Слово про молитву преподобного Ніла, подвижника Синайського
Четвер, 16 жовтня 2014, 13:08
Молитва — це бесіда ума до Бога. Який же потрібно лад для ума, щоб він міг несхитно піднятися до свого Владики й розмовляти з Ним без жодного посередника.
Стій до втоми й молися благотонно (благоумно або благоналаштовано), відкидаючи підступи життєвих турбот і всіляких помислів; вони-бо бентежать тебе й турбують, щоб розладнати твій тон (добре налаштування).
Коли демони побачать, що хтось має старанність і ревність до належної молитви, то (не під час молитви) вкладають йому думки неначе про щось потрібне (і відходять), а трохи згодом знову розбуджують про це спогад, підбурюючи й ум шукати це (якщо питання, то вирішити його, а якщо річ, то здобути її), і він, не знаходячи цього (вирішення питання чи способу здобути річ) досадує й журиться. Потім, коли стане на молитву (цей старанний ревнитель молитви), вони нагадують йому, про що думав і що він шукав, щоб ум, знову піднявшись вивідувати (те, що не розв’язав раніше), вчинив молитву (молільника) безплідною.
Подвизайся ум свій під час молитви вчинити німим і глухим, і матимеш можливість молитися (як належить).
Молитва є проростання лагідности й негнівливости.
Молитва є прояв (вибух) радости й подяки.
Молитва є ліки на смуток і нудьгу.
«Піди, продай, що маєш, дай бідним» (Мт. 19, 21) «і, взявши хрест, зречися себе» (16, 24), щоб міг ти молитися не відволікаючись.
Якщо хочеш молитися похвальною молитвою, зрікайся себе щохвилі й, терплячи крайні озлоблення, терпеливо твори молитву.
Якщо здійснюватимеш молитовний подвиг, яку б тільки не доводилося зносити тобі скорботу, то в молитві здобудеш плід.
Молячись, не обмежуйся лише зовнішнім молитовним положенням, а вводи свій ум у почуття духовної молитви з великим страхом.
Не журися, коли не відразу отримаєш від Бога те, про що просиш. Він хоче принести тобі більше благодіяння, тому змушує тебе найбільше з терпінням стояти на молитві. Бо що є вище, ніж підносити бесіду до Бога і в такий спосіб спів перебувати з Ним.
Нерозсіяна молитва вища за вміння ума (вершина його розумної діяльності).
Молитва є сходження ума до Бога.
Якщо сильно прагнеш зробити поступ у молитві (якщо прагнеш ти справжньої молитви), зречися всього й усе успадкуєш.
Передовсім молися про те, щоб очиститися тобі від пристрастей, відтак аби позбутися незнання і забуття, а вже потім, щоб звільнитися від усякої спокуси.
Шукай у своїй молитві тільки правди й Царства, тобто чесноти і пізнання, а все решту тобі «додасться» (Мт. 6, 33).
Ця молитва в почутті є увага (до Бога й до слів молитви) з благоговінням, скрухою і вболіванням душі під час визнання гріхів, з неявними зітханнями.
Молитовний стан є безпристрасне налаштування, що якнайглибшою любов’ю підносить подвижницький ум.
Той, хто молиться в дусі і правді, не від сотвореного запозичує думки, щоб величати Творця, а в Нього самого черпає споглядання для Його оспівування.
Якщо ти богослов, то молитимешся істинно; і якщо істинно молишся — ти богослов.
Святий Дух, співстраждаючи нашій немочі, навідує нас ще й коли буваємо ми нечисті, і якщо лишень віднайде ум нашу щирій молитві, находить на нього й розганяє весь натовп помислів та уявлень, що оточують його (так, що він зникає), а в умі збуджує любов до духовної молитви.
Якщо бажаєш належно молитися, не чини нічого супротивного (ворожого) молитві, аби Бог, наблизившись, йшов поряд з тобою.
Коли молишся, не надавай Божеству якогось образу й не допускай, щоб в умі твоєму викарбовувався якийсь образ, а нематеріяльно приступи до Нематеріяльного й увійдеш з Ним у сопричастя.
Стій на сторожі й оберігай ум (вільним) від помислів у час молитви, щоб виконати своє прохання, перебуваючи у внутрішній тиші. Той, «що може співчувати нетямущим і введеним в оману» (Євр. 5, 2), навідається й до тебе, і ти приймеш преславний дар молитви.
Не можеш ти молитися чисто, якщо заплутаний у матеріальні справи й тривожишся постійними турботами, бо молитва є (потребує) зречення помислів.
Якщо молишся істинно, то багато в чім отримаєш цілковите запевнення, й ангели зберуться до тебе, як і до Даниїла, і просвітять тебе пізнанням причин, чому що трапляється.
Знай, що святі ангели налаштовують нас на молитву, стоять з нами, тішачись, і разом за нас моляться. Отож, якщо не дбаємо і приймаємо супротивні помисли, то цим страшенно гнівимо ангелів, бо тоді, коли вони трудяться за нас, ми за самих себе не хочемо благати Бога, а, нехтуючи своє служіння й полишаючи їхнього Бога й Владику, розмовляємо з нечистими бісами.
Молися мирно й супокійно, співай розумно й до ладу і будеш як орля, що здіймається на висоту.
Псалмоспів присипляє пристрасті й приборкує спонуки тілесної нестриманости, а молитва налаштовує ум до властивого йому умового ділання.
Молитва є належна для гідности ума діяльність, або найкраще й справжнє його використання.
Псалмоспів є образ многоликої премудрости, а молитва — початок нематеріяльного й багатоликого пізнання.
Якщо бажаєш молитися в дусі, не сприймай нічого плотського, і не матимеш хмари, що розливає над тобою темряву під час молитви.
Довір Богові тілесні потреби, і явно буде, що ти Йому ж довіряєш і духовні.
Якщо молишся проти якоїсь пристрасті чи якогось демона, що напастує тебе, згадай слова псалмопівця: «Буду переслідувати ворогів моїх і дожену їх, і не повернусь, поки не погинуть. Утискатиму їх, і не зможуть встояти; впадуть під ноги мої» (Пс. 17, 38-39). Але скажи це вчасно, озброюючись супроти протиборців смиренням.
Як зір кращий за всі почуття, так молитва божественніша за всі чесноти.
Похвала молитви — не просто кількість, а якість. Це являють ті, що прийшли «в храм помолитись» (Лк. 18, 10), і наступне слово: «а коли молитесь, не говоріть зайвого» — й інше (Мт. 6, 7).