П'ятниця, 19 грудня 2014, 03:13

Про сьогоднішнє свято, здається, знаємо багато, але мабуть, більше не знаємо, як маємо відомостей про нього. Цей святий зробив стільки чудес, допоміг стільком особам, врятував життя так багатьом людям, привернув здоров’я, встановив справедливість, витягнув з нещастя, усунув різні небезпеки, що всього ми не можемо знати й неможливо цього описати. А крім того, його духовна опіка, його святість дарована йому Богом, його любов до ближнього та Господа Бога такі значні, що людський розум збагнути не може. Бо як можна визначити, виміряти, збагнути рівень любові до ближнього, котрою палав святий Миколай? Його знає увесь християнський світ! А те, що він приходив з поміччю людям ще за життя, творячи чуда – свідчить про великий ступінь святості цієї особи.

Він жив у далекому четвертому столітті у Малій Азії, а залишається таким близьким до кожної особи з нас! Пізніше став священиком і єпископом у місті Мирі, давній ликійській провінції. Промені його світла продовжують освічувати світ, що потонув у шуканні матеріальної вигоди та легкого безтурботного життя. Він – світильник Божий, котрий приносить Господнє світло у людські душі й надихає своїм життям допомагати ближнім, котрих Господь покликав до життя на землі й вічного життя у небі. Святий Микола відзначався надзвичайною мудрістю у використанні своїх маєтків, що йому дісталися після смерті батьків. Не був прив’язаний до багатства, навпаки, радісно виконував заклик Христа: «Якщо хочеш бути досконалим, …продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі і йди за мною» (Мт 19,21). Євангельський юнак завагався, щоб зробити так, як йому запропонував Спаситель, а святий Миколай зрозумів, що найкращий спосіб збереження багатств – допомагати потребуючим, чинити милостині, бути людиною щедрої руки і милостивого серця. Він щедро роздавав потребуючим те, що посідав, а це допомагало йому йти слідом за Христом та здобувати праведність. В книзі Естер записано, що Мардохей звертався листовно до юдеїв, щоб ті не забували про своє визволення від ворогів. Пригадував про чотирнадцятий та п’ятнадцятий дні місяця Адара, котрі повинні залишатися для них днями бенкетування та веселощів, обміном подарунків й роздаванням милостині убогим (пор. Естер 9,22). А ми, чи не маємо поступати подібно, коли й нас Господь звільнив від тяжіння чужої людської руки й дарував нам свободу? А ще більше, скільки разів звільняє нас Спаситель від панування над нами диявола, від його гніту, його пут, котрі він вміло закидає у світі і ловить безліч людей!? Хіба є милостиня, що може зрівнятися з даруванням прощення гріхів та отриманням духовної свободи?

За цим криються, не забуваймо, світлі слова апостола: «… знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, … а дорогоцінною кров’ю Христа…» (1Пет 1,18-19). Послухаймо мудрих слів Товита, котрий так навчав свого сина Товію: «Роби милостиню з того, що маєш. … Не відвертай свого лиця від усякого бідного, і обличчя Боже не відвернеться від тебе» (Товит 4,7). Ми з вами маємо багато бідних навколо себе, вони не вимагають від нас надзвичайних датків, кожна особа може положити кілька копійок в простягнуту руку, а Господь за наш приємний дар відпускає нам гріхи (пор. Сир 3,30). Може наше серце пробує осудити особу з простягнутою рукою, не дозволяймо йому робити цього, радше скажімо, можливо це потребуючий Лазар, котрому і моя копійка щастя приносить. Святий Миколай своїм життям закликає та навчає усіх нас роздавати милостині, допомагати потребуючим, не відвертатися від тих, хто просить. Святий Іван Золотоустий кличе до великої мудрості, коли говорить, що милостиня, а не дружність святих захищає нас перед Богом (св. І. Золотоу., «Слово 3-тє про Лазаря»). Візьмімо собі глибоко до серця слова святого Писання та Божих угодників і не переставаймо чинити милостині, навіть тоді, коли це буде становити суму, лише двох драхм.

http://www.truechristianity.info/