Великдень - традиції та звичаї
Субота, 11 квітня 2015, 17:44
Великодня Неділя
Раненько, після служби, народ чимдужче біжить додому. Вважається: хто як прибіжить – так у нього буде споритися господарство. Якщо в хаті є відданиця або парубок, намагаються бігти найшвидше. Хто перший буде вдома, той цього року знайде собі пару й побереться.
- Мож сьміло казати, що Великдень у Русина є празник празників: Великдень для Русина середина року, до Великодня ладить ся довго, - пише Юрій Жаткович в Замітках. - Як у первий раз ударять у дзвін, біла челядь у празничнім убраню пилує до церкви. Право нести паску із церкви, приходить ґаздї, а як такого нема, найстаршому мущинї у фамілїї, і той несе її в чистім, білім обрусї на плечах: иньші речі, „пуд паску“, несе ґаздиня або її дївка, звичайно у тяльцї. Коло церкви стають у два ряди з пасками, а на кожду паску кладуть воскову сьвічку, запалену. Поки служба стоїть, куратор збирає для сьвященика за посьвященє містами яйця, містами перепічки, містами кілька крейцарів. Підчас служби роздають жебракам перепічки, яйця і другі речі. Тому, що сесь день такий, коли кожда душа, котра лиш кинути ся годна, іде до церкви, і то навіть така, що про якусь причину цїлий рік не була у церкві — можемо знати, що не лиш сама церков, а і двір церкви битком набитий людьми. Ледви дав сьвященик благословенє, коло церкви повстаає такий гомот, нїби люди від якої погибели хотїли утїкати, а то тому, бо Русин вірує, що чим скорше прийде домів із паскою, тим лїпше буде йому вести ся цїлий рік, і тому кождий випередити хоче другого.
Вдома, перед порогом, зупинялися, - розповідає Дмитро Копинець про звичаї наших предків. “Христос воскрес!”– кланялися і зразу ж відповідали: “Воістину воскрес!” Відтак заходили до хати. Поставивши кошика на стіл, господар брав паску і торкався нею усіх домашніх – щоб “так їх люди честували, як паску честують”. Помолившись, господар брав паску, хрестив її ножем і зрізав з чотирьох боків окрайчики, які давав худобі. Снідаючи, всі стежили за тим, щоб крихти з свяченого не падали на долівку. Ніщо зі свяченого не сміло пропасти.
Великодня трапеза
Повернувшись із церкви додому, родина готується до святкової трапези. Стіл застеляють святковою скатертиною. Подекуди побутує традиція, згідно з якою господар обкурює світлицю ладаном і засвічує на столі свічку. Зібравшись довкола столу уся родина вітає одне одного словами "Христос Воскрес!". Якщо у родині є дівчина на виданні, то паску кладуть їй на голову і промовляють: "Аби була людям така велична, як сися паска пшенична!" Опісля господар очищає свячену крашанку, розрізає на стільки частин, скільки осіб зібрані за столом. Далі куштують паску.
Батько бере велику паску, вирізає з неї 12 шматків, 11 відкладає, 12-ий викидає через вікно, яке того дня більше не відчиняють. Після обіду женуть хоч на годину худобу в поле. До хвоста тваринам прив’язують червону нитку – від злих очей. Як зайде сонце, паску та інше свячене їсти не можна, бо буде падати град, - пише Павло Федака, посилаючись на статтю дослідника Василя Довгуна "Паска давно".
Юрій Жаткович пише: "Коли прийдуть домів, ґазда начне паску і кождому виріже із неї читавий дараб, до котрого кожде дістане свою часть і із других сьвячених речий. Коли уже попоїли сьвяченого, з котрого кригітя сиплють на грядки у городци, тогди імуть ся до вареної страви, особливож до солодкого, пареного молока. Потім старша челядь ляже мало відпочати, а молодїж ізбере ся коло церкви, де забавляють ся до вечірнї. Меньші дїти бавлять ся писанками, що у великодну пятницю фарбили; дївки імають „котика“ і „блишку“; леґінї і молодші ґазди „желїзницю“ правлять. Хлопцї на Великдень люблять на дзвіници сидїти, бо всякий раз у всї дзвони треба дзвонити; містами від рана до вечера неперестанно дзвонять. Як красний час служить на Великдень, то через всї три дни не лиш молодїж, а і старша челядь збуває час коло церкви.
Хотяй мясна страва дуже потрібує води, однако многі на первий день Великодня зовсїм не пють води, бо вірують, що хто на сесь день не пє воду, той у лїтї на роботї не буде мати жажди.
Про цей звичай Дмитро Копинець пише також: "Під час сніданку утримувалися від води, а пили тільки квасницю ( рідину, що залишалася від кислого молока при виготовлені сиру) – щоб влітку, у жнива, не мучила спрага."
Великодній обливаний понеділок
Великдень вважається суто родинним святом, тому першого дня не ходиться по гостях. Зате на другий день, у Світлий Понеділок , а потім і у вівторок, маточки (хресні матері) дарують хреснятам крашанки і писанки. Всі ходять одне до одного в гості.
У Великодній понеділок безупинно б’ють у церковні дзвони. Раз у рік до цього може долучитися все парубоцтво. Адже хоч господарює на дзвіниці дзвонар, на Великодні свята зробити це може всяк охочий. А ще, коли на Паску постояти під дзвоном, здоров’я буде міцним цілий рік.
До Великодня кожен намагається придбати обновку. Ця традиція пов’язана з весною, оновленням, пробудженням при роди. У закарпатських селах і містечках святкова понеділкова служба, після якої люди тричі обходять церкву з хоруг вами – це чудова можливість для дівчат і молодиць похизуватися новим убранням. Після служби традиційно відвідують хресних батьків, дідусів і бабусь, аби таким чином виявити їм свою повагу.
Великодній понеділок зветься Обливаним, або Поливаним. За традицією, хлопці обливають дівчат водою, нині ж часто користуються парфумами. Панночки можуть віддячити тим самим у вівторок. У гуцулів раніше парубок вів дів чину, яка йому найбільше подобалася, до потічка або річки й поливав водою, аби була гарна й здорова, а вона йому за це давала писанку. Найбільше леґіні тішилися, коли яйце трощилося у дівчини за пазухою.
В Закарпатті існує легенда про Поливаний понеділок. "По Великодневі у понеділок поливаються. Се тому, що коли Христос воскрес, то люди раділи й казали одне другому:
- Христос Воскрес! Христос Воскрес!
А жиди поливали їх помиями. Оби відмитися від помиїв, обливали себе чистою водою, щоби змити з себе усяку скверну." (Записав Іван Сенько від Коваль Ганни, с. Келечин, Міжгірського району).
У всі три дні свят молодь традиційно йшла до церкви й гралася в усілякі ігри. Наприклад, на Хустщині "били блишки", на Рахівщині грали в "букурію" та "спускайтеся, вишні", нині ж радше подадуться на шашлики, тож граються хіба дітки, - пише газета "Старий Замок"
Цього дня традиційно ходять у гості до знайомих і родичів, святкують за спільною трапезою, частуються освяченими пасками, обмінюються писанками.
Свято Пасхи - найтриваліше християнське торжество. З апостольських часів це свято триває 8 днів, до Томиного понеділка.