоплення Києва військом ладозького князя, малолітнього Ігоря Рюриковича, іменем якого керував авантюрник Олег. На жаль, всі починання київського кагана були знищені, розпочалася тривала й драматична смуга антихристиянської язичницької реакції, в результаті якої свідомість та ціла культура Русі були повернуті назад на цілий історичний етап.

(Матеріали взято із книги: Брайчевський М. Аскольд / Михайло Брайчевський // Пам’ятки України. – 1990; портрет Аскольда – Брайчевський М.)