Проща до св. Софії «Схід і Захід під покровом Пресвятої Богородиці»
Субота, 15 травня 2010, 02:47
13 травня 2010 р. виповнилось п’ять років щомісячній прощі до св. Софії. Духовним поштовхом для спільної молитви на Софійському майдані стала могутня всенародна молитва на майдані Незалежності в 2004 році. Цей мирянський рух проходить під гаслом «Схід і Захід під покровом Пресвятої Богородиці».
Кожного 13 числа (у день Фатімських об’явлень) о 13.00, у будні – о 19.00 вірні УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ, УПЦ (МП), РКЦ збираються біля Софії Київської, щоб молитись за єдність Церков, за мир і злагоду в Україні.
Софійський собор є серцем Києва і всієї України, символом єдності. Цей собор давно чекає, щоб в його стінах християни Київської традиції у спільному поклонінні вознесли хвалу Господу.
Учасники прощі вважають, єдність між церквами, яка була за Володимирового хрещення, допоможе утверджувати Віру Христову в нашому народі і сприятиме його духовному оздоровленню.
На відзначення 5-річчя молитовного руху зібралися миряни і священики з різних міст і сіл України. На підтримку цієї мирянської ініціативи відбулися виступи ансамблю духовної музики з Івано-Франківська «Аве Марія», хору «Слов’янка» зі Львова та театру «Пам’ять» з Києва.
Визначним цей день був ще й тому, що віруючих різних конфесій об’єднало святкування Воскресіння Господнього. Своїм Воскресінням і Вознесінням Ісус Христос подає нам надію на спільне небесне майбутнє, але запорукою цього має бути єдність віруючих на землі. Справжня ж єдність не можлива без взаємної християнської любові.
Виявом такої любові був спільний молебен до Божої Матері, живе спілкування між вірними різних конфесій, концерт духовної музики, театральна вистава з історії боротьби за Незалежність України.
Родина Пушкарів-Багазіїв.
Наша проща Київська – не земна, Як неопалимая купина. Кожен місяць возгоряється сила – Мати Божа нас благословила І замилувалася сама.
Мрія Господа – обійми братів, Галични, киян, східняків. Коли б вірні всі в Україні Стали, як прочани, єдині, То би Дух в народі ожив.
Чуєте? Страждаючий Спас Просить милосердя у нас. Щоби православний і католик Не ворогували ніколи, Щоб єдине стадо Він пас.
Наша проща – це духовний Тавор, Господа святий омофор Вірим, фрески давньої Софії Оживуть колись в літургії, Разом всі прийдемо в Собор! |
Матеріал Олени Пушкар, фото Михайла Германюка, спеціально для «Оранти»