Понеділок, 28 березня 2011, 10:40

Двадцять шостого березня у суботу діти з церкви святого Миколая цілий день відпочивали відвідуючи рідні для Шевченка місця: село Моринці, село Керелівка, де пройшли його дитячі роки, сад де він бігав дитинчам, рідні дуби, гаї, які збереглися і до цього часу.

Багато дітей з Аскольдової Могили поїхало відпочивати, насамперед діти «Карітас», а також ті, які активно брали участь у виступах та відвідували недільну школу.

До села Моринці потрібно було їхати години дві, тому в повному автобусі ми молилися вервечку, ранішні молитви та прославляли цим Бога. Крім того, усі мали змогу послухати велике надбання Шевченка – його Кобзар. Діти також розказували вірші, які вивчили в школі, чи то під час репетиції на Аскольдовій могилі. Атмосфера була переповнена радістю і задоволенням.

Отже, перша зупинка – село Моринці. Тут нас гостинно привітав наш подальший екскурсовод. В Моринцях ми змогли більш детально дізнатися про тодішні умови життя малого Тараса та його батьків. Що цікаво, екскурсовод не розказував дітям загальновідомих фактів з життя Кобзаря. Він зумів поєднати культуру того часу, цікаві моменти з життя сім’ї Шевченків, які б було дуже складно знайти на сторінках Інтернету чи книги. В селі Моринці ми змогли відвідати цікаві, а головне захоплюючі місця. Найперше – це хата, дещо реконструйована, в якій народився поет. Також – музей з творами сучасних митців про великого Кобзаря. Дуже захопила дітей кузня в якій працював батько Тараса, а згодом і він сам. Моринці гостинно привітало нас тут, але нам потрібно відвідати ще багато місць з якими пов’язана життєва доля Тараса Шевченка.

У нас також був запланований обід в кафе, де діти і дорослі змогли набратися сил, енергії та з веселим настроєм відвідувати наступні цікаві місця Шевченківського життя. Потім ми вирушили далі.

Наступним селом в нашому графіку була Керелівка. Саме тут пройшли дитячі роки Тараса Шевченка. Ми відвідали хатину в якій жив та ріс Тарас. Ми також побували на могилі його матері Катерини, де помолилися за упокій її душі. Діти також мали змогу побігати в саду де колись багато років тому бігав і Тарас. Ми побачили і той «ставок вишневий коло хати», де купався малим Тарас.  А потім музей, в якому в деталях освітлюється доля та життя Шевченка. Звичайно, така екскурсія просто надихнула кожного з нас. Ми неначе занурились у минуле, бачили все те, що бачив і Тарас.

Ми наповнилися його словами і його думками. Ми зблизилися з ним, і тепер, читаючи вірші великого Кобзаря, ми з гордістю згадуватимемо ці щасливі хвилини радості, згадуватимемо ту Шевченкову хатину, те село, той вісімсотлітній дуб. Адже ми ще і побували біля великого старого дуба біля якого відпочивав Тарас в дитинстві, коли «пас ягнята за селом».

Відпочинок був насичений різними цікавими фактами з життя малого Кобзаря. Цікаво знати, що Тарас Шевченко любив бувати на самоті, думати, мріяти, творити. Навіть під час роботи Шевченко був зосереджений і цілеспрямований.

Наша поїздка приблизилась до кінця. Під вечір діти були дуже втомлені, але також і дуже раді, що змогли відвідати ці великі Шевченкові місця, і більше дізнатися про його долю. Повертаючись до Києва, ми знову прославляли Господа молитвою, дякували за гарний відпочинок і скоріш хотіли повернутися до рідних домівок, щоб розказати батькам про відпочинок Шевченківськими шляхами.

Матеріал та фото Олега Качура, «Оранта»