П'ятниця, 20 квітня 2012, 18:42

17 квітня ми завітали до ув’язнених жінок Лук’янівського СІЗО – в третій день після Воскресіння Христового. Спочатку вистояли службу в храмі ім. Св. Миколая на Аскольдовій Могилі, а потім відправились до жінок. В цей раз поїхали: о. Ігор, о. Костянтин, хористка Катерина, пані Ганна, яка опікується ув’язненими, та волонтери Ганна і Орина.

Настрій святковий, а день  особливий тим, що на нас чекають і нам будуть раді!

Ми без перешкод швидко оформилися на прохідній Лук’янівського СІЗО і пішли до ув’язнених жінок.  Їх біля трьохста! Ми розділилися на дві групи, щоб встигнути до всіх завітати. Обійшли два корпуси – новий і старий. Парадоксально те, що в новому корпусі кімнати більші, а кількість жінок менша ніж в старому.

Мабуть, це перший раз за три години ми побували в гостях у стількох людей! Ви скажете: «цинічно звучить – «у гостях!» Розумієте, в кожній камері нас стоячи, привітно, зі скромно накритими столами зустрічали жінки. Багато хто навіть марафет навів – зачіску, макіяж… До кожної камери ми заходили з новим натхненням, підготовкою! Багато хто казав: «Ох, ми так на вас чекали!» Отці освятили кожну камеру, подарували освячені паски, яєчка, образи Ісуса Христа, хрестики, солодощі…

Всі ми схиляли голови, коли Отці розказували про життєві іспити, про важливість прощення! - «Бо інакше не зможе достукатися до нас Господь, не зможе почути нашу молитву, якщо в серці помста та злість...»

Коли є кривда, неважливо з нашої чи з іншої сторони, – серце розривається від скорботи, контролювати свої емоції та дії дуже важко! Але коли в серці є Господь – ми перебуваємо в Його милосердному Серці! Тоді ми відчуваємо сили і терпіння навіть тоді, коли настає період важких іспитів і страждань... І то є  - очищення нашої душі! Тоді ці життєві тяготи набувають змісту, сенсу і наповнення!

Особлива річ – це очі поневолених жінок. Дивишся в них: у когось скорбота, образа, іронія, а в інших смирення…

Збираємось від’їжджати всі по своїх справах – прощаємось із жінками. Їдемо… Отець Ігор каже: «Треба за Світлану помолитися – в неї 7 травня суд…»

Дорогі у Христі! Дорогі Українці! Господь наш Ісус Христос один, Слово – одне, Істина – одна. Деякі жінки розказували, що недобре про нас відзивалися деякі представники інших єпархій, що до них також навідуються і допомагають. Дорогі у Христі, Церква Ісуса Христа  - це Тіло Христове! Навіщо ж його краяти, розривати, мучити - як це було при Його Земному житті?!

Дякуємо Отцям церкви св. Миколая за надану честь допомагати їм, розділяти їх опіку над потребуючими і тим самим  бути ближче до Бога.