Головна

Щоденник табору «Віри, Надії, Любові»

1 день ( 20 червня )

Перше враження від приїзду просто неймовірне. Протягом чотиригодинної поїздки автобусом від Одеси до Приморська, усі діти думали яким буде літній табір, адже у Приморську досі ніхто не був. І ось ми приїхали та розселилися у дерев'яних хатинах. В одному будиночку розмістились хлопці, а в інших - дівчата та вихователі. Після того як ми розклали речі і ознайомилися з місцевістю, нас запросили на сніданок. Опісля група зібралася у затінку під пишними деревами і отець Ігор Онишкевич провів подячну Службу за гарний приїзд у літній табір.

Добре, що вихователі подбали про спортінвентар, який привезли з Києва: футбольні, волейбольні м'ячі, ракетки. Настрій в усіх був чудовим. Однак діти прагнули чимскоріше стрибнути у морську воду, адже на вулиці - спека. Після обіду, нарешті дітвора дочекалася цієї можливості. До моря іти хвилин десять. Кожен вихователь, а їх було у нас семеро, ішов зі своєю групою дітей. Усі чекали холодного моря, адже на дворі був червень і у Києві часто падав дощ. Однак, на диво, море було тепле. Тому майже кожен зайшов у воду. У вечері, помолившись вервечку, ми лягли спати.

2 день ( 21 червня )

Ось і настав другий день відпочинку. Розпочався він зі спільної ранкової зарядки, яку провів Олександр Турковський. Багато хто не хотів вставати з теплих ліжок та робити руханку. Тим не менше усі зібралися о 8:00 на спортивній площадці. Після зарядки, діти і дорослі заспівали Гімн України. Відповідно до плану о 8:20 в нас відбулася Божественна Літургія. А вже о 9:30, після сніданку, ми дружньо пішли на море.

І на другий день воно приємно здивувало нас. Велика хвиля зі швидкістю прямувала до берега, вдарялася в прибережний пісок і відпливала назад у море. А за нею ішла така ж хвиля, а може й потужніша. Це дуже сподобалося дітям, вони кидалися під швидкоплинну хвилю, занурювали під воду. Таке море вразило всіх. Після відпочинку на пляжі, отець Ігор Онишкевич провів з хлопцями катехитичне навчання. Тема називалася «Покликання». На початку катехитичного навчання кожен коротко розповів про себе:як звати, скільки років, чим полюбляє займатися.

За словами отця Ігоря Онишкевича: «Покликання є важливою темою у нашому житті, адже усі ми покликані до певних занять. 12 апостолів були покликані Ісусом Христом. Вони пішли за ним і навчались у нього. Кожна людина покликана до добрих справ. І важливо, щоб вона відгукувалась на них».

Отець Ігор запитав у кожного: хто ким хоче стати. Наприклад, Петро Асланов мріє стати економістом, а Владислав Страшинський полюбляє легку атлетику, тож, очевидно, буде спортсменом. А ось Валентин Андрієв прагне бути стоматологом, а Микола Остапів полюбляє туризм. Один з найменших хлопців нашої церковної групи Микола Ішутін сказав, що хоче стати священиком.

Сьогодні ми також познайомились з розпорядком дня. Цікаво - наскільки він відрізняється від того, який є у нас вдома:

Владислав Страшинський: У таборі був добре розписаний розпорядок дня. Кожну хвилину ми були зайняті чимось. І це добре. Наприклад, дома я не співаю Гімн України, а тут ми це робимо усі разом. І взагалі мій домашній розпорядок дня дуже сильно відрізняється.

Олег Андрієв: У таборі я встаю набагато раніше. ніж вдома. І головне, тут все по плану.

Юля Ясніцька: Підйом у таборі був раніше, ніж вдома. Ми щодня робили зарядку.

Петро Асланов: Ми багато уваги приділяли духовному росту. Проводились катехизації. Дома, звісно, такої нагоди немає.

Під вечір була вервечка, на якій ми молилися до Пресвятої Богородиці. Після вервечки, ми співали пісні, наприклад, «Ми є родина», «Будую спільноту». Так закінчився наш другий день перебування у таборі «Кабельник».

3 день ( 22 червня )

На 3 день усі вже були добре знайомі з умовами табору. Море стихло. Під час загоряння під теплим сонечком, нашу увагу звернула зовсім не молода подружня пара, яка нещодавно одружилася. Молодята прогулювались вздовж берега. Ми не змарнували нагоди і зробили декілька фотографій з ними. Також наша спільнота заспівала подружній парі «Многая Літа». Ось таким незвичним був наш ранішній похід на море.

За планом о 15:00 в нас знову розпочалася катехизація. Відбулася вона під деревами, у затінку. Отець Ігор Онишкевич розказував дітям про створення світу. Ми також вивчали імена 12 апостолів. Священик розказав нам про вигнання з раю, про двох братів Каїна і Авеля.

Після катехизації, ми запитали дітей: чому навчають їх духовні настанови?

Владислав Страшинський: На катехитичних навчаннях я більше дізнався про Створення Світу. Я також зрозумів, чому покликання є важливою темою нашого життя.

Юля Ясніцька: На катехитичних навчаннях я багато дізналася про св'ященомучеників. Також зрозуміла, що потрібно поважати один одного, незважаючи на недоліки.

Олег Андрієв: Катехитичні навчання навчили мене бути послушним та добрим.

Петро Асланов: Духовні настанови отця Ігоря навчили мене краще ставитися до людей, і люди будуть краще ставитися до тебе.

Після вервечки знову лунали пісні, які завершували третій день нашого перебування на відпочинку.

4 день ( 23 червня )

На четвертий день відпочинку діти з церкви святого Миколая, що на Аскольдовій Могилі, почали чергування у їдальні. Першим випало чергувати Олегові Качуру і Юлі Ясніцькій. Дітям допомагали вихователі.

На четвертий день нашого відпочинку вихователі провели інтенсивне духовне повчання серед дітей, якими вони опікувались. Діти повинні були прочитати про святих Церкви. Разом вони повинні були придумати свою назву і Боже Гасло. Найбільш вдалими гаслами були: «Лицарі Христові», «Хоронителі вогню», «Воїни світла».

Це все відбувалося протягом тихого часу. Усі добре потрудилися і тому ми вирішили поцікавитися у дітей, як вихователі сприяли у розвитку їхнього світогляду:

Петро Асланов: Я дізнався багато цікавих фактів про святих людей.

Олег Андрієв: Так, вихователі дуже старалися. Вони хотіли повчити нас і зацікавити до праці.

Юля Ясніцька: Вихователі дуже старалися: вони співали разом з нами, ми вивчали пісні, читали біографію святих людей, придумували гасло та назву нашого куреня.

Владислав Страшинський: Вихователі часто нам допомагали, виправляли тих, хто помилявся.

Під вечір, ми з хлопцями вирішили влаштувати невеликий турнір з бадмінтону. Діти поділилися на команди по дві особи і розпочали гру. Перемогла у цьому турнірі команда, до якої входили Олег Качур та Микола Остапів. Ось як коментує цю гру один з гравців Микола Остапів: «Кожна гра для нас була складною, адже до кожного учасника змагань потрібно мати певний підхід. Деякі команди грали на нашому рівні, і тільки напевно вдача і командний дух допоміг нам.»

5 день ( 24 червня )

П'ятий день нашого відпочинку також був незвичним, адже саме тоді ми поїхали на екскурсію до міста Вилкове. За словами нашого екскурсовода місто було засноване у 1746 році. Проживає на даний час у ньому дев'ять тисяч жителів. У Вилкове є одна школа і один ліцей, у якому навчається 600 учнів.

Тут є три храми: храм Святого Миколая, Святонікольська церква та церква Різдва Богородиці, яку було споруджено у 1854 році. Що цікаво, у цьому храмі є окремий вхід для жінок та чоловіків. Жінки входять через центральний вхід, а чоловіки через бокові двері. Іконостас церкви дуже красивий, адже він зроблений у італійському стилі. В 60 - их роках минулого століття церкву вирішили закрити і зробити з неї склад. Але потім її знову відкрили. У церкві є незабутні ікони 16 - 17 століття. Деякі сім'ї зберігають старі обряди від язичників. Ось наприклад, якщо в сім'ї помирає чоловік, то чоловіки не бриють бороду і не здороваються рівно 40 днів. У давнину на цій території була Туреччина.

Тут розміщенні численні канали, завдяки, яким і відоме це місто. Човен тут є більш звичним засобом пересування, ніж автомобіль. Вода є прісна, але через численні забруднення воду цю вже не п'ють. Основним чим займаються жителі - це скотарство, риболовство. Вирощують тут інжир, лимони, апельсини.

Під час цієї розповіді, ми мали змогу прогулюватись по кладках та водночас слухати цікаві факти. Кожному ця екскурсія сподобалася. Під кінець нашої подорожі до Вилково, діти мали змогу проїхатися на човні вздовж однієї з проток Дунаю, середня глибина якої до півтора метра. Оскільки усі не могли поміститися в невеликому човні, то ми поділилися на дві групи і по черзі каталися на човні. Так закінчилася наша екскурсія і ми з добрим настроєм повернулись до табору.

Ось як коментують діти цю екскурсію:

Ігор Качур: Мені дуже сподобалася ця екскурсія. Особливо приємно було кататися на човні. Також я дізнався дуже багато цікавих фактів про це місто.

Олег Андрієв: Я дуже задоволений поїздкою. Мені сподобалася розповідь екскурсовода. Але найбільше запам'яталася поїздка на човні.

Петро Асланов: З цього відпочинку мені найбільше запам'яталася екскурсія до міста Вилкове.

6 день ( 25 червня )

Шостий день також був особливим та насиченим, адже саме у цей день в нас відбулося шахове навчання. Хлопці зібралися в одній кімнаті і почали вивчати ходи шахових фігур. Багато дітей не вміли взагалі грати, але завдяки цьому уроку вони зрозуміли зміст гри. Після навчання, діти почали грати шахові партії. Конкуренції серед нас не було, але декілька хлопців, які вже мали непоганий досвід гри у шахи, вирішили зіграти з отцем Ігорем. Однак усі успішно програвали нашому пароху. Треба визнати, отець гарний гравець у шахи. Нам потрібно наполегливо працювати, мабуть, не один рік, щоб обіграти отця Ігоря.

За ці шість днів ми дуже здружилися і було б цікаво почути думки дітей щодо колективу:

Владислав Страшинський: Колектив мені дуже сподобався, адже я знайшов собі багато нових друзів.

Олег Андрієв: Так, мені дуже сподобався колектив, адже я познайомився з багатьма новими друзями.

Юля Ясніцька: Кожний рік, коли ми їдемо на море, колектив дуже дружній, і цей рік не виняток.

Петро Асланов: Я познайомився з багатьма цікавими людьми.

7 день ( 26 червня )

Сьомий день традиційно проходив за планом. На пляжі діти активно грали у волейбол, футбол, різні цікаві ігри. Море було сьогодні хвилюючим, як ніколи. Чи сподобалося дітям море?

Петро Асланов: Море мені дуже сподобалося. Хвилі інколи були занадто великими і шумними. Хотів би трохи спокійнішого і тихого моря.

Юля Ясніцька: Я отримувала від моря одне задоволення.

Олег Андрієв: На морі були великі хвилі, але це не перешкоджало мені плавати, пірнати під воду, збирати ракушки.

Владислав Страшинський: Мені сподобався відпочинок. Кожний день на пляжі я грав футбол та волейбол, а також з захопленням будував старовинні замки.

Під час тихого часу сестра Анастасія провела серед хлопців катехизацію. Під час цього заняття ми обговорювали Символ Віри. Сестра вміло та доступно подала цей матеріал. Це дуже важлива тема і монахиня зрозуміло для дітей розкрила фундаментальну основу, у що ми християни повинні вірити. Сестра Анастасія порівняла Церкву з великим кораблем, який пливе по глибокому морю, тобто складними життєвими дорогами. І тому самому важко протриматись серед земних вітрів, то ж усі християни повинні єднатись у вірі та спільних діях.

Після вервечки, проходили спортивні змагання з волейболу. Кожний визнав, що команда Андрія Масягіна, до якої входили Валентин Андрієв, Серафима Мохова, - незрівнянно сильніша від інших. Ось так закінчився сьомий день.

8 день ( 27 червня )

На восьмий день нашого відпочинку відбулася екскурсія до міста Татарбунари та Татарбунарського району. Ми робили декілька зупинок, які включали річку Фонтанку, Історико - краєзнавчий музей, «У Меланії».

Історико - краєзнавчий музей має багато залів: етнографічний, зал Історії Татарбунарського повстання, зал Бойової слави, зал історії колгоспу імені Татарбунарського повстання, зал історії сіл району, зал Спортивної слави району, зал «Народної творчості краю».

Ця поїздка також сподобалася усім дітям. До обіду ми вже повернулися до дому.

Після вервечки, відбулося музичне представлення пісень. Кожен гурт зі своїм вихователем повинен був представити свою назву куреня, гасло, і заспівати пісню. Виступи сподобались усім.

9 день ( 28 червня )

Цього дня ми не пішли на море, адже на дев'ятий день відпочинку почався сильний дощ. Службу Божу отець Ігор Онишкевич провів у будинку. На цей день у нас були заплановані екзамени. Приймав їх отець Ігор. Кожна дитина повинна була скласти екзамен та розказати на пам'ять молитви «Отче наш», «Богородице Діво», «Царю Небесний», а також десять заповідей Божих, дві заповіді Любові, гріхи, і що таке П'ятидесятниця.

Кожен повинен був скласти ці екзамени. Дехто робив кілька спроб. Вихователька пані Руслана Дмитровська також приймала екзамен. Кожна дитина повинна була заспівати дві пісні: церковну і народну. Ті хто займалися співом з дитинства, з легкістю пройшли ці випробування. Тим хто не дуже любить співати, було дещо складніше. Виникали випадки, що діти об'єднувались по двоє - троє осіб і співали разом. Їм потрібно було співати більше пісень, тим не менше екзамени усі діти склали успішно.

На дев'ятий день відпочинку ми вирішили поцікавитися, що найбільше запам'яталося з цьогорічної поїздки на море?

Олег Андрієв: Я дуже люблю співати, і тому музичне представлення пісень після вервечки вразило мене найбільше.

Владислав Страшинський: У цій поїздці мені найбільше запам'яталося море, воно було по-особливому буйне, але тепле та привабливе.

Петро Асланов: Мені найбільше запам'яталася поїздка до міста Вилкове. Від екскурсовода я дізнався багато цікавих фактів. Але мене найбільше вразила незабутня подорож на човні.

Юля Ясніцька: Мені найбільше сподобалась екскурсія Татарбунарським районом. А особливо історико - краєзнавчий музей.

Після вервечки ми знову почали співати пісні - це вже була традиція.

10 день ( 29 червня )

На десятий день відпочинку, хто мав екзаменаційну заборгованість, мав нагоду скласти іспити, щоб з чистим сумлінням повернутись додому.

Олег Андрієв: Враження просто незабутні від табору. Кожний день був винятковим. І я щиро вдячний отцю Ігорю за відпочинок на морі.

Юля Ясніцька: Я дуже задоволена цим відпочинком і дуже рада, що в мене випала така нагода відпочити.

Петро Асланов: Я дуже задоволений цим відпочинком і вдячний усім вихователям, організаторам та отцю Ігорю.

Море було спокійне. Після вервечки діти почали складати речі. Завтра від'їжджаємо.

11 день ( 30 червня )

Було сумно, адже це останній день. Зранку отець Ігор провів Богослужіння. Ми молилися за гарний шлях додому. Сьогодні діти останній день пішли на море. Речі уже складені. На диво, море було найспокійнішим за весь період. Здавалося - воно спить. Це останній раз за цей відпочинок діти ввійшли у воду. Вода була, на диво, холодна.

У цей день дітвора побачила дельфіна. Усі уважно за ним споглядали.

Після походу на море, ми пообідали. Отець Ігор закликав поварів, подякував їм за прекрасну їжу, яку вони готували нам кожний день. Наш парох також подарував головному поварю молитовник, вервечку, роздав образки, і ми всі дружньо заспівали нашим поварам «Многая Літа».

Діти чекали свого автобуса. Усі вже були заклопотані поверненням додому. В автобусі було тихо, усі спали. Ввечері поїзд вирушив до Києва.

Ранок. Ми вже у Києві. На пероні - батьки. А ми засмаглі та з повним серцем чудових спогадів.

Усі учасники відпочинку та подорожі дякують отцю Ігорю, вихователям, сестрі Анастасії та жертводавцям за цей чудесний і незабутній відпочинок.

Дякуємо!!!

Матеріал та фото учасника подорожі та відпочинку Олега Качура «Оранта»

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/