День Знань
Вівторок, 01 вересня 2015, 19:34
Після християнської праведности та Божої благодати знання є найбільшою силою, якою людина може розпоряджати. В освіті йде про одне: щоб знання було правдивим знанням, щоб відносилося лише до правди, а не було неправдою, брехнею. Бо як правдиве знання є силою людини, так і фальшиве знання, оперте на не¬правді, є для чоловіка правдивою недугою, каліцтвом та нещастям на ціле життя. А що людська природа є зіпсута, що пристрасті чоловіка тягнуть до злого, що розумові трудно доходити до правдивої і неложної правди, то й треба Вам тієї Божої Мудрости, що вміє розрізнити щире золото від фальши¬вого і в множестві подаваних людьми відомостей вибрати ті, які чоловікові потрібні і хосенні, а оминати ті, які йому наносять шкоду. Нехай же про-відним світлом Вашої праці в школах буде передусім - випросити з неба той прецінний Божий дар, яким є Мудрість.
У кожній школі зачинають християни науку від молитви; і Ви так само робите. Про що ж просимо перед наукою? Про Божу Мудрість, про той неоцінений дар, що нам Всевишний обіцяв просячим дати. Божа Мудрість - це найкраща, найвища і найцінніша прикмета людського ума. Вона є при¬чиною, що й дитина мудра умом вище стоїть, ніж неодин чоловік, що береть¬ся інших учити. Сила ума і його світло не в тому, щоб знати багато подробиць, але щоб добре, глибоко знати те, що знається, бути якнайбільше віддаленій від помилок і обманів та мати якнайправильніші поняття про за¬гальні питання, обминаючи може й міліони подробиць, в які умові не можна, або й не варто входити.
Прикладайтеся до прохання про Божу Мудрість, щоденно до неба руки витя¬гайте та повторюйте: «Боже Предвічний, зішли на мене з високого неба Твою святу Мудрість, просвіти нею мій ум, нехай Божа Мудрість поведе мене дорогами правди, нехай стереже мене від ложі і обману! Прошу о це через хресну смерть Ісуса, через Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії. Прошу Тебе, Христе Боже, о той цінний дар! Ти обіцяв його через Апостола Якова всім, що будуть про нього просити. Хочу бути першим між тими, що будуть просити. Сповни Свою обітницю, Предвічний Боже, і вислухай покірну християнську молитву».
(1939 р., грудень, Львів. – Із пастирського послання митрополита Андрея До Української Молоді)