Я ПАМ’ЯТАЮ ТВОЇ СЛОВА…
Понеділок, 23 травня 2011, 13:39
Я пам`ятаю Тебе таким,
Як літ орла у небесній висі,
Як мрії мрій, що не відбулися,
Як джерело, що сплило в піски....
Не був Ти милим, не був близьким,
А був далеким, геть недосяжним,
В мир? – важким, у душі – відважним,
Це – правда болю, – Ти був таким.
Потай невтомно писав... Вночі.
Смужечки світла заткнувши в дверях,
Нас не будило щоб... На папері,
Криючись, тихо свій біль строчив.
Аркушів шелест Твоїх крізь сон
Я пам`ятаю... Дрібні, мов зерна,
Букви. Гостріші колючих тернів
Речення дивні, псалмам у тон.
Кружляв голубкою на руках, –
Тоді дев`ятий мені минало –
І було весело, було мало,
І трохи соромно... У віках
Я пам`ятатиму, як лечу,
Неначе пташка. І так багато,
В обіймах дядька, здавалось, брата,
Тепла... Ти душу мою відчув...
Запис касетний привіз, ввімкнув.
Зойкнуло в хаті: «Їхала шляхом
Червона фіра...»
Отак нем`яко,
Наче на голову сніжний зсув,
Перші бунтарські рядки пісень:
Жорсткість, сатира і гумор честі,
Й патріотизм... Цінність правди внести
В мене зумів Ти за мить, за день...
Я пам`ятаю Твої слова:
«Шлюб – це не звуків церковних згусток,
Не узаконення він розпусти.
Шлюб – коли в Бозі сім`я жива».
Був не з родиною... Де і з ким?
Мати не знала, не знали сестри,
Зрідка воліли вітри принести
З Тв?їх країв втишені чутки...
З Богом Єдиним єднавсь десь там...
Зрів у молитві за Україну,
З болем згин?в стомлені коліна,
Серце ділив з Богом сам на сам...
Капають сльози на пелюстки,
Ті, що тепер понесу до Тебе,
Зустріч на цвинтарі, просто неба..
Був наче братом мені таки..
2011.05.12-21
Орися Григоренко