Понеділок, 22 грудня 2014, 00:08

Давній і глибокий культ Пресвятої Богородиці, що є знаменною віхою Східної Церкви, виявляється у великій кількості Богоро­дичних празників у нашому церковному календарі. Ті празники розказують нам найважливіші моменти з життя Божої Матері від її чудесного зачаття аж до її славного успення.

Святе Євангеліє не багато говорить про життя Пречистої Діви Марії, тож нічого дивного, що більшість Богородичних празників не основується на подіях святого Євангелія, а радше на християн­ській традиції та на оповіданнях апокрифічних книг перших віків. Сюди належить також і празник Зачаття, який наша Церква свят­кує 9 грудня. Цей празник має окрему історію на Сході та на Заході. Тож погляньмо на його історію у Східній, Західній і нашій Церквах.

ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ БОГОРОДИЦІ СВЯТОЮ АННОЮ НА СХОДІ

Згадку про цей празник має типікон святого Сави з V ст., одначе його розвій і поширення припадає аж на VIII сторіччя. У цьому столітті святий Андрій Критський укладає службу для праз­ника, а Георгій Нікомедійський та Йоан Евбейський величають його у своїх проповідях. У IX столітті це свято вже було в цілому візантійському цісарстві. Воно є у всіх Східних Церквах.

Празник Зачаття у давнину мав різні назви. До найдавніших належить "Благовіщення Зачаття Святої Богородиці". У конституції про празники цісаря Мануїла Комнена (1143-1181) він зветься "Зачаття нашої Пресвятої Богоматері". Слов'янський Пролог має "Зачаття Святої і Богоматері Анни, коли зачала Святу Богоро­дицю". Загальнослов'янські Устави називають його "Зачаття Бла­женної Анни" або "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю". У нашій Українській Католицькій Церкві цей празник від Львівського Синоду мав офіційну назву "Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії". Римська реформа наших літургійних книг повернула первісну назву празника "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю".

Головна тема богослуження празника — чудесна подія, коли свята Анна зачала Пресвяту Богородицю. Тут описані журба й поневіряння Йоакима й Анни через їхню бездітність. Згадується їхня гаряча молитва про дитинку. "Господи, Боже небесних сил, — молиться Анна, — Ти знаєш неславу бездітности, тож сам злікуй біль мого серця і отвори лона розкрий та неплідну плодоносною зділай... " (Стиховна вечірні). На її гаряче благання з'являється ангел і звіщає зачаття Пречистої Діви Марії. "Моління твоє, — каже ангел, — дійшло до Господа. Не смутися і перестань плакати, бо станеш благоплідною оливкою, зроджуючи паросток — чудну Діву, яка видасть цвітку — Христа в тілі, який подає світові велику милість" (Стиховна вечірні). З хвилиною зачаття лоно святої Анни стає наче небом: "Нове небо в лоні Анни твориться, — каже сідален утрені, — на приказ Всемогутнього Бога. З нього засіяє Сонце, що не заходить, ввесь світ просвічуючи променями бо­жества, пребагатством доброти, єдин Чоловіколюбець".

З дивного зачаття Пресвятої Богородиці радіють її батьки, радіють пророки, радіють небо й земля. Тож свята Церква взиває Старий і Новий Завіти до участи в радості: "Прийдіть, усякий чин і вік людський, — співаємо на хвалитних стихирах утрені, — радісно днесь з ангельськими хорами преславне зачаття Богородиці світло празнуймо: патріярхи — всіх Царя Матір, пророки — вами проповідану, праотці — ту, що від вас Богоматір, старці — Бого­отців, Богоотці — Божу Дівицю, діви — Приснодіву, вірні — корінь віри, священики — пресвятий храм Божий, всіх святих хори — причину вашого збору, ангельські воїнства — Родительку Владики всього створіння і Спасителя душ наших".

У зачатті Богородиці святою Анною прославляється святість і непорочність Пречистої Діви Марії. "Пророчий хор, — сказано в сідалні утрені, — колись проповідував непорочну чисту і Бого­отроковицю Діву, що її зачинає Анна, хоча неплідна і бездітна. Спасенні задля неї днесь радісним серцем її звеличаймо, яко єдину непорочну".

Канон утрені святого Андрія Критського це урочистий гимн у честь зачаття Божої Матері. Вона — "нескверна скинія", "чиста голубка", "зоря божественної благодати", "Владики божественний храм", "царська порфіра", "миро благовонне", "вогненна купина", "голубка непорочна", "скіпетр святий, новий завіт і посуд манни", "купина неспалима", "свічник золотий", "жива світлиця Господа Бога", "живоприємний істочник", "храм святий".

Сьогодні празнуємо її непорочне зачаття, а через дев'ять міся­ців, 8 вересня, вона з'явиться між нами у своєму славному Різдві.

ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ НА ЗАХОДІ

Десь у X ст. цей празник прийшов зі Сходу до Англії. Під час реформи Англо-Саксонської Церкви за Вільгельма Завойовника (1066-1087) празник скасували, а відтак знову відновили 1125 року.

На Заході празник Зачаття Богородиці святою Анною пройшов велику еволюцію. Святкуючи цей празник, Схід звертає головну увагу на сам чудесний факт зачаття від старих і неплідних батьків, а Захід у цьому празнику почав наголошувати не так на самому факті зачаття, як радше на прикметі того зачаття. Згодом наро­джується наука про непорочне зачаття Божої Матері, яка вчить, що Пречиста Діва Марія від першої хвилини свого зачаття була вільна від первородного гріха. Богослови XIII ст. багато дискуту­вали стосовно науки про непорочне зачаття, бо одні з них, пред­ставником яких є Іван Дунс Скот († 308), захищали цю науку, а инші, за святим Томою Аквінським († 1274), її заперечували. У пізніших часах загал богословів Заходу підтримав Непорочне зачат­тя. Папа Сикст IV у 1476 році встановив празник Непорочного зачаття в Римі, а Климент XI у 1708 році поширив його на всю католицьку Церкву.

Наука про непорочне зачаття Божої Матері найбільше розви­нулася за папи Пія IX (1846-1878), який своєю буллою від 8 грудня 1854 року проголосив непорочне зачаття догмою віри. У тій буллі сказано, що "наука, яка вчить, що Пречиста Діва Марія не запля­мована первородним гріхом від першої хвилини свого зачаття через особливу ласку і привілей Всемогутнього Бога з огляду на заслуги Ісуса Христа Спасителя людського роду, є Богом об'явлена і тому всі вірні мусять сильно й постійно в неї вірити". Латинська Церква святкує цей празник 8 грудня.

ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ СВЯТОЇ АННИ В НАШІЙ ЦЕРКВІ

Насправді Східні Православні Церкви не приймають догмату про непорочне зачаття. Однак багато українських богословів київсь­кої школи XVII-XVIII ст. захищали науку про непорочне зачаття. Лазар Баранович († 1694), спочатку ректор Києво-Могилянської Академії, а відтак Чернігівський архиєпископ, говорить: "Ми всі поправді кажемо: "Це бо в беззаконнях я родився і в гріхах зачала мене мати моя". А ти одна тільки, до якої ці слова не відносяться, бо ти не почалася у беззаконнях, ані не родилася в грісі. Це ясне, що треба було, щоб ти зачалася без гріха, бо ти мала прийняти Того, що мав увільнити світ від гріхів і згладити всяке беззаконня" (Труби на дни нарочитиє праздников). Йоаникій Галятовський († 1688), ректор Києво-Могилянської Академії, у своїй другій пропо­віді на Різдво Пречистої Діви Марії, згадавши різні її прообрази у Старому Завіті та пояснюючи її привілеї, каже: "Третій великий привілей, що його Бог учинив Пречистій Діві, це те, що її увільнив від первородного гріха, бо Пречиста Діва без первородного гріха зачалася й родилася..., а на Пречистій Діві не було первородного гріха, але була Божа благодать, тому ангел Гавриїл до неї сказав: радуйся благодатна, Господь з Тобою. З тих слів ангела можемо зрозуміти чисте зачаття Пречистої Діви. Коли посудину наповнити оливою, то не можна до неї додати води або чого иншого, бо вже нема місця, так і в Преч. Діві не має місця не тільки первородний, але й усякий гріх, тому що вона є повна Божої благодаті" (Ключ Разумінія).

Василіянський чин на своїй капітулі в Жировичах 1661 року вирішив, щоб замість одного дня святкувати празник Зачаття вісім днів у цілому чині. Це рішення приймали на знак подяки Пресвятій Богородиці за її особливу опіку над Уніятською Церквою.

Українська Католицька Церква в Галичині після проголошення догми про непорочне зачаття празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богоро­диці. Львівський Синод (1891) між Богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих Богородичних празників з одним днем перед- і сьома днями попразденства. Собор також апробував службу Непорочному зачаттю, яку уклав о. Ісидор Дольницький, і наказав служити її у всіх церквах. Давнішу службу Зачаття було переставлено на перед­празденство Непорочного зачаття.

Як дивно й чудно Господь Бог приготовляв ту, що мала бути Матір'ю нашого Спасителя. Вона — благодатна, свята, пречиста й непорочна стала достойним святим кивотом, у якому поселився сам Божий Син. Наш давній слов'янський Пролог на день Зачаття Богородиці святою Анною містить таке повчання: "Возлюблені, сьогодні твориться початок нашому спасенню. І в лоні праведної Анни, після благовіщення ангела, зачинається внучка праведного Єссея, з роду Давида... І знайте, возлюблені, що сьогодні празнуємо зачаття Госпожі нашої Пречистої Владичиці Богородиці. Тож радо біжім до її храму, стіймо зі страхом на молитві, чуванням створім двері небесної світлиці, і прикрасім себе молитвами, милостинею і постом. І так побожно проводім, радісно празнуючи святе Зачаття Пречистої Госпожі Богородиці, бо вона безупинно молить за нас свого Сина і Бога нашого".

*****

Для Бога, Який до людей наближався, схилити Небеса і на землю зійти хотів, годилося, до приходу Його, приготувати місце поселення слави Його, де оселившись, жив би з людьми. Про те святий Іван Дамаскин говорить таке: "Годиться спершу приготувати палати, а тоді прийти цареві, годиться спершу на царський одр пелени виткати, а тоді царському народитися дитинчаті". Почала-бо нині Богові і Цареві нашому одушевлена будуватися палата, і одр, і місце, щоб вселилася Господня Його Слава, — Пречиста і Преблагословенна Діва Марія в утробі святої праведної Анни. На яку подобу вона створиться — воістину на подобу небесну, як казав той же Дамаскин: "Днесь від земного єства Небо на землі створив, як давно твердь з води поставив і на височінь підняв". Співголосний з ним же і Сергій Патріярх, говорячи: "Утвердив мудрістю Небеса, Небо одушевлене людинолюб'ям влаштував". Бо матеріяльне небо Словом Господнім, словом чистим створилося чисто і до жодної скверни непричетне, за словом святого Івана Богослова, який про Небесний Град говорив: "Не має в нього увійти ніщо нечисте". Так і одушевлене Небо — Діва Чиста — створилася чисто без всілякої скверни, створив її чистий Творець Слова Отчого, як же святий Прокл, Патріярх Царгородський, свідчить, бесідуючи про Христове Різдво так: "Не осквернився [Христос], живши в [Діви] лоні, яке Сам бездоганним зробив". І знов: "Той, Хто створив Нескверну, від тої і Сам нескверно народився". Говорить: "Створив Нескверну, бо ж не випадає чистому і нескверному Творцю створити собі оселю, якоюсь нечистотою і скверною занечищену". Добре про нього передрік Давид-праотець: "Створив, як єдиноріг, Святиню свою на землі. Як же-бо єдиноріг [за правдомовців повіствуванням] ретельно обороняє свою оселю, ніякому не допускаючи нечистому звірові наблизитися, так і Син Божий своєю святинею на землі зробив Пречисту Діву Марію неприступну для нечистого звіра пекельного, який весь рід людський гріховним жалом кусає і оскверняє і отрутою смертоносною, що гріхом входить, наповнює. Не зранив смертоносною тою отрутою ту, що хотіла бути матір'ю життя, не зміг осквернити гріховною вадою скарби чистоти — нескверну отроковицю, про її чистоту і сам Дух Святий у Пісні Пісень дає свідчення такими словами: "Вся гарна, близька моя, і вади нема в тобі". Коли говорить: "Вся гарна є", — являє, що та його близька від зачаття аж до свого на Небеса з життєносною плоттю переселення до жодної скверни, до жодної гріховної вади не буде причетна. Не був би сказав "Уся гарна і непорочна", якби була гріхом опанована. Ані не була б "близькою" названа, якби далеко з гріховного боку колись стояла від Бога. "Уся гарна", бо вся чиста, вся близько Бога, бо вся непорочна, від безгрішного зачаття аж до безсмертного Успення. Безгрішним є її зачаття, бо то сталося за Богом, про що запевняє нас свята Церква нинішнім кондаком, який співає таке: "Празнує днесь вселенна зачаття Анни, що сталося від Бога". Якщо за Богом, то воістину безгрішне, хіба-бо що може бути гріховним від Бога? Безгрішне, бо Богом очищене й освячене. Ще-бо пророк Єремія, раб цей, такої благодаті Господньої, в лоні матері своєї будучи, сподобився, щоб пізнатися йому від Бога й освятитися йому в пророки. "Перед тим, — каже, — як створив тебе в лоні, пізнав тебе, і перед тим як вийдеш з матері, освятив тебе і пророком в народи дав тебе". Тим більше Пані і Володарка в утробі матері своєї святої Анни не зосталася без Господньої благодаті, але й особливої сподобилася, не лише в Зачатті, але й перед Зачаттям освятившись Богові, не в пророка, але в Матір перед віками вибрану і від пророків пророковану. Якщо ж перед зачаттям освятилася, то де в ній що порочне і нечисте знайдеш? Присноблаженна і Пренепорочна Мати Бога нашого. Ще Предтеча Христовий у лоні матері своєї Духа Святого сповнився. Пророкував про нього Ангел: "І Духа Святого сповниться ще з лона Матері своєї". Тим паче сама Мати Христова в утробі святої Чини, Матері своєї, Духа Святого була сповнена. Ту-бо переднарік пророк гілкою, що з кореня Єссеєвого вийшла, на ній же Духу Божому спочивати [не на час лише прийти, але спочити, від часу зачаття аж до безкінечних віків]. Пояснює: "І спочив [каже] на ньому Дух Божий". А де Дух Господній, там свобода. Каже апостол: бо вільна була Пречиста Діва в зачатті своєму від гріховної вади і ворожого рабства, стала Творцю своєму чистим, святим, без жодної скверни Небом.

Небо уречевлене прикрасив Творець сонцем, місяцем, зорями. Але і мисленне своє небо — Діву Пречисту — тої краси не позбавив, коли вбрав її в сонце, постелив місяць їй під ноги, увінчав зверху зорями і створив її як зорю ранкову, чисту, як місяць повний, гарну, і як сонце світле вибрану, як і мовиться про неї з подивом:

"Хто це така, що вона виглядає немов та досвітня зоря, гарна, як місяць, — вибрана, як сонце?" Як ранок у зачатті, ніч Старого закону закінчуючи, день же новий зачинаючи у благодаті, як місяць, у вихованні, що з дня у день вповні росте, і в Матері Богові готуючись, як сонце в зішесті на неї Духа Святого і сили Вишнього осінення. Як ранок, у домі батьків життя непорочне починаючи, як місяць, у домі Божому, ніби посеред зірок, посеред дівиць життям своїм сіяючи. Як сонце в домі Йосифа нетлінну і недосвідчену в шлюбі матір себе показала. Як ранок, що йде перед Сонцем-Христом і вводить Його у світ, тому ж і Церква такими її словами вітає: "Радуйся, зоре незаходима, що вводиш у світ велике Сонце", і знову:" Ранок найясніший, радуйся єдине, що Сонце носиш, — Христа". Як місяць повний в дні, всіма Божими благодатями переповнений, знайде-бо благодать у Бога, тому ж і морем благодаті Дамаскин її іменує: "Як сонце, вибрана, Христа в утробі своїй носячи, і Його божественним світлом осяваючи", коли в ній, як у сонці, поклав оселю свою Син Божий. Сонцем, місяцем і зорями прикрасив духовно одушевлене своє Небо Творець, відкрито показуючи те, що його ж образом матеріяльне сонце, місяць і зорі, взявши начало своє не від якогось тління, але словом Господнім, з речей нетлінних, небесних, і нетлінні перебувають. Ось Пречиста Діва Зачаття своє має, як з небесних нетлінних речей, від батьків, небес достойних, праведних, святих, їм же небесну нетлінну оселю приготовано: і вже зістарілих, що в подружній чистоті непорочно прожили, тлінням нестримною пристрасністю тіла не опановані. Зачалася ж душею і тілом нетлінна, за Словом Отчим, що нетлінної Матері шукав, хотів і нетлінну Собі оселю створити. її ж основу влаштувавши, вісника небесного до батьків послав, щоб стало відомо, що та отроковиця, яка зачинається, з Неба від Бога дарується, хоч і на землі, тілом, зачаття має. Вишнього Премудрістю той храм створюється, хоч і нижнім законом природи основу взяла. Основа ж від речі непорочної, від насіння наперед очищеного, як свідчить святий Іван Дамаскин таке: "О блаженні чересла Йоакимові, із них же зовсім непорочне сім'я вилилося! О блаженна утроба Аннина, з ній же тайно воно проросло, від неї примножений і втілений був плід лона найсвятіший! О блаженне лоно, що родило живе Небо, Небес самих просторіше. Дивись, яке і від кого було зачаття Діви Богородиці! Таке чисте і нетлінне, як ранкової зорі сходження! Таке непорочне і святе, як місяця вночі просвітлювання! Таке чудесне і Божої сповнене благодаті, як сонячне сяйво! Від кого ж зачалося, від таких батьків, чиї блаженні чересла, і свята утроба, і сім'я непорочне — достойні були ангельського до себе послання і радісного про зачаття такої Доньки благовіщення. Про що святий Єронім повідає таке: "Якось затримався Иоаким з пастухами своїми в пустелі. В один із днів, коли сам був, з'явився перед ним ангел світлоносний. Його ж побачивши, Иоаким настрашився, ангел же утішив його, говорячи: "Не бійся, Йоакиме, не лякайся, бачачи мене, я-бо ангел Господній, від Нього до тебе посланий благовістити, що молитви твої почуті і милостиня твоя зійшла перед Лице Його. Бачу видимий сором твій і почув про непліддя твого ганьбу від неправедних, що принижували тебе. Бог-бо віддає за гріхи сподіяні, а не природи недоліки; коли ж чиюсь закриває утробу, чинить те, щоб знову її відкрити чудесно, і нехай буде відомо з цього, що не від пожадливости ані від похоті тілесної, але від Божого то сталося дару. Хіба Сара, перша роду вашого мати, не була неплідною аж до вісімдесяти літ життя свого? Проте в останніх старости своєї роках народила Ісаака, йому ж обіцяв Бог благословення всіх народів. Так і Анна, жінка твоя, народить тобі доньку, і наречеш ім'ям її Марія, та, як обіцяєте, буде освячена Богові і сповниться Духа Божого ще від лона матері своєї. Після того минуть літа, і та, що сама чудесно від неплідної матері народилася, народить невимовним чином, дівою бувши, Сина Бога Вишнього. На це все, що я сказав, нехай тобі знак буде: коли прийдеш до Воріт Золотих, що в Єрусалимі, зустрінеш Анну, дружину свою, яка, побачивши тебе, вельми утішиться". Те сказавши, ангел відійшов від нього і явився Анні, дружині його, сказав їй: "Не бійся, Анно, і не думай, що обман бачиш, я-бо ангел, що приносить молитви і милостині ваші перед лице Боже. Нині ж посланий Благовісником до вас, що народите Доньку, їй же наречеться ім'я Марія, буде ж понад всіма жінками благословенна. Вона зразу від народження свого благодаті Божої сповниться, її ж, три роки вдома годувавши, віддасте на службу Божу, і не вийде вона з Церкви аж до повноліття. Стань-бо і йди в Єрусалим і там, на знак правдивости слів моїх, зустрінеш біля воріт, що називаються Золотими, мужа свого, за яким тужиш. І це знай: все, що я тобі розповів, збудеться у свій час". Так-бо за велінням ангела обоє з місць своїх, де були, рушили і йшли до Єрусалиму. І коли прийшли на місце, про яке казав ангел, там зустрілися, навзаєм втішилися. І про обіцяний їм плід одне одному розповіли, належну дяку Господеві, що смиренних підносить, віддали. І, поклонившись Богові, повернулися в дім, чекаючи радісно сповнення обіту Божого". Доти розповідь Єроніма. Від нього ж збагнімо достоїнство і святиню святих праведних богоотців Йоакима і Анни і чисте та святе від них Діви Богородиці зачаття, одушевлені же Христові палати і другого Неба непорочне і пресвітле споглядання. Ще ж згадаймо і святого Єпіфанія, єпископа Кіпрського, великого і достовірного учителя церковного, він про це говорить таке: "Батьками її були Йоаким і Анна, що в житті своєму Богові угодили і плід достойний принесли — Святу Діву Марію, Церкву і Матір Божу. Йоаким же, і Анна, і Марія — ці троє Пресвятій Тройці очевидно принесли жертву хвали. Йоаким-бо пояснюється — приготування Господнє, бо від нього приготувалася Церква Господня, тобто Діва. Анна ж знову тлумачиться як благодать, бо Йоаким і Анна благодаті сподобилися, що молитвами своїми такий народили плід — Святу Діву. Йоаким-бо молився на горі, Анна ж у саді своєму, і зачала Анна [від Йоакима] Небо і Престол Херувимський, породила святу отроковицю Марію" (Доти Єпіфаній). Ось чуємо учителя, який називає Небом і Престолом Херувимським зачату отроковицю, щоб посоромилися ті, що на одушевлене те Небо ваду накладають і Престол Херувимський ганьблять. На небесну подобу створена Христова палата — Пречиста Діва — сама перевищує небо: висотою, шириною і красою духовною. Бо висота її недосяжна для людських помислів, через що говориться до неї: "Воістину вища від всіх [небес і небесних мешканців], Діво чиста, бо понад серафими піднялася, народивши Христа". Широчінь її невимовна: Того ж бо, Кого небеса не поміщають, помістила в утробі своїй, як же оспівує її Церква: "Лоно твоє просторіше небес зробилося". Краса її неописанна, бо прибрана Божою славою, її ж щедро сповнилася, як каже про неї пророк: "І бачив її — це повний слави храм Господній". Описуючи красу Града, що сходить з небес, Богослов говорить, що подібний на прибрану наречену: "Бачив, — каже, — Град святий, як невісту, прибрану для мужа свого". Але красу Божого Града — Діви Пречистої від Бога з небес божественним даром, що ж благовіщенням ангеловим сходить, — якій найгарнішій уподобимо невісті? Хіба Юдиті, що прикрасила себе всіма красотами своїми, її ж красі Господь спричинився, щоб не марнотною красою всім очам явилася? Чи Естер24, про неї ж писання: "Була вродливою, призиваючи Всевидячого Бога і Спасителя, і маючи молодість краси своєї"? Чи иншій якійсь із вродливих? Але ті всі, як тінь проти сонця, як болото проти золота, проти прикрас Невісти неневісної, її ж вся краса не зовні, але всередині. Вся слава доньки царевої всередині [хоч і зовні прекрасна, за свідченням святого Єпіфанія, краси тілесної не була позбавлена] не тлінним-бо золотом ні речовим каменем не прикрашена: замість золота сіяє Духа Святого благодатями, ними ж, як рясними золотими зорями, вбрана і прикрашена. Замість же дорогоцінних каменів — Христа носить, каменем же є Христос. Через що найчесніша із каменів дорогоцінних вона, така, що все чесне недостойне її. Так прибрана Невіста неневісная Христові, Жениху і Сину своєму.

Так влаштувалося Небо одушевлене Творцю і Богу, так приготувалася світлоносна палата Цареві і Владиці. Іди-бо, о Премилостивий Господи, до неї і зійди, ущедри створіння Своє, що Твого спасенного чекає зішестя, бо Тобі з Отцем і Святим Духом честь, слава і поклоніння. Пречистій же твоїй Матері від всіх родів благословення і похвала належить навіки. Амінь.

Про це ж Зачаття, історії, дивись місяця вересня в 9-ий день в Житії святих преподобних богоотців Иоакима і Анни. Там просторіше про батьків, що зачали, і про зачатіє доньки написано. Якщо про тс хочеш, тут прочитай, пристосоване-бо до сьогоднішнього свята.

http://www.truechristianity.info/