Головна

Святе Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Коротка історія

Святкування цього празника сягає IV ст. В цьому часі св. Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, збудувала храм на горі Тавор у честь Господнього Преображення. Від VI ст. цей празник урочисто святкується у Східній Церкві під назвою „Господнього Преображення". В Західній Сирії у VIII столітті він називався „Празником Тавору".

Первісно празник Преображення святковано в місяці лютому. Одначе тому, що цей радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а це було незгідне з духом посту й покути, то його перенесено на день 6 серпня. Чому якраз на цей день? Історик Євсевій і св. Іван Дамаскин є тієї думки, що Господнє Преображення відбулося 40 днів перед Христовою смертю. Тож св. Церква йдучи за цією думкою, перенесла цей празник з місяця лютого на 6 серпня тому, бо 40 днів пізніше, це є 14 вересня, випадає празник Воздвиження Чесного Хреста - пам'ять Христових мук і смерті.

Празник Преображення належить до 12 великих празників нашої Церкви. Він має один день перед і сім днів попразденства. Стихири й канони празника уложили св. Іван Дамаскин і Косма Маюмський.

Цей празник припадає у тому часі, коли доспівають плоди землі. І від найдавніших часів у Східній Церкві того дня на подяку Богові буває благословення первістків земних плодів. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити первістки плодів до Господнього Храму. Звичай благословити в церкві первоплоди вже приписують Апостольські правила з кінця III ст.

Про ікону

Була колись на горі Афон школа сакрального живопису. Курс навчання включав не лише формальні та художні техніки, але й вивчення богослов'я та літургії, поєднане з практикою молитви. Наприкінці навчання учень повинен був скласти певного роду іспит зрілості, написавши ікону. Тема була постійною: Преображення на горі Тавор. Чому саме ця тема? Причина цього очевидна. Те, що апостоли побачили на горі, було, згідно з поясненням Отців Церкви, провіщенням майбутнього світу після воскресіння з мертвих, візія преображеного світу, який досяг своєї остаточної досконалості. Зображаючи цю тайну, священний іконописець повинен був довести, що він теж здатен побачити всесвіт вже не тілесними очима, а очима віри, поглядом, просвітленим Божою благодаттю в духовному спогляданні.

У цій іконографічній композиції зображено проблиск неба на землі. Сам Христос заявив, що деякі учні не зазнають смерті, поки це не побачать (Мр. 9, 1; Мт. 16, 28). На горі Тавор Христос об'явив Свій божественний стан, Божу природу, яка, на очах у трьох Апостолів, цілком переобразила Його людську природу. В небесному сяйві мандорли, у блиску світла, видно Христа Вседержителя: «Обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло» (Мт. 17, 2). На іконі Христос тримає сувій Нового Закону, і це символічно, адже суттю цього закону є любов, яку Бог виявив світові і яку люди мають наслідувати (Йо. 13, 34). Правою рукою Христос благословить світ, що його Він прийшов спасти (Йо. 3, 17).

На деяких іконах „Преображення" біле світло Христа, що осяє цілий світ, передає свою білизну також каменям гори. Таким чином ціла видима природа стає об'єктом „споглядання природи", „школою душ", дозволяючи краще пізнати Творця. З цієї нагоди варто згадати думку Оригена, який у саме такому містичному сенсі інтерпретує текст Святого Письма: „підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли" (Йо. 4, 35).

Якщо інтерпретувати її саме так, то ікона „Преображення" становить контемплятивну програму християнського життя: намагання побачити світ у світлі віри, очима Бога. „Таворське бачення" було для афонських ченців метою їх молитви. Вони були переконані, що у ньому не лише світ постає преображеним, це бачення преображає й нас. У божественному житті Син народжується, споглядаючи Отця, а в людському житті споглядання Христа становить необхідний елемент для нашого духовного народження як усиновлених дітей Божих.

Цією величною подією Христос хотів просвітити Апостолів про те, що Його страсті та смерть - добровільні та що після того настане славне воскресіння. Про це й говорив Христос Апостолам, коли вони сходили з гори Тавор (Мр. 9, 9-13; Мт. 17, 9-13). Небесна слава Преображення також нагадує нам, що Христос вдруге прийде у славі при кінці цього віку, щоб вповні завершити Боже Царство. Тоді «праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого» (Мт. 13, 43), а природа, за словами Йоана, буде перетворена: «Побачив я небо нове і землю нову» (Од. 21, 1). Сам же Христос каже: «От, нове творю все» (Од. 21, 5).

Тропар та кондак

Тропар, глас 7: Преобразився ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам твоїм славу твою, скільки змогли. Нехай засіяє і нам, грішним, світло твоє повсякчасне, молитвами Богородиці, Світлодавче, слава тобі.

Слава, і нині: Кондак, глас 7: На горі преобразився ти і, скільки змогли, ученики твої славу твою, Христе Боже, виділи, щоб, коли побачать, як тебе розпинають, страдання зрозуміли добровільне, а світові проповідять, що ти єси воістину Отче сяяння.

Друге соборне послання ап. Петра 1, 10-19

Улюблені, старайтеся утвердити ваше покликання і вибрання; бо, те роблячи, ніколи не згрішите. Таким бо чином відкриється вам вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Ось чому я ніколи не перестану пригадувати вам ці речі, хоч ви їх знаєте і утверджені в теперішній правді. Вважаю бо справедливим, доки я в цім тілі, розбуджувати вас цими напоумленнями, знаючи, що незабаром треба буде мені покинути це моє тіло, як і Господь Ісус Христос мені це об'явив. Буду, однак, старатися, щоб ви завжди, навіть і після мого відходу, тримали в пам'яті ці речі. Не йдучи за хитро вигаданими байками, ми об'явили вам силу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, але ми власними очима бачили Його велич. Він бо прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до Нього прийшов такий голос від величної слави: Це мій Син улюблений, Якого Я вподобав. І цей голос ми чули, як сходив із неба, коли ми були з Ним на святій горі. А при тому ми маємо ще сильніше пророче слово. Ви добре робите, звертаючись до Нього як до світильника, Який світить у темному місці, аж поки не почне розвиднятися, і рання зоря не зійде в ваших серцях.

Євангеліє від Матея 17, 1-9

В той час узяв Ісус Петра, і Якова, й Івана, брата його, і возвів їх одних на гору високу. І переобразився перед ними: і просвітилося лице Його, як сонце, а ризи Його стали білі, як світло. І ось з'явились їм Мойсей і Ілля, розмовляючи з Ним. І озвавшись, Петро сказав Ісуса: Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. І як він іще говорив, ось хмара світла осінила їх. І ото голос зі хмари, що казав: Цей є Син Мій возлюблений, що в Ньому моє благовоління; Його слухайте. І як почули учні, впали лицем до землі й вельми налякались. І приступивши, Ісус доторкнувся їх і сказав: Встаньте і не бійтеся. Коли ж вони підвели очі свої, нікого не бачили, тільки Ісуса єдиного. І як вони сходили з гори, заповів їм Ісус, кажучи: Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син Людський не воскресне з мертвих.

Проповідь

Всесвітліші та всечесні отці!

Достойні богомольці церкви!

Закликаю вас усіх до великої довіри Богу та до постійної щирої молитви, тому що вона вносить позитивну зміну в душу завдяки Божим дарам, що приходять до нас через неї. Нам подобаються особи, котрим Господь дарував зовнішню вроду... Ми любимо види Божих творів, нові гарні речі, певні кольори, високої якості меблі чи підібране пошиття одежі. Нам подобається певного кольору взуття та відповідний його фасон. З великою радістю та захопленням піднімаємо голови та любуємося зоряним небом, видом гір, лісів та лугів. Ми захоплюємося видом різноманітних речей, що виблискують та сяють своєю красою.

Ісус Христос прийшов у світ як маленьке убоге дитятко, подібно зростав, посідаючи певну зовнішню красу. А ось, прийшов час, коли він взявши із собою найближчих учнів, повів їх на високу гору і там перемінився. Для нас, людей, це дивна річ, тому що Бог свій чар й красу прикрив людським тілом. Його апостоли стали свідками неймовірного чуда, про котре розповідає євангеліст в міру можливості виразити це людською мовою та сприйняттям: «... обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло» (Мт 17,2). Звичайно, що неможливо описати якось більше людською мовою, не існує слів, щоб влучно віддати Божу красу сяяння обличчя Спасителя і навіть, побіління його одежі, прирівняної до світла, а не до снігу. Як апостоли могли бути непошкодженими від сіяючого наче сонце обличчя? Незрозуміло. Як вони не попеклися, перебуваючи біля Спасителя, лице якого засяяло подібно сонцю? Старозавітний Мойсей бачив «велике диво»: кущ, що горів, але не згоряв. Коли наблизився до нього, почув слова Господні: «Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш - земля свята» (Вих 3,5). Учні Христа стали свідками надзвичайної зміни його зовнішнього вигляду, а до усього цього несподіваної з'яви пророків Мойсея та Іллі. Усе це впровадило апостолів у такий стан, що апостол Петро почуваючись так вигідно, захоплено й безпечно просив Ісуса, щоб залишитися тут на горі та подбати за Ісуса, Мойсея й Іллю, розташовуючи для них намети. А учням було затишно без наметів, перебуваючи у захоплені, вони не потребували більше нічого, бо до певної міри це був передсмак неба для землян. Голос Петра скерований в бік Ісуса та двох пророків, щоб подбати за них, не був основним голосом. Коли учень закінчував свою мову, дався чути інший голос з ясної хмари: «Це мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт 17,5). Говорив апостол Петро і разом дався чути голос Небесного Отця - різні голоси про різне говорили та свідчили. Петро говорив про трьох осіб, розташовуючи у певному порядку їхні імена, а Небесний Отець вказує тільки на свого Сина, звертаючи увагу на свою мову та на важність того, що він проголошує вдруге (пор. Мт 3,17), що Ісус Христос - Син Предвічного Отця, правдивий Бог, Друга Особа Божа. Ця мова (Отця) вельми налякала учнів, котрі попадали обличчям до землі й не піднімалися до цього часу, аж поки Христос не підійшов до них, доторкнувся й промовив, щоб не боялися й повставали із землі. Це лежання учнів на землі можна прирівняти до падіння людини в гріхи та перебування в них до цього часу, поки Господь не торкнеться її та не підніме з падіння у провину. Невідомо скільки часу пролежали апостоли на землі, часом людина довгі роки лежить у гріховному гною, ніби в якомусь затишку. А Бог не бажає людського лежання у гріхах, він хоче торкнутися людини та підняти її з гідного кари положення.

Спаситель своєю дією показав учням, що їхнє місце, яке вони собі резервували на горі, не визначається ними, але коли вони приймають слова Бога Отця, що впроваджують їх у дивний стан, то вони повинні слухати Ісуса Христа та виконувати його волю. Їхнє завдання у житті - бачити Господа Бога в усьому, слухати й виконувати його волю, не шукати когось або чогось іншого, а поборювати людські страхи та їхні пережитки, теж не звертати уваги на суд людей. А все це ми пізнаємо звідти, що підвівши свої очі, апостоли «не бачили нікого, крім самого Ісуса». Отже, не біжімо за вітром, не шукаймо марних речей, а стараймося в житті бачити Ісуса, жити з ним та у ньому. Дуже важливо у нашому житті, щоб осягнути вічну та безперервну насолоду спілкування з Ісусом Христом, Пресвятою Богородицею, з небесними силами та усіма святими в небі. Піднімімося вгору зі Спасителем «погляньмо на нього виблискуючого, як він засяяв, хоч і тоді він нам показав не повне сяяння майбутнього віку...» (св. Ів. Золот., «До Теодора упавшого» п.11). Борімося за небо - здобудемо його!

Дорогі брати та сестри! Господь бажає змінити нас, наше серце та нашу душу на краще. Існують певні особи, на жаль, віруючі чи ні, котрі нападають на наших священиків та єпископів. Називають їх огидними словами, виписуючи свої письма та вважаючи свої суди непомильними. Критикують нашу Церкву, відповідальних осіб, але дуже похваляють тих, хто не є у нашій Церкві, наприклад, священика Ковпака В., який перебуває під церковною карою і не є католицьким священиком. Так промовила свята Церква, це не мої слова. Дуже дивні особи, невідомо на що вони розраховують, називаючи католицького єпископа та священиків паскудними словами, а разом з тим видають себе за вірних виключеному з Католицької Церкви священикові. Це не віра в Бога, бо Господь навчає любити, а такі особи перебирають на себе обов'язки судді та насмілюються диявольськими ненависними словами ображати ближніх. Неможливо вірити таким, також і священикам, котрі б навіть чуда чинили, коли вони не слухаються вчення та проводу Святої Церкви (пор. Лк 10,16). Звертаюся до усіх вас, тих, хто дорожите своєю святою Католицькою Церквою, щоб трималися її вчення, гідного проводу встановленого Господом та зростали у любові до Бога й ближніх. Хай це велике свято Преображення ГНІХ внесе у нашу душу Господнє світло, щоб несучи його у собі ми здобули вічну нагороду в небі. Промовмо щиро молитву з автором святих псалмів: «Яви нам, Господи, світло лиця твого!» (Пс 4,7).

+ Ігор (Возьняк)

храм Преображення у Львові, 19.08.2008

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 1979;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.

А також ікону Преображення ГНІХ.

За матеріалами: http://ugcc.org.ua/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/