Неділя, 03 липня 2011, 17:22

На початку своїм словом сотворив Бог з нічого сонце, місяць і зорі, небо, землю і море. Насадив всі рослини, дав життя для тварини, а любов для людини. Перший день трудився, другий день, третій день трудився, четвертий день, п’ятий день трудився, шостий день, сьомий день відпочинок

16 червня

Літній відпочинок організовано коштом парафії церкви Миколая Чудотворця, що на Аскольдовій могилі. Повна вартість путівки разом з дорогою становила 500 грн, а для 14 чоловік від парафіяльної служби милосердя «Карітас» – 40 грн з родини, оскільки це потребуючі родини. Збиралися о 17:00 в холі вокзалу. Нас проводжали отець Ігор Онишкевич, п. Анна Онисько та п. Ореста Цибрівська.

Отець дуже хвилювався, наголошував, що треба все робити вчасно, а виїздити з дому завчасно, бо це дорога. Наш священник молитвою благословив нас на щасливу подорож, відпочинок та навчання і просив вихователів щодня інформувати про відпочинок дітей та написати щоденник відпочинку для жертводавців. Троє вихователів та 20 дітей, двоє з яких також були назначені вихователями, виїхали о 18:28 поїздом № 327 «Київ-Чернівці» до с. Нирків (Червоногород) Заліщицького району Тернопільської області. Повітряні поцілунки, сердечка, сльозки. Вечеряли, молилися. Хто спав, хто чував, хто зупинки рахував, хто заскучав за мамою. Ходили в гості в сусідній вагон, намагалися пройти до першого вагону – наштовхнулися на закритий вагон-буфет. Трошки шкодили, трошки пустували, трошки сумнівалися: «А ви виходите на нашей остановке? А почему мы едем назад, мы что возвращаемся?».

17 червня. Перший день

Встали рано, хто спав, зібралися, перекусили. На нас чекав автобус. Отець Ігор Середа був спантеличений кількістю малих дітей: «Що ви мені привезли? У мене табір з 12 років! Вас зараз додому відправити чи пізніше? Гаразд, сідайте в бус». Їхали через Чортків, заходили на територію православного храму Покрови Богородиці, попили водички. Час від часу зупинялися – дітей нудило. Під час однієї зупинки хлопці щось не поділили і Льоня побіг у квартали (до Києва пішки), п. Ганна доганяла його, а він тікав ще далі, добре, що Степан його наздогнав. Отець сказав, що ще щось подібне і вся група вертає до Києва. Врешті малий заспокоївся і дав слово бути чемним або їдемо всі додому. Отець його водив по всьому табору – все показував, пояснював. Нам сказали всі продукти викинути крім печива і мінералки. Була Літургія, але ми шуміли, тому нас почали поселяти – окремо хлопці, окремо малі дівчата, окремо старші дівчата. Їхали в трьох вагонах, а тепер будемо жити в трьох кімнатах. Потому був сніданок. Хлопці грали у футбол. Старші знайомились з душем. Вихователі дивились де що є: кухня, душ (гаряча вода у вівторок, четвер і суботу на 100 осіб), ставок, водоспад. Дуже гарне місце. Дітей заїхало більше, тіснилися. Мало бути 100 осіб всіх, а було 113 дітей і 15 аніматорів (вихователів). Отець брався за голову, сказав, що покарань не буде, а речі в руки і додому, бо нас багато.

Складали списки по кімнатах, доселяли, знов складали списки, п. Ганну переселили у перший корпус до аніматорів. Отець побачив Степана п’яного, той сказав, що пив тільки живчик, а тоді зізнався, що живчик з пивом. Отець був дуже сердитий, сказав, що у християнському таборі не п’ють і не курять, і най збирає речі – зразу його завіз на вокзал. Його всі відмовляли, але дисципліна взяла гору, а ще один непослух і вся група точно їде додому на Київ.

Після обіду гралися, гойдалися, знайомилися. Вчили пісню з рухами про створення світу, знову доселяли.

Після підвечірка ходили в екскурсію на водоспад, що поруч. Знову доселяли, гралися, вечеряли, зачитували списки – представляли всіх. Поки діти готувалися до сну були збори аніматорів, знайомилися, роздавали дітям йогурти. Аніматорам теж перепало, але від завтра тільки дітям, бо дітей багато.

18 червня. Другий день

Діти вставали хто в 4–6 ранку, хто з дзвоником, а хто проспав. Під час руханки були збори аніматорів, опісля всі пішли снідати. Ранкова молитва у формі пісень з рухами. Дітей поділили по віку і вони малювали олівцями перший день створення світу, потім гралися. В полудень була Літургія. Отець Йосафат пояснював службу. Після служби всі пішли на обід, ми обідали в дві черги: спочатку діти, потім вихователі і персонал.

Виявилося, що Софія закохалася в Сашка Широбокова. Ходила за ним всюди, торкалася його – він уже почав дратуватися. Олег захищає Сашка, Оля – Софію. Сварки-бійки скінчились тим, що Софія бігла не пам’ятаючи себе за Сашком і впала, роздерла ногу і бік, а Оля гралася в «не хочу». А ще хлопці чисті, бо вони постійно ополіскуються водою, а дівчатка малі брудні, то після обіду п. Оля і п. Неля повели їх митися в душ, а ми чекали третьої години, бо директор табору дала дозвіл на годину пізніше, бо сонце пече.

Похід на ставок. Ходили в дві черги: молодші та старші. Всі милися в душі. Потому були ігри, гойдалки, молитва подяки.

Грали в «Квест» – по карті шукали літери і складали слово з притчі. Після вечері отримали щоденник – зошит, в який треба писати все, що відбулося – і добре, і погане, і здавати аніматорам. Заповнювали анкети учасника табору.

Вдень Льоня зібрав речі і сказав, що їде на Київ, до вечора передумав, а ввечері побився з хлопцем, бо той кинув у нього жука.

Ввечері отець Йосафат із семінаристами освятили кімнати з усіма учасниками табору. Аніматори розносили йогурти дітям і вкладали спати. Збори аніматорів скінчилися за опівніч, бо весь розклад змістився на годину.

19 червня. Третій день

Вставали не так швидко, бо натомилися вчора. Старші дівчата ввечері нажахали один одного байками, в результаті бачили привида. Після сніданку ходили на ставок купатися в дві зміни. Були перша зміна (менші), перша з половиною (дуже маленькі) і друга (старші). Льоня знову втік, тепер до водоспаду. Пані Неля настрашилася, пила заспокійливе. Двоє аніматорів-ведучих його заграли (побудували гарний будиночок-фортецю з прапором) і завели до табору. До Літургії помилися. Отець Йосафат наголосив про сповідь, причастя, тишу.

Був вітер і гроза. На обід вийшло сонечко, а потім дощик крапав. Діти ходили в гості до вихователів. На молитві бралися всі за руки. Після молитви малі діти прийшли до п. Ганни і гралися в хованки, Сашко Широбоков забив руку, мастили оливкою.

На конференції розказували про воду – аніматори поналивали воду в банки і додали зеленку, глину тощо, діти то нюхали, мокали руки і їх питали чи добра брудна вода, чи її можна пити, – для чого потрібна вода, її фізичний і духовних зміст. А потім малювали воду на ватманах. Старші грали в «Ремінь» (по колу бігають з ременем як у квача). Після підвечірка грали в «Буде пара» (по місяцю народження), бо йшов дощ, і в «Струмочок», а діти попросили «Ременя» – грали всі, а потім була гра на увагу (числа, наприклад, чотири – і всі стають по чотири). Розпочали гру «Таємний друг».

Після вечері були новини (готували наші старші дівчата) і дискотека. Писали щоденник, лягали спати.

20 червня. Четвертий день

Ніч була холодна. Руханка, збори аніматорів, сніданок, молитва, конференція. Садили зернятка. Генеральне прибирання. Літургія, обід, перевірка приїхала до табору. Грали, гойдалися. Один хлопчик ногу на футболі зламав, йому викликали швидку і забрали до лікарні. На тихій годині готувалися до вечора талантів. Танцювали королівський танок і багато інших танців. Ходили в магазин.

Підвечірок, дощ, веселка над баштами. Знову ігри-танці. На ставок не ходили – вода і земля холодні, мабуть завтра теж не підем. Отець Ігор говорив з Льонею – ми всі лишаємось. Льоня жалівся, що Оля його б’є, а тепер ходив з нею за руку, а Олег танцював. Перед вечерею був молебень до серця Ісуса, а після – новини і вечір талантів – співали, читали вірші, грали на гітарі та скрипці.

21 червня. П’ятий день

Вночі був холодний білий туман. Вставали потихеньку. Руханка, збори аніматорів, сніданок, ранкова молитва, конференція, групки. Сьогодні вирізуємо сонце, місяць, зорі, рослини та домальовуємо небо,землю і воду.

Сьогодні була санстанція.

Літургія – слово про овець і вовків. Оля заснула на Службі Божій. Обід. Тиха година.

Старші 13 років і в кросівках пішли до водоспаду «Дівочі сльози» – довго йти, важко лізти, але попри те вони ще там скупалися в бризках. Поки старші ходили до водоспаду, ми помили малих дівчат. Трохи померзли, бо вітер холодний піднявся.

Підвечірок. Ігри. Танці. Вечеря. Новини. Приїхав отець Григорій Канак – сповідав. Потім дітям зав’язали очі і водили за руки вервечкою, а потім двоє янголів заводили по одному до царського трону, де отець Ігор та отець Григорій благословляли і давали лист від Бога (Царський вечір). А коли всіх завели, аніматори попросили всіх закрити очі і вдягли всім корони, а після притчі про отця, сина і горобця та спільної молитви роздали дітям йогурти. Підготовка до сну, збори аніматорів. Залишили чергових на ніч і пішли спати.

22 червня. Шостий день

Підйом, руханка, сніданок. Ранкова молитва – пісні з рухами і без них. Конференцію провела п. Ганна – про створення риб, птахів, плазунів, тварин і про то, як погано бути прогульником – не знаєш ні розкладу, ні порядку. Грали в пантоміму. Робили орігамі. Потім аніматори зробили зі шпалер будиночок цегляний і понаклеювали туди рибок, жабок, зайців, кішок та підписали імена дітей. На групках малювали фарбами. Гралися, гойдалися.

На Літургії отець Ігор розповідав, що не кожен, хто каже: «Господи, Господи», увійде в Царство Небесне, і пояснив на нашій поведінці в залі.

Обідали. Відпочивали – хто спав, хто малював, хто грав в настільний теніс. Після тихої години була гра «Небо і земля» – діти мали стаканчиками перенести воду з одного відра далеко в інше, а гріхи (аніматори) їм заважали, а ангели (інші аніматори) – захищали, хто зламав стаканчик, з гри вибував. Виявилось, що то улюблена гра отця – він так швидко до всіх доторкався, – діти казали: «Так складно повз отці пройти – він такий вправний!». Всі були мокрі і щасливі. Де ще можна обілляти водою вихователя і не отримати за те догану?

Після підвечірка сестра Стефанія провела вервечку з роз’ясненням. Друга конференція була про створення людини, діти ліпили себе з пластиліну. Опісля діти готували притчі, а після вечері були сценки і всі вгадували що то була за притча і чому вона навчає.

Біля ватри були новини та подарунки від таємного друга. Потім малих вклали спати, роздали йогурти і п. Неля співала колискові під гітару. Біля ватри співали пісень, грали в ігри, на гітарі, на скрипці. Спати йшли хто коли відчув, старших дітей відправили спати о першій ночі, а аніматори сиділи до світанку.

23 червня. Сьомий день

Зранку вставали хто коли хотів. Збиралися, снідали, сльози текли ріками – всі здружилися, відпускати не хотілося. Після сніданку старші пішли до башт на екскурсію, малі гралися. Роздали учасникам табору анкети, щоденники, малюнки.

Отець Григорій Канак правив Літургію без проповіді. Потім був останній королівський танець. Приїхали перші автобуси. Обідали, ходили на водоспад, до магазину, фотографувалися, обнімалися.

Вже після обіду до четвертої години поїхали всі: отець, сестра з Марійською дружиною, всі діти, аніматори. Аніматор Коля з Чорткова залишився з нами.

Київська група лишилась сама. Після підвечірка пішли на ставок купатися. Трошки фотографувалися, вечеряли. Директор сказала: «Мастіть собі голови» і поїхала додому. Лишився тільки сторож і пес.

Збирали речі, прибирали в кімнатах. Молилися, п. Неля співала дітям колискові. Старші пили чай, меншим роздали бутерброди. Розділили менших між старшими на завтра.

24 червня

Вставали хто коли, дозбирували речі, снідали. Перевірили кімнати, винесли сумки під навіс. Чекали отця Ігоря. Діти виглядали автобус. «Це – наш!» – екскурсія. «Це – наш!» – поїхав далі. Врешті подзвонив отець і сказав, що виїхав.

Пакувалися, всідалися, по полудні виїхали до єпархії, дорогою співали пісень. Речі залишили в автобусі, отець розмістив нас в актовій залі. Згодом покликав на обід. Потім п. Марічка провела нам екскурсію до музею. Повернулись до зали. Хто грався, хто дрімав. Отець старшим дав завдання на комп’ютері і зробити бутерброди в дорогу. Коли вони повернулися п. Неля грала на гітарі і всі співали пісень.

Зібрали речі, повечеряли і отець завіз нас на вокзал. Діти маялися. Коля водив старших в магазин, потім п. Неля купила малим, а п. Оля вихователям морозиво. Діти ходили навколо будинку вокзалу, шукали чим зайнятися. Нарешті було дано команду виходити на платформу – ми стали в її кінці, а коли поїзд підійшов, то це був лише восьмий вагон. Ми всі зірвалися з місця, бо поїзд стоїть лише три хвилини. Попередньо п. Неля попросила чергового станції трохи затримати поїзд. Коля зайшов у вагон, а ми випихали дітей і речі нагору, бо 11 вагон був аж на коліях за пероном. Ще встигли пообійматися, віддати Колі повітряні поцілунки і зайти з речами до вагону.

Оля пустувала на другій полиці і, коли поїзд сіпнуло, не втримала рівноваги, впала, злякалася – заспокоювали всім вагоном. Поміняли місцями, всі другі полички з малими застібнули ременями. Ніч всі спали.

25 червня

Рано повставали хлопці, намастили всіх зубною пастою. Оля встала о п’ятій: «Коли всіх будити?». Шоста година: «Вже можна будити?». Шоста з половиною: «Вже будити?». О сьомій провідник п. Валя дала дозвіл і щаслива Оля побігла всіх будити. Зібрали постіль, поснідали, повиймали речі. Прибули за розкладом – дітей вже чекали батьки.

Післяслово

Серафіма приймала активну участь в аніматорській роботі. Старші дівчата взяли на ніч молитовне правило: «Отче наш», «Богородице діво» і «Ангеле хоронителю». Дякували з братами на службі.

Ходили до башт замку і руїн церкви та знайшли підземний прохід від церкви до замку і сходи на третій поверх. Були на водоспаді «Дівочі сльози», фотографувалися, мочили ніжки. Дружня вилазка на ставок і ніч на ватрі з аніматорами запам’ятаються назавжди.

Отець всіх старших запрошує знову до табору і до співпраці, а малим радить трохи підрости.

Ганна Шостак, «Оранта»