Середа, 15 грудня 2010, 00:20

Парламентські слухання на тему «Українці у світі» викликали суперечливі враження та емоції. З одного боку, начебто заслуговує на похвалу ініціатива народного депутата Петра Ющенка, який привернув увагу суспільства до численних канцлерів, патріархів, міністрів, кардиналів, царів і королів, інших визначних особистостей, що стали людським капіталом, інтелектуальним і соціальним ресурсом для інших країн і народів. А з другого, не важко побачити, що у цій галереї чимало тих, для кого Україна була «окраїною», або ж своєрідною екзотикою, місцем для різних сумнівних експериментів, а то й кісткою у горлі.

Проте у контексті згаданого проекту куди важливіше акцентувати увагу на іншому питанні. Йдеться про визначних українців, могили яких уже давно стали символами українського духу, нескореності українського народу в його прагненні жити у власні державі.

Таких місць у світі не так вже й мало. Ось лише деякі з цього переліку.

У Франції знаходиться могила Головного Отамана війська УНР Симона Петлюри. На його могилі, що на цвинтарі Монпарнас свого часу був встановлений бюст з чорного граніту за проектом скульптора Г. Крука. На іншому паризькому кладовищі, а саме у місті Сарселі поховані члени Наукового товариства ім. Тараса Шевченка в Європі О. Шульгин - генеральний секретар з міжнародних зносин Уряду УНР, а також науковці  й громадські діячі Володимир Кубійович, Олександр Кульчинський, Володимир Янів, Зенон Кузеля та інші. На півдні Франції у містечку Мужен на місцевому цвинтарі стоїть пам’ятник Володимиру Винниченку.

Окремо треба сказати про могилу полковника Корпусу Січових Стрільців, засновника Української військової організації і Організації Українських націоналістів Євгена Коновальця, якого у травні 1938 року було вбито агентом НКВД Судоплатовим. Є Коновалець похований на кладовищі Кроосвейк в Роттердамі (Нідерланди). Його поховання - місце №111 - складається з трьох прилеглих до могили ділянок. Надгробок зроблено з чорного мармуру у вигляді Козацького Хреста. На надгробній плиті викарбуваний Тризуб у вигляді емблеми ОУН та напис кирилицею – Євген Коновалець. Відповідно до угоди з адміністрацією кладовища правом виключної оренди на могилу Є. Коновальця володіє Українська стрілецька громада Канади м. Торонто. У 2008 році посольством України була проведена робота щодо з’ясування можливості перепоховання праху полковника в Україні. Однак, на сьогодні Українська стрілецька громада продовжила термін оренди на найближчі 10 років. Посольство та представники української спільноти в Нідерландах підтримують місце поховання у належному стані, а також щороку у травні покладають квіти на могилу з нагоди річниці від дня загибелі Є. Коновальця.

У Німеччині (Оберстдорф) останній притулок знайшов гетьман Павло Скоропадський. На Лісовому кладовищі Мюнхена поховано лідера революційної ОУН Степана Бандеру та міністра Уряду УНР Дмитра Дорошенка. В Ной-Ульмі можна вклонитися пам’яті відомому письменнику Івану Багряному.

На території консульського округу Генконсульства України в Любліні знаходяться місця поховань видатних українців: пантеон-каплиця автора музики Державного Гімну України Михайла Вербицького (с. Млини, Підкарпатське воєводство) та могила Прем’єр-міністра УНР Пилипа Пилипчука (цвинтар м. Холма, Люблінське воєводство). На Даниловій горі в Холмі українськими та польськими археологами  розпочато розкопки на предмет встановлення можливого поховання засновника давнього українського міста Холм Князя Данила Галицького.

З допомогою громадської організації «Земляцтво вихідців із Хмельницької області» та завдяки залученню органів місцевої влади у 2008 році впорядковано місце поховання гетьмана України Петра Дорошенка у селі Ярополець Волоколамського району Московської області (Росія).

У Клерво (Люксембург) завершив свій земний шлях полковник Андрій Мельник. Там же знаходиться й могила полковника - одного із найвідоміших військових і державних діячів доби УНР, заступника командира Осадного Корпусу Січових Стрільців, виконуючого обов'язки командира корпусу УСС, начальника штабу Окремого Загону Січових Стрільців, начальника Штабу Дієвої Армії УНР, помічника коменданта групи Січових Стрільців, отамана Армії Української Народної Республіки, а також довголітнього голови Організації Українських Націоналістів.

У Чикаго (США) на цвинтарі парафії святого отця Миколая у жовтні 1953 року свій останній спочинок знайшов Юліан Вассиян - Січовий Стрілець, учасник установчого Конгресу українських націоналістів, відомий філософ, теолог, мислитель та ідеолог українського націоналізму.

Більшість із згаданих поховань вже довший час репрезентують за кордоном передусім «воюючу» за свою суверенність Україну, а також символізують незламність духу українського народу, його політичну, культурну й духовну самобутність. Українські могили в світі, без перебільшення, стали місцем паломництва українців до своїх національних святинь. Їх втрата, або ж занедбання, не кажучи вже про наругу, як це кілька років тому сталося із могилою Симона Петлюри – будуть свідчити про одне: нездатність української нації до власного державного життя.

У цьому зв’язку варто згадати про дискусію щодо необхідності заснування у Києві Пантеону Героїв. Вважається, що визначні українці мають обов’язково бути перепоховані в Україні, зокрема в Києві як столиці незалежної Української держави. Однак така ідея видається правильною лише на перший погляд, оскільки її реалізація може призвести до десакралізації, а то й ліквідації українських святинь, які багато років маніфестують перед світом нашу Батьківщину. А цього допустити аж ніяк не можна, бо воскресають там, де є могили.

Богдан Червак,

парафіянин Церкви Святого Миколая Чудотворця

на Аскольдові Могилі,спеціально для «Оранти»