Вівторок, 17 листопада 2015, 22:11

Ти сотворив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї. Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно: діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре. Псалом 139, 13-14

Надворі стояла пізня осінь 1869 року. Це було 20 листопада, саме п’ятниця. Ніхто не пам’ятає яка тоді була погода: дощова чи сонячна, можливо, вже й сніжком припорошувало, - а в родині Якова та Ксенії це був справді сонячний, теплий і дуже радісний день. У сім’ї на світ народилася ще одна донечка, якраз перед днем Святого Архистратига Михаїла, тому вирішили, що її хресне ім’я буде Михайлина. Ніхто не знав, ким виросте дівчинка,  але всі дуже тішилися, що на землі появилася ще одна людина – дарунок Творця та вияв Його благословення.

Михайлина народилась у багатодітній сім’ї. Сестра Анна, трішки старша від Михайлинки, була її доброю товаришкою. Вони любило разом проводити час у забавах: діти уявляли себе пустельниками і їли корінці трав. Із дитячих літ батьки зауважили любов дочки до самотності та молитви.

У 6 років її віддали до школи Святого Антонія, яку провадили сестри-феліціянки. Йосафата зростала подібно до юнака Ісуса: літами, мудрістю і ласкою в Бога та людей. Знала, що у храмі завжди перебуває Христос  у Святих Тайнах під видом хліба і вина, тому, дорослішаючи, вона спрямовувала свої кроки саме туди – до Божого дому.

Швидко промайнули роки навчання. Дівчинка з відзнакою закінчила обов’язкову школу. Батьки Михайлини не змогли забезпечити своїм дітям навчання  у вищій школі, та Бог може навіть втрату перетворити на щасливу знахідку. Потрібно завжди пам’ятати, що Господь допускає навіть скрутні події  нашого життя для нашого ж добра. «Пр ведному все співдіє на добро», - каже Святе Письмо. Отож Михайлина пішла працювати на фабрику скла, щоб  хоч трішки матеріально допомогти багатодітній родині.

Ти радою твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу. Псалом 73:24