Вівторок, 31 січня 2012, 01:01

Парафіяльна служба милосердя «Карітас-Печерськ» церкви св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі продовжує свою опіку над жінками, які перебувають у закладах позбавлення волі. Цього разу ми провідали жінок в уманській виправної колонії №129. Нас було п’ятеро: отець Ігор Онишкевич, настоятель храму, поет і співак Зеновій Филипчук, волонтери пані Ганна Мушинська, що опікується разом з пані Маркою Бліхар жінками в неволі, Любов Михайлюк, та Орина Маслова.

Ще перед святами загальними зусиллями парафії зібрали кошти на подарунки: предмети особистої гігієни, ліки, кулькові ручки та зошити для листування, солодощі а також одяг.

Усі готувалися і морально, і психологічно до зустрічі із жінками. Дуже сподівалися хоча б на мить запалити їхні серця, поділитись надією, побачити їхні посмішки. Думали, буде важко налагодити теплу атмосферу під час зустрічі, та з Божої ласки все було легко та невимушено. Жінки були привітні та уважні, а майор-наглядач, Олена Миколаївна, навіть пританцьовувала під співи Зеновія Филипчука.
Тему на зустрічі підняли про вічне... Отець Ігор зачитав Десять Божих Заповідей, зупинився на кожній з них: «… кожне життя має свій механізм… Ці Заповіді є тим без-заперечним механізмом нашого життя… коли він ламається – ламається все...».

Талановитий бард, Зеновій Филипчук, через свої насичені духовністю та любов’ю пісні подарував усім часточку своєї душі, а також свої збірки із віршами. Пан Зеновій ще з 1997 року відвідує заклади зобмеженої волі і бачить у цьому своє покликання. Жінки, на знак подяки, немов окутували його своїми теплими аплодисментами.

Пані Ганна, яка листується з ув’язненими жінками та опікується їхніми дітьми, наче рідна мати промовила найтепліші слова до тих, хто загубився... Попросила адреси їхніх дітей, щоб надалі допомагати їм, коли є змога, від імені їхніх матерів. На діний момент лише одна жінка з цієїколонії листується з нами і ми допомагаємо її дітям.

Наш візит тривав десь півтори години, о 12.30 нас «попросили»… за розпорядком розпочинається обід. Пані майор звернулася до ув’язнених: «Дівчата, пора їсточки!» Каже, «якщо зараз не пообідають, то до 22.00 такої змоги більше не буде. Працюють». При колонії діє ПТУ, де жінки опановують працю на комп’ютері, навчаються кроїти та шити.

Після зустрічі Отець Ігор всіх ув’язнених жінок помирував. Кожна жінка вклонилася йому і подякувала.

Вийшли ми на вулицю, а на душі тепло. Немов би у такий мороз у актовій залі, що не опалюється, не було холодно! - Чому? Адже, це ж ми приїхали дати надію цим жінкам, зігріти їх своєю увагою! – та вийшло, що це вони подарували нам своє тепло щирої подяки. Що може бути дорожчим за неї...?

Нехай Господь допомагає кожній людині, що кається у своїх гріхах та звертається до нього зі щирим серцем.

Матеріал Орини Маслової, фото Любові Михайлюк, «Оранта»