Вівторок, 03 лютого 2015, 02:00

Розмова з директором Національного центру «Мала академія наук України» розпочалася не зі стандартних запитань. «ОУ» завітала до Оксена Васильовича у той момент, коли він переглядав фотографії, зроблені під час поїздки на схід нашої країни. На світлинах – школи з вибитими вікнами і посіченими «Градами» стінами, юні, але вже такі серйозні обличчя хлопців і дівчат. А ось – діти зібралися в актовому залі послухати не лише про потенціал, який може дати наука, а й про власний вибір і свою Батьківщину.

Запитуємо у директора Національного центру «Мала академія наук України» про ці поїздки: зустрічалися лише з юними членами МАН?

– Ні, під час поїздок намагаємося зробити якомога більше – зустрітися із бійцями, допомогти шпиталям, завозимо ліки і, звичайно, проводимо для дітей громадянсько-виховні лекторії. Спільно з Фондом Оборони України надаємо допомогу лікарні у Старобільську, військовому госпіталю у Сватовому, айдарівському госпіталю в Половинкиному і міській лікарні в місті Щастя. Завозимо одяг (адже хлопцям треба у щось перевдягнутися), ліки, медичну техніку. І «миколайчиків» завезли, яких розмалювали наші діти. Їздимо Луганщиною з лекціями та концертами. Останній був у Попасній, в актовому залі однієї зі шкіл. У двір закладу влучив снаряд – поламав дерева, вибив шибки і віконні рами. Дивом ніхто не постраждав. У дитячому садочку, що поруч, – теж жодного цілого вікна, ігровий майданчик повністю зруйнований... Учні залюбки приходять на концерти – у ще одній школі в Попасній, яка не постраждала від обстрілів, на концерт прийшло майже 80 дітей. У Біловодську виступали для 400 школярів. Лише в останній поїздці Луганщиною в наших заходах узяли участь 740 дітей.

– Яка у вас програма?

– Вона складається з кількох п’ятнадцятихвилинних блоків, щоб не втомлювати учнів. Спочатку – моя лекція. Говорю дітям: «Я покажу вам книжечку, яку ви повинні уважно прочитати. У ній є відповіді на всі запитання, які можуть виникати у вас під впливом російських засобів масової інформації чи дискусій в інтернеті. Результатом відсутності відповідей на ці запитання є наявність «у вас під боком» так званих «ЛНР», «ДНР». Якщо ви цю книжечку прочитаєте – у вас запитань не буде. У мене є ця книжечка», – і виймаю з кишені паспорт громадянина України. «Ви можете цю книжечку не брати, – продовжую, – але прийміть рішення. Якщо ви її взяли, це на вас покладає обов’язки і дає вам права». Я кажу їм: є два документи. Перший – карта, визнана світовим співтовариством, і другий – паспорт. Це – факти. Все інше – вигадка, яку хтось інший придумав і намагається нав’язати. Є два безперечних факти: ви є громадянами цієї країни і в цих кордонах. Це вас робить – далі вже переходимо на цінності – акціонером компанії. Україна – це компанія, ви є акціонером цієї компанії завдяки цьому документу і ви володієте цінностями – матеріальними і нематеріальними. І призначаєте менеджмент, який повинен працювати на вас. Якщо ви будете простаками, легковірними і ледачими, то менеджмент буде працювати на себе. А якщо будете уважними людьми, контролюватимете, як діє цей менеджмент, він працюватиме на вас. Після мого виступу слово надають історику, він розповідає, що таке Київська Русь, як виникло Московське царство тощо. Ми говоримо з ними про цінності – що таке «правда», «свобода», «честь». Це нематеріальні активи, які ми успадкували від предків. Потім Тарас Компаніченко грає учням свої реконструкції старовинних українських пісень, геральдичну поезію тощо. Діти співають, виходять на сцену.

ПОТРІБНІ «УКРІПРАЙОНИ»

– На Вашу думку, саме така робота є нині головною на тих теренах?

– Роз’яснювальна робота є важливою, але ми займаємося не лише нею. Минулого разу возили на схід природничий лекторій, щоб показати дітям, що з Україною вони інтегровані у світове наукове співтовариство, і для них відкритим є доступ до провідних лабораторій світу. Учням треба було це показати, розказати, які можливості дає Україна. Вони ж зазвичай про це й не чули! В одному з закладів Сєверодонецька ми робили лекторій для дітей і педагогів із чотирьох міст Луганської області. Беремо з собою мобільну природничу лабораторію. Зі школярами працює хімік, геолог демонструє виставку мінералів. З нами їздив член-кореспондент Національної академії наук України – декан інженерно-фізичного факультету Київської політехніки Петро Лобода. Він ознайомив дітей з нанотехнологіями та сучасним матеріалознавством на прикладі виготовлення плит для бронежилетів. Для відділення Малої академії наук, яке евакуювали з Луганська і воно тепер базується в Рубіжному, ми привезли комп’ютерний клас – п’ятнадцять комп’ютерів з повним комплектом меблів.

– Багато закладів МАН евакуювалися?

– На окупованій території три за-клади – у Донецьку, Луганську і Криму. Евакуювався тільки той, що в Луганську. В Донецьку Мала академія наук не працює. Заклад був створений лише за півроку до цих подій, колектив не був сформований, а вдалий добір кадрів у роботі дуже важливий. Нам телефонують із Криму (щоправда, дуже небагато) і з Донецької області з запитаннями, як брати участь у заходах МАН. Для цих двох регіонів ми розробляємо спеціальні умови участі в наших заходах. На моє переконання, нині наше завдання – і не тільки Малої академії наук, а й держави у цілому, всіх навчальних закладів, установ культури, творчих колективів, які можуть запропонувати якийсь нормальний контент, – пройтися по східному рубежу країни і створити своєрідні «укріпрайони»: переконувати людей, роз’яснювати проблемні питання, доводити, чому Україна – це краще, ніж будь-який інший вибір. Ми в Малій академії наук вирішили: їздити туди раз на місяць. Знаходити можливість і робити це.

НЕОБХІДНИЙ БЮДЖЕТ ЗБЕРЕЖЕНО

– З початку року галузь живе за новим кошторисом – державним бюджетом-2015. У першій його редакції структури МАН пропонували віддати на місцеве фінансування...

– Спільними зусиллями нам удалося відстояти збереження видатків на роботу МАН у державному бюджеті. Ми дуже вдячні багатьом людям, які розуміють і цінують нашу діяльність. Це голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Лілія Гриневич і міністр освіти і науки України Сергій Квіт, які доклали багато сил і енергії для отримання такого результату. Нас також підтримали депутати, які виявили одностайність у цьому питанні, – Остап Семерак, Віктор Кривенко, Сергій Рудик, Микола Томенко та багато інших. Вони переконані, що нашу роботу потрібно зберегти і продовжувати. До речі, частину нашого майна ми отримали від Національної академії наук. Ми – заклад подвійного підпорядкування. І утримання нашого майна фінансує НАН. Тож якби МАН передали до комунального бюджету, то фінансування з бюджетів різних рівнів було б неможливим. Цьогоріч необхідний мінімальний бюджет збережено. Приємно, що нове керівництво міністерства і більшість депутатів нового скликання дотримуються слова: якщо вони говорять, що будуть відстоювати певні ідеї та рішення, то вони це виконують. Обсягів бюджету на цей рік достатньо для того, щоб зберегти стипендії Президента України (й індексувати їх, що дуже важливо). Фонд заробітної плати зменшено, але він є. Тож ми збережемо значну частину кадрів – спеціалістів, яких ми боялися втратити. Бюджетом передбачена більшість заходів, які проводить МАН. Сподіватимемося, що ці показники бюджету будуть реалістичними. Хоча є прогнози, що цей головний кошторис буде переглянутий у березні – квітні. Не виключено, що зміни будуть у бік секвестру. Але ми маємо надію на краще. Упевнений, що фінансові складнощі в нашій країні – ненадовго. Так, цьогоріч буде сутужно. Але варто зберегти систему роботи з обдарованими дітьми. І ми це зробимо.

ГУМАНІТАРІЇ – НА ЧАСІ

– Які напрями діяльності плануєте розвивати цього року?

– Традиційні для Малої академії наук. Зосереджуємо увагу, як завжди, на природничих науках. В організації своїх проектів акцентуємо на міжпредметних зв’язках. Але особливу увагу будемо приділяти гуманітарним напрямам. На нашу думку, це дуже актуально для нашого суспільства саме тепер. Окрім того, розвиваємо в Малій академії наук такі, на перший погляд, «не дуже наукові» напрями, як літературна творчість, документалістика, журналістика. На нашу думку, нині в Україні є проблеми з документальним кінематографом, зокрема – науковою документалістикою. Одне із завдань держави сьогодні – зробити так, аби громадяни пишалися досягненнями своєї країни, своїх земляків. Наша держава багата на унікальні постаті – науковців, авторів відкриттів, які, по суті, вплинули на розвиток світової науки. Дуже мало фахівців, які могли б зняти якісний фільм про таку особистість. У 20–30-ті роки ХХ століття багато діячів пройшли через табори, були розстріляні. Скільки історій, достойних навіть голлівудської екранізації! Відтак ми залучили громадські організації та створили школу наукової документалістики, яка постійно діє та орієнтована на старшокласників. Продовжуємо роботу над Національним рейтингом навчальних досягнень учнів ЗНЗ. Цей проект створено задля забезпечення моніторингу наукових досягнень у Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН, всеукраїнських і міжнародних олімпіадах. Кожний учень, який був активним на цих заходах, автоматично потрапляє до переліку. Думаю, цей рейтинг є гарним інструментом для забезпечення прозорості, наприклад, надання пільг обдарованим дітям, відбору для участі в проектах різних країн тощо. – Міжнародна діяльність МАН також продовжиться? – Так, але вона, напевно, фінансуватиметься самими учасниками, хоча ми активно шукаємо спонсорів. Частина літніх шкіл переведена на самофінансування – держава 2015 року надаватиме кошти лише тим з них, які є менш популярними, але стратегічно важливими. Вже є заявки на участь у найвідоміших школах – на все літо. Це свідчить про затребуваність такої форми роботи. Нині у світі з’явилося багато нових проектів, які стосуються наукової освіти. Ми вивчаємо можливості співпраці з ними. Років п’ять тому розпочали активну роботу, знайшли багато програм, готових працювати з Україною безкоштовно. Вони не оплачували переліт, проживання і харчування, але надавали можливість користуватися лабораторіями, вповні отримувати навчальний контент. А для оплати того ж перельоту, часом дуже дорогого, ми щоразу шукали спонсорів. Нині працюємо над укладанням домовленостей з новими партнерами, зокрема – лабораторіями провідних університетів Великої Британії, США, Італії.

Спілкувався Максим КОРОДЕНКО

Інтерв’ю побачило світ у газеті «Освіта України», № 3-4 від 26 січня 2015 року