БЛАГОДАТНІ ЖНИВА
Середа, 12 вересня 2012, 10:21
Істинне покликання, яке відчуває священик, наче зерно проростає із глибини серця, мотивуючи найрізноманітнішим способом до певного роду служіння. Тому відданий священик дбає про свою парафію так, неначе це вся його родина, його діти та найдорожчі люди.
Завдяки цьому, кожний із нас відчуває цю пастирську турботу у свій духовний та практичний спосіб: богослужіння, сповідь, духовні розмови, прийняття Святих Тайн, корисні поради, підтримка у важкі моменти життя, розуміння, навчання дітей, молоді, духовні програми та заходи, які зацікавлюють кожного, видання, література, церковний спів, молитовні зібрання, капеланська діяльність у лікарнях, в’язницях, сиротинцях. Все це та ще багато іншого є активнодіючим на парафії св. Миколая Чудотворця, що на Аскольдовій могилі, управління та «пульсацію» якої задає о. міт. Ігор Онишкевич.
На початках заснування першої парафії УГКЦ у Києві отець Ігор з родиною і кількома побожними людьми закладав фундамент міцної віри, що за кілька років переріс у повноцінну живу парафію св. Миколая Чудотворця. Тому тим нелегким шляхом було відновлено постійну молитву на Аскольдовій могилі — колисці християнства Русі- України.
Аналізуючи життя парафії св. Миколая Чудотворця, можна сміло сказати, що воно «пульсує» у колосальному ритмі, а духовні діти насолоджуються благодаттю, яка зародилася через постійний молитовний дух.
Можна з певністю сказати, що важким та неординарним був шлях розвитку парафії св. Миколая на Аскольдовій могилі, а непроста історія залишає сліди, які помітні сьогодні у своєму колосальному розвої.
Тому всі труднощі, негаразди, що спіткали духовну громаду Аскольдової могили протягом багатьох років стали лише міцним стовпом об’єднання в одну міцну українську родину, де завжди зберігатимуться національні традиції, мова та культура. Усміхнені обличчя молоді, щасливі погляди дітей, переповнена благодаттю свята земля та храм, де завжди чути голос моління — все це є результатом невтомної праці, якій присвятили себе: о. Ігор Онишкевич, о. Анатолій Тесля, о. Олексій Геник, д-н Олександр Соколовський.
Чим більше дізнаєшся про Аскольдову могилу, тим більше розумієш яке це святе місце, яка переповнена, водночас, і болем, і благодаттю земля. А прийшовши до самого храму, бачиш сильні та могутні жнива,
— Однозначно, це все — Божий промисел, який через Ваше служіння, отче Ігорю, увійшов у світ, тому розкажіть кілька слів про Ваше життя, покликання та пастирську діяльність…
— Поклик волі та віри був закладений у мені відмалку, проте зростати у цьому допомагало спілкування із заслуженим вчителем Степаном Сильвестровичем Андрухівим і священиком Василем Костівим, які спонукали мене утвердитися в ідеї визволення України через віру, — тільки Бог нас визволить.Першу освіту здобував у Київській сільськогосподарській академії.Зустрів у Києві свою дружину Антоніну (дочку Мар’яна і Зофії з дому Басистих в Шаргороді на Вінничині), наше вінчання відбулося 1982 р.з рук греко-католицького священика о.Іллі Блавацького.Через Свій Промисел, Господь обрав мене на служіння, тому я підкорився Божій Волі.Першу підготовку до пастирського служіння отримав від о.Іллі Блавацького.Згодом підтримка о.Павла Мадяра і благословення владики Івана Маргітеча здійснили поштовх у моєму внутрішньому житті, якому допоміг довершитись 30 жовтня 1990 р.священичий постриг, до якого ретельно підготовив о.Йосафат Каваців.Ієрейські свячення відбулися у катедральному соборі Святого Воскресіння в Івано-Франківську з рук владики Софрона Дмитерка.
— Вже стільки здобуто та здійснено для того, щоб життя парафії мало прогресивний характер, тому що саме на даному етапі виступає найактуальнішою новизною?
— Нещодавно ми відсвяткували 20-річчя парафії на Аскольдовій могилі.Цей рік — ювілейний, оскільки ми вшановуємо також пам’ять царя і мученика за віру Христову Миколая-Аскольда, який 1130 років тому назад віддав своє життя.
Разом із нашою незалежною Україною зростаємо ми, відновлюючи цю велику святиню віри та історії.Все, що здобуте — на очах у вірних.Зараз ми просимо благословення єпископа про проголошення Аскольдової могили як відпустового місця нашої Церкви.
— Знаємо багато про чудотворну ікону Матері Божої Зарваницької, яка вже має й свою історію по відношенню до храму св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі, поділіться своїми враженнями «із перших уст»…
— Завдяки нашому першому організованому відпочинку парафіяльних дітей у Вишнівчику неподалік с.Зарваниці, ікона Матері Божої Зарваницької віднайшла своє старе-нове місце в золотоверхому Києві у нашому храмі.Влітку 1994 р.нас гостинно приймав о.Мирослав Богак, він же ж і подарував нам копію ікони Зарваницької Богородиці.
У 1998 р.13 листопада Пресвята Богородиця дивом врятувала наш храм від неминучої пожежі, що і було першим чудом.23 червня 2001 р.до храму на Аскольдовій могилі перевезли оригінал Чудотворної ікони Зарваницької Богородиці на честь апостольської подорожі в Україну блаженного Івана Павла ІІ, біля якої Папа сердечно молився.Від того часу звершилось багато оздоровлень і вислухано безліч молитов, які засилали вірні біля ікони Зарваницько-Київської Богородиці, що знаходиться на Аскольдовій могилі.
— Які Ваші враження від приїзду Папи Івана Павла ІІ, що Вас найбільше зворушило?
— 23 червня 2001 р.біля церкви на Аскольдовій могилі безліч вірних і священиків на чолі з владикою Василієм Медвітем чекали приїзду Папи.Тоді, коли Святіший Отець вийшов з автомобіля, линув проливний дощ, який тривав кілька хвилин, опісля надзвичайно ясними променями засвітило сонце.
Згодом, я подав напрестольний хрест Папі, яким він благословив усіх нас, а Кир Василій звернувся з вітальним словом.Святіший Отець зайшов до храму у супроводі Блаженнішого Любомира і владики Василія.Тут Папа помітив біля входу до храму двох похилих віком людей: Зофію Басисту з Шаргорода і Василя Івановича Антонюка, подарував їм вервиці та уділив благословення.Папа зайшов у святилище, поцілував Євангеліє, все навкруги дуже уважно оглянув.Зайшовши до храму вірних, вклякнув перед образом Зарваницької Богородиці та своєю молитвою віддав під її покров Україну і свою апостольську подорож.
— Неабияким явищем є Хресна дорога — єдина у Києві, яка також віднайшла своє місце на пагорбах Аскольдової могили. Яке особливе значення вона має для вірних?
— Парафіяни нашого храму поставили Хресну дорогу на честь всіх страждань України, неначе всі українці злилися з Ісусом Христом та разом пронесли важкий хрест.Хресна дорога бере свій початок від Дніпра, впродовж круч, аж до Аскольдової могили, де був підступно вбитий у церкві на молитві київський князь Миколай-Аскольд.Хресний хід відбувається щоп’ятниці у часі Великого посту, тому всі бажаючі можуть прилучитися до спільних співстраждань з Господом.
— Так склалось історично, що Аскольдова могила вкриває під собою безліч славетних поховань, серед яких і могили Героїв Крут, що віддали своє життя за Україну, розкажіть про це детальніше...
— Аскольдова могила тісно пов’язана з 28 студентами, що полягли у святості за волю Батьківщини під Крутами.Вони поховані тут, на Аскольдовій могилі, 19 березня 1918 р.Науковці до сьогодні активно шукають їхнє місце поховання.29 січня 2012 р.Блаженніший Святослав освятив пам’ятний хрест Героям Крут на Аскольдовій могилі.Довголітні молитви звершились доброю волею жертводавців, які своєю лептою спорудили пам’ятний хрест любові та віри.
На сьогодні організована проща на чернігівське поле під Крутами, де полягли ці студенти, вони навіки залишились жити в молитві народу.Згодом мають створюватись постійні прощі через Ніжин, Козилець, Лемеші Істинне покликання, яке відчуває священик, наче зерно проростає із глибини серця, мотивуючи найрізноманітнішим способом до певного роду служіння. Тому відданий священик дбає про свою парафію так, неначе це вся його родина, його діти та найдорожчі люди.
Завдяки цьому, кожний із нас відчуває цю пастирську турботу у свій духовний та практичний спосіб: богослужіння, сповідь, духовні розмови, прийняття Святих Тайн, корисні поради, підтримка у важкі моменти життя, розуміння, навчання дітей, молоді, духовні програми та заходи, які зацікавлюють кожного, видання, література, церковний спів, молитовні зібрання, капеланська діяльність у лікарнях, в’язницях, сиротинцях. Все це та ще багато іншого є активнодіючим на парафії св. Миколая Чудотворця, що на Аскольдовій могилі, управління та «пульсацію» якої задає о. міт. Ігор Онишкевич.
На початках заснування першої парафії УГКЦ у Києві отець Ігор з родиною і кількома побожними людьми закладав фундамент міцної віри, що за кілька років переріс у повноцінну живу парафію св. Миколая Чудотворця. Тому тим нелегким шляхом було відновлено постійну молитву на Аскольдовій могилі — колисці християнства Русі- України.
Аналізуючи життя парафії св. Миколая Чудотворця, можна сміло сказати, що воно «пульсує» у колосальному ритмі, а духовні діти насолоджуються благодаттю, яка зародилася через постійний молитовний дух.
Можна з певністю сказати, що важким та неординарним був шлях розвитку парафії св. Миколая на Аскольдовій могилі, а непроста історія залишає сліди, які помітні сьогодні у своєму колосальному розвої.
Тому всі труднощі, негаразди, що спіткали духовну громаду Аскольдової могили протягом багатьох років стали лише міцним стовпом об’єднання в одну міцну українську родину, де завжди зберігатимуться національні традиції, мова та культура. Усміхнені обличчя молоді, щасливі погляди дітей, переповнена благодаттю свята земля та храм, де завжди чути голос моління — все це є результатом невтомної праці, якій присвятили себе: о. Ігор Онишкевич, о. Анатолій Тесля, о. Олексій Геник, д-н Олександр Соколовський.
Чим більше дізнаєшся про Аскольдову могилу, тим більше розумієш яке це святе місце, яка переповнена, водночас, і болем, і благодаттю земля. А прийшовши до самого храму, бачиш сильні та могутні жнива, які 20 років назад були засіяні нелегкою працею.
Роман Ярошенко, кандидат філологічних наук, магістр теології, богослов’я, релігієзнавства та філософії, викладач Національного університету «Острозька академія»