Середа, 08 жовтня 2014, 00:12

-          Ах, любове! Я так мрію бути такою як ти. – закохано повторювала закоханість. –Ти набагато сильніша від мене.

-          А ти знаєш у чому моя сила – спитала любов, замислено хитаючи головою.

-          Ти важливіша для людей.

-          Ні, любо, зовсім не тому, - зітхнула любов і погладила закоханість по голові. – Я вмію прощати.

-          А не вірність пробачити можеш?

-          Так, можу. Тому, що часто невірність походить від незнання а не від злого наміру.

-          Ти можеш пробачити зраду?

-          Так, і зраду також. Тому, що зрадивши і повернувшись, людина одержала змогу порівняти і вибрала те, що краще.

-          Ти можеш пробачити брехню?

-          Так, можу. Брехня, це часто найменше зло, дурненька. Вона переважно буває з відчаю, освідомлення власної провини, або через небажання завдати болю.

-          А що ти ще можеш простити?

-          Можу простити злість, бо вона короткочасна. Можу пробачити неґречність, бо вона часто буває супутницею жалю, а йому часто годі дати раду.

-          А ще?

-          Ще можу пробачити образу, старшу сестру жалю, бо вони часто пов’язані. Я можу простити розчарування, адже після нього часто приходить страждання, а страждання очищує.

-          Ах, любове, ти дійсно предивна! Ти можеш пробачити все, все! А я після першого випробування гасну як сірник! Я так заздрю тобі!

-          О, ні! Існує на світі те, чого не може простити навіть любов – це байдужість. Вона вбиває почуття, гризе душу і веде до руйнування. Вона завдає такого болю, що навіть велике диво не може вигоїти його. Запам’ятай: байдужість – найстрашніший ворог почуттів, бо від неї ліків нема…

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)